- •1. Сутність та елементи національного багатства.
- •2.Порівняльна характеристика ролі та призначення створених і нестворених нефінансових активів, як складових національного багатства, для функціонування ек-ки.
- •3.Прир. Ресурси та їх вплив на екон. Розвиток.
- •4.Склад та хар. Природно-ресурсного потенціалу у..
- •9.Соц. Та економічна ефективність не
- •5.Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу.
- •6.Людський потенціал у. Та його роль у розвитку нац. Ек-ки.
- •12.Пояснити можливі наслідки функціонування нац. Ек-ки, для якої справедливою є характеристика: «в результаті відкриття нових родовищ кам’яного вугілля його запаси в країні зросли вдвічі».
- •7.Виробничий потенціал у. Та його хар-а.
- •8.Склад та характеристика науково-технічного потенціалу у.
- •13 Сутність та характеристика соц.Ї структури нац. Ек у.
- •10 Порівняльна характеристика ролі та призначення показників ефективності функціонування нац. Ек-ки.
- •11 Вплив структури природно-ресурсного потенціалу на функціонування нац. Ек-ки
- •14 Структуроутворюючі елементи соц.Ї структури нац. Ек-ки
- •15. Сутність та характеристика секторної структури нац. Ек-ки.
- •16 Вплив секторної структури нац. Ек-ки на результати її функціонування.
- •17.Сутність та характеристика структури бізнесу нац. Ек-ки у..
- •18.Сутність відтворювальної структури ек-ки, вплив відтвор-х пропорцій на економ розвиток.
- •19.Порівняльна характеристика пропорцій між споживанням і нагромадженням з точки зору впливу на функціонування нац. Ек-ки.
- •20.Класифікація видів економічної діяльності, характеристика галузевої структури нац. Ек-ки у..
- •21.Порівняльна характеристика пропорцій між виробничою і невиробничою інфраструктурою з точки зору впливу на функціонування нац. Ек-ки.
- •22.Сутність та характеристика регіональної структури нац. Ек у..
- •23.Характеристика структурних зрушень в економіці у..
- •24.Державні фінанси: економічний зміст, роль та структура.
- •25.Бюджетна с-ма у. Як центральна ланка системи державних фінансів.
- •36. Цілі застосування моделей дворівневої організаційної структури банківської системи для соц.-економічного розвитку та способи їх застосування в у..
- •26.Класифікація доходів та видатків Державного бюджету у..
- •27.Податкова с-ма у.: основні елементи та їх характеристика.
- •28.Податкові пільги як інст.. Податкового регул.
- •Форми та способи надання пільг у будь-якій державі постійно змінюються. До найбільш типових форм пільгового оподатк. Відносяться:
- •29.Можливості, об’єкти та принципи застосування в у. Регресійної (регресійно-пропорційної) форми оподаткування.
- •33. Сутність та функції банківської системи.
- •Структура та функції дворівневої банківської системи.
- •35. Порівняльна характеристика впливу однорівневої та дворівневої банківської системи на процеси в національній економіці.
- •37. Необх. І наслідки виконання банківською системою країни трансформаційної, емісійної та стабілізаційної функцій.
- •38. Порівняльна характеристика впливу на процеси в національній економіці «універсальних» та «спеціалізованих» банків.
- •40.Принципи та особливості діяльності небанківських фінансово-кредитних установ.
- •42. Економічні функції держави.
- •41. Проблеми і перспективи функціонування парабанківських установ у кредитній с-ма у..
- •43. Доцільність і сфера виконання економічних функцій держави.
- •44. Сутність поняття «економічна політика держави».
- •45. Необх та критерії віднесення товарів (правил поведінки) до категорії обов’язкових в у..
- •46. Ринковий та державний механізми перерозподілу ресурсів і доходів.
- •47. Власність в с-ма розподілу перерозподілу ресурсів і доходів.
- •48. Організація вир-ва суспільних товарів як функція держави.
- •50. Взаємовідносини бізнесу і держави як суперечлива с-ма співробітництва і антагонізму.
- •49. Джерела і порядок фінансування діяльності установ сектору загальногодержавного управління.
- •51. Форми і методи державної підтримки підприємництва.
- •52. Об’єкти і суб’єкти державного управління.
- •53.Американський та європейський підходи до державного управління.
- •54.Доцільність та сфера застосування трьох методів оцінки ефективності в суспільному секторі ек-ки у..
