57.Сутність та класифікація цілей державного управління.

Ціль визначає напрямки майбутньої діяльності та розвитку. Джерело виникнення та функціонування цілей – це потреби й інтереси людей. Сама сутність державного управління потребує налагодженого механізму побудови цілей. Ієрархія цілей будується за принципом зниження пріоритетності потреб та інтересів суспільства. Пріоритетність – це найвищий напрямок соц.-економічної (С-Е) політики. Визначення пріоритетних напрямків здійснюється експертними методами на основі певних критеріїв. Основні критерії: С-Е ефективність, швидкість отримання позитивних результатів, мінімальна необх. ресурсів для досягнення запланованого. За джерелами виникнення і змістом існують такі основні види цілей державного управління: 1) суспільно-політичні цілі (СПЦ) (охоплюють цілісний збалансований і якісний розвиток суспільства); 2) соціальні цілі (СЦ) (відображають вплив СПЦ та соц.ї структури суспільства, стан і р-нь соц.го життя людей); 3) економічні цілі (характеризують і утверджують економічні відносини, що забезпечує матеріальну основу реалізації СПЦ та інших цілей); 4) духовні цілі (пов’язані з підключенням духовного потенціалу суспільства в реалізацію СПЦ і СЦ).

Цілі державного управління також поділяють на стратегічні, тактичні й оперативні. Центр визначальними цілями держ управління є стратегічні цілі, пов’язані з якістю суспільства, його збереженням і перетворенням. Стратегічні цілі розгортаються у тактичні. Тактика визначає цілі і засоби, форми і способи д-сті, які найбільш відповідають конкретним обставинам на даний момент і забезп досягн стратегічних цілей. Оперативні цілі пов’язані з необх-тю запобігання загрозам виникн негативних явищ і подолання наслідків форс-мажорних обставин (стихійних лих, природних катаклізмів, соціальних заворушень).

58.Загальні і специфічні функції державного управління економікою.

Функції державного упр-я — це специфічні за предметом, змістом і засобом забезпечення цілісні управляючі впливи держави. Якщо суспільні функції держави розкривають її суспільну природу й роль, то функції державного управління показують, як, якими способами, у процесі яких взаємозв'язків із суспільством вона їх здійснює.

Управлінські функції органів державної влади — це юридичне виражені управляючі впливи окремих органів державної влади, які вони мають право і зобов'язані здійснювати щодо певних об'єктів управління або компонентів певних структур. Обсяг управлінської функції зумовлений місцем держ. органу в структурі управляючої системи й окреслює його межі в управлінні сусп. процесами.

Так, за критерієм змісту, характером і обсягом впливу функції державного управління поділяють на загальні й спеціальні.

Загальними є функції управління, які відображають сутнісні моменти державного управління, його об'єктивно необхідні взаємозв'язки і мають місце практично в будь-якій управлінській взаємодії органів державної влади з об'єктами управління. За характером і послідовністю дій до загальних функцій управління доцільно віднести такі: аналіз, прогнозув, планування, організація, регулювання, робота з персоналом, облік, контроль.

Спеціальні Вони реалізуються, як правило, в окремих сферах, галузях або на ділянках державного управління і визначаються в основному запитами об'єктів управління. Залежно від спрямованості й місця впливу можна виділити внутрішні й зовнішні функції управління.

Внутрішні функції державного управління уособлюють управління всередині державної управлінської системи й зумовлені багаторівневою і різнокомпонентною побудовою держави як суб'єкта управління.

Зовнішні функції державного управління характеризують безпосередньо процес впливу органів державної влади на об'єкти управління. С-ма зовнішніх функцій управління визначається, з одного боку, вертикальною й горизонтальною побудовою організаційної структури механізму держави та державного апарату, а з іншого — цілями, особливостями змісту діяльності різних об'єктів управління.