114. Сутність стратегії сталого розвитку.

Сталий розвиток — це розвиток, що задовольняє потреби сьогодення, не ставлячи під загрозу прагнення майбутнього покоління задовольнити власні потреби. Сталий розвиток узагальнює в активізацію ролі кожної окремої людини в суспільстві, забезпечення її прав і свобод, збереження навколишнього природного середовища, формування умов для відновлення біосфери та її локальних екосистем, орієнтацію на зниження рівня антропогенного впливу на прир середовище й гармонізацію розвитку людини в природі.

Для умов У. сталий розвиток може бути визначений як процес гармонізації продукт сил, задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності навколишнього середовища, забезпечення рівноваги між потенціалом природи та вимогами людей усіх поколінь.

Забезпечення сталого економічного розвитку належить до пріоритетних і глобальних проблем у внутрішній і зовнішній політиці країни. В сучасних умовах неможливо забезпечити сталий економічний розвиток суспільства за рахунок виснаження природних ресурсів та руйнації природного середовища, а також неможливо зберігати високу якість навколишнього природного середовища для нормальної життєдіяльності та проживання населення без розвинутої ек-ки в країні.

Враховуючи особливості перехідного періоду, який переживає У., цілями сталого розвитку держави мають стати: Соц. справедливість ,Економічний прогрес ,Відтворення навколишнього природного ,Раціональне ресурсокористування ,Демографічна стабільність ,Добробут ,Освіта ,Міжнародне співробітництво.

Сталий розвиток У. базується на таких принципах:

• забезпечення гармонізації співіснування людини і природи;

• підтримання належного стану навкол природного середовища у процесі розвитку сус-ва;

• відповідальності держави за погіршення стану навкол природного середовища;

• нарощування національного потенціалу країни для забезпечення сталого розвитку;

• здійснення заходів щодо екологізації господарської діяльності,

• стримування та запобігання переміщенню (перевезенню, переносу) в інші країни будь-якої діяльності або речовин, що вважаються шкідливими для здоров’я людини;

• зменшення різниці рівнів життя різних верств населення і подолання бідності.

116.Сутність та характеристика екологічної складової стратегії сталого розвитку

Світовий досвід свідчить, що сучасні екологічні проблеми породжені певною мірою відстав.м економічної думки. Так, основна увага в ек.й теорії й практиці приділялася двом чинникам ек. зрост. — праці та капіталу. Природні ресурси вважалися невичерпними. Поза розглядом залишалися й наслідки економічної діяльності у вигляді забруднень і деградації навкол. середовища та ресурсів.

З погляду на роль і місце природних ресурсів і природ. середовища у розв. ек-ки розрізняють два типи ек. розв.: техногенний і сталий. Характерними рисами техногенного типу ек. розв. є виснажувальне використ. невідновлюваних видів природних ресурсів і надмірна експлуатація відновлюваних ресурсів зі швидкістю, що перевищує можливості їх відтвор. та відновл.. Стратегія сталого типу ек. розв. забезпечує задовол. не тільки потреб сьогод., а й не ставить під загрозу здатність задовольняти потреби майбутніх поколінь. Прихильники сталого розв. підкреслюють незворотний характер шкоди навколишньому середовищу, заподіяної в результаті нераціонального використ. природних ресурсів. Нині в Укр. відбувається трансформація економічної стратегії в напрямі становл. сталого типу ек. розв..

Розрізняють два типи екологічної політики: пасивну й активну. Пасивна політика виходить з ідеології стримув. зрост. забрудн.. Вона ґрунтується на використанні переважно адміністративно-розпорядчих інструментів, екологічних стандартів і норм, дозвільних процедур. Активна політика орієнтована на послідовне скороч. забрудн..

Загальна мета Стратегії сталого розв. Укр. полягає у встановленні механізмів досягн. на визначеному стратегічному періоді стандартів якості життя та необхідної безпеки життєдіяльності суспільства через гармонізацію національних, європейських і глобальних інтересів та тенденцій сталого розв., а також інтересів сучасного насел. Укр. і прийдешніх поколінь, кожної людини і природи.

В Укр. екологічне регулюв. здійснюється через відповідні нормативно-правові акти. Упродовж 1991—1995 рр. ухвалено низку екологічних законів.

Верховною Радою Укр. ратифіковано значну кількість міжнародних екологічних угод. Ці угоди стос. не лише глобальних питань захисту довкілля, а й питань захисту і збереж. біологічного та генетичного різноманіття та природних екосистем.

Для виріш. екологічних проблеми необхідно, спираючися на досягн. науково-технічного і технологічного прогресу та нові здобутки науки, скорочувати спожив. природних ресурсів, передусім невідновлюваних, переходити на інші види матеріалів та енергії, поширювати прогресивні безвідходні та ресурсозбережні технології і зрештою усім світом припинити забрудн. навкол. природ. середовища та забезпечити його якісне відтвор..

Варто зауважити, що альтернативи стратегії сталого розв. людства не може бути, і вона включає три складові:

екологічну (збереж. і поліпш. природ. середовища);

економічну (подальший гармонійний розвиток вир-ва, продуктивних сил суспільства);

соціальну (неухильне підвищ. добробуту народів, вирів-нюв. рівнів їхнього життя — внутрішніх і зовнішніх, неухильне поліпш. соціальних умов і стандартів). Тільки таке розуміння сталого розв. прийнятне для всіх народів.