- •55.Роль Верховної Ради у. У здійсненні економічної та соц.Ї політики.
- •57.Сутність та класифікація цілей державного управління.
- •58.Загальні і специфічні функції державного управління економікою.
- •59.Планування та організація процесу виконання управлінських рішень в с-ма державного управління.
- •60.Держ. Регул. Ек-ки як ф-ція держ. Управл.
- •Індекс знедоленості для країн, що розвиваються, розраховується як
- •Для розвинутих країн індекс знедоленості враховує чотири аспекти знедоленості:
- •Індекс знедоленості для розвинутих країн розраховується як
- •77.Внутрішній регіональний продукт як узагальнення показників економічного і соц.Го розвитку регіону.
- •76.Основні показники розвитку регіональної ек-ки та їх зміст.
- •78.Фінансова база регіону та її склад.
- •79.Міжбюджетні трансферти ек інструменти міжбюджет відносин в у..
- •82.Стратегічне завдання та принципи державної регіональної політики.
- •80.Інвестиційний потенціал та об’єкти інвестиційної діяльності в регіоні.
- •81.Сутність та фактори інвестиц привабливості регіонів і інвест клімату в регіоні.
- •83.Механізм реалізації державної стратегії регіонального розвитку та його складові.
- •84. Сутність і функції соц..-екон. Прогнозування.
- •85. Принципи соц.-економічного прогнозування.
- •86. Класифікація соц.-економічних прогнозів.
- •87. Класифікація методів прогнозування.
- •88. Порівняльна характеристика сутності та призначення складових соц.-економічного передбачення: «гіпотеза», «прогноз» і «план».
- •89. Державне прогнозування економічного і соц.Го розвитку у..
- •90. Необх. Системного підходу у формуванні соц.-економічної політики.
- •91. Доцільність і сфера застосування директивного та індикативн планування в Укр.
- •92. Сутність та етапи побудови стратегії соц.-економічної політики держави.
- •93. Сформулювати і пояснити фрагмент трирівневого дерева цілей для у..
- •94. Види державних програм економічного і соц.Го розвитку.
- •95. Сутність державного програмно-цільового планування, класифікація державних цільових програм.
- •96. Етапи програмно-цільового планування.
- •97. Балансовий та нормативний методи планово-економічних розрахунків.
- •100. Благо як економічна категорія.
- •98. Принципи та с-ма державного програмування економ-го і соц.Го розвитку у..
- •99. Структура Державної програми економічного і соц.Го розвитку у..
- •102. Ефективність і справедливість як конфліктуючі цілі державної політики.
- •101. Сутність економічної теорії добробуту.
- •106.Бідність – причини появи та прогресування.
- •104. Основи теорії соц.Го вибору.
- •105.Причини нерівності в розподілі доходів населення.
- •107. Показники нерівності в розп. Доходів нас.
- •Методика розрах прож. Мінімуму.
- •Методи фінансув соц. Сфери, як способи досягнення цілей соц.-екон розвитку у..
- •Зміст кошторисно-бюджетного фінансув соц.Ї сфери в у..
- •Порівняльна характеристика впливу на розвиток нац. Ек-ки солідарної та нагромаджувальної пенсійних систем.
- •Пояснити особливості процесів у національній економіці, для якої справедливою є характеристика: «за рік темпи приросту доходів населення вдвічі перевищили темпи приросту ввп».
- •Концепція взаємодії ек-ки та екології.
- •Сутність стратегії сталого розвитку.
- •116.Сутність та характеристика екологічної складової стратегії сталого розвитку
- •117.Характеристика системи органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •118 Сутність та характеристика системи платного природокористування в Укр.
- •121.Необх. І переваги співроб. У. З між нар. Економічними та фінансовими організаціями.
- •119 Розподіл платежів за забруднення довкілля між держ та місц бюджетами
- •120 Методика розрах. Показників активності країни у міжнародних екон. Відносинах
- •123.Зміст теорій міжнар конкурентоспр країн.
- •122. Сутність стратегії розвитку нац. Ек Укр в умовах глобалізації.
- •124.Сутність понять «конкурентні переваги» та «конкурентоспроможність». Конкурентні переваги у. У зовнішньоекономічних зв’язках.
- •127Пояснити особливості процесів у національній економіці, для якої справедливою є характеристика: «частка сировини та напівфабрикатів у структурі експорту товарів і послуг за рік зросла вдвічі».
- •128.Сутність наці, екон та зовнішньоек безпеки країни. Напрями її забезпечення.
- •Сутність та елементи національного багатства.
38. Порівняльна характеристика впливу на процеси в національній економіці «універсальних» та «спеціалізованих» банків.
УНІВЕРСАЛЬНІ БАНКИ- кредитні установи, що здійснюють усі основні види банківських операцій (депозитні, кредитні, фондові. Інвестиційні, довірчі, розрахункові) та надають банківські послуги всім клієнтам, незалежно від галузевої належності. В У. більшість банків універсальні, їм заборонено здійснювати діяльність лише в сфері торгівлі, матеріального вир-ва і страхування.
Спеціалізовані банки, на відміну від універсальних, функціонують на вузьких секторах грошового ринку чи займаються вузьким колом банківських операцій, де потрібні особливі технічні прийоми та спеціальні знання. Тому ця діяльність для універсальних банків виявляється невигідною, вони залишають відповідні ніші на грошовому ринку для спеціалізованих банків. Найчастіше спеціалізовані банки виникають в таких секторах ринку: споживчого кредиту; іпотечного кредиту; с/г кредиту; залученні малих вкладів та обслуговування малого бізнесу; у зовн-ек д-сті; у сфері інвестування капіталу; у житловому будівництві тощо. Конкретні спеціалізовані банки в різних країнах істотно відрізняються за назвою, структурою, хар-ром д-сті. Найчастіше зустрічаються такі спеціалізовані банки: іпотечні; будівельні ощадні банки (Каси); інвестиційні банки (компанії); банки підтримки; гарантійні байки; розрахункові (клірингові) банки (палати).
39. Роль і місце парабанківської системи у кредитній с-ма країни.
Парабанківська с-ма (ПС) складається з спеціалізованих фінансово-кредитних установ (СФКУ) і поштово-ощадної системи (ПОС). СФКУ характеризується тим, що їх діяльність спеціалізується на обслуговування певних типів клієнтів або певних сфер, що є надмірно ризикованим для банків. До СФКУ входять:
1) лізингові та факторингові компанії;
2) брокерські і дилерські фірми;
3) фондові біржі;
4)страхові компанії;
5) пенсійні фонди;
6) інвестиційні компанії та фонди;
7) кредитні спілки і товариства;
8) ломбарди.
Поштово-кредитні установи акумулюють грошові кошти широких верств населення за допомогою своєї розгалуженої системи. Гроші надаються іншим фінансово-кредитним установам, центральним і місцевим органам виконавчої влади, фондам, спілкам. Такі установи – малоризикові, а % ставки за депозитними вкладами – низькі.
У суч. ек. літер-рі небанк. фін. установи дістали назву парабанківкьких фін. установ за їхню схожість з банківськими за номенклатурою операцій та певні важливі відмінності у діяльності та правилах регулювання.
Парабанківські установи нагромаджують грошові кошти підприємств, установ, організацій та населення, зобов’язання яких не є платіжними засобами, а типові пасивні операції не містять депозитів до запитання юридичних і фізичних осіб, не є об’єктом кредитного регулювання і не впливають на пропозицію грошей. Вони не проводять розрахункових операцій від імені своїх клієнтів. Депозити будь-якої парабанківської установи в чистому вигляді не входять до складу грошової маси, зокрема, не створюючи мультиплікаційного ефекту.
Зростанню впливу парабанк. установ сприяють такі чинники, як зростання доходів населення, розвиток ринку цінних паперів, надання фізичним та юридичним особам специфічних послуг, які не можуть надавати банки, або є для них недостатньо привабливими.
Специфіка небанківських кредитно-фін. установ полягає в тому, що вони здійснюють діяльність на фін ринку та не випускають власних боргових зобов’язань. Усі зміни у вартості активів і пасивів розподіляються серед акціонерів, а єдиними емітованими парабанками цінними паперами — є інструменти власності. На відміну від них, усі банк. установи випускають власні боргові зобов’язання для додаткового залучення коштів. Оскільки мета парабанків полягає у збиранні грошей і забезпеченні потреб клієнтів, вони не мають можливості покривати свої боргові зобов’язання інакше, ніж через додаткове залучення коштів акціонерів або отримання зовнішніх кредитів. Проте останнє є малоприйнятним, оскільки такий спосіб погіршує фінансовий стан і авторитет установи.