9.Соц. Та економічна ефективність не

Ефективність НЕ — це співвідношення між результатами діяльності (фун-ня ек-ки) та витратами для досягнення поставленої мети та цілей. . Е=Р/З >1, де Р – результати (робіт, послуг, товарів); З – затрати вир-ва (с/в робіт, послуг…). 2 види ефективності НЕ 1. Соц еф хар-є відповідність нац вир-ва потребам людей і цілям сусп.-ва. Інтегруючим показником соц еф-сті є вир-во товарів нар спож в заг обсязі вир-ва за певний період (рік). У розвинених країнах частка товарів нар споживання - 70%., а вир-во засобів вир-ва — до 30%. Соц еф-ть конкретизується в таких категоріях, як соц витрати (забруднення навк сер, р-нь захворюваності, р-нь бідності тощо) і соц. блага (р-нь освіти, життєвий р-нь). Якщо добробут нас та його життєвий р-нь постійно підвищуються, то НЕ є соц ефективною. 2. Показники ек еф-ті: а) прод-ть праці ППр= ВВП/Чис зайн; трудомісткість вир-ва =1/ППр б) матеріаловіддача –це співвідношення між вартістю ВВП до мат витрат на вир-во: М=ВВП/МВ, матеріаломісткість= МВ/ВВП; в) фондовіддача – скільки фондів використано на вир-во продукції: Ф=ВВП/Вовф, де Вовф – вартість осн вир фондів, фондомісткість= Вовф/ВВП. Інтегрований показник ек еф розраховується так: Sінт = ВВП/ ( ППр+М+kФ), де k- коеф приведення до єдиної розмірності витрат в осн фонди з поточними витратами. Між СоцЕф та ЕкЕф є взаємозв’язок. Поліпшення задоволення особистих потреб усіх членів сусп.-ва вимагає зростання ЕкЕф-ті. Підвищення СоцЕф виступає вирішальним чинником рац та ек ведення дом госп-ва в інтересах сусп.-ва та окремих його членів. На практиці подібний зв’язок не завжди існує, що проявляється в нерац вик-і мат рес, забрудненні навк сер тощо. Якщо втрачається взаємозв’язок між соц та ек ефект то це означ., що фактично вир-о здійсн заради вир-а, тобто воно набуває безглуздого характеру. Об’єктивною закономірністю має бути зростання еф-і вир-ва такої продукції і такої якості, яка дійсно потрібна суспі-у для задов його потреб. У цьому суть взаємозв’язку соц та ек фективності госп дія-ті.

5.Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу.

Ек. оцінка передб застос ек критеріїв, тобто зіставлення властивостей прир ресурсів з вимогами, які випливають з практичної госп дія-ті. ЇЇ здійснення дає змогу розрах ек еф-сть викор-ня прир рес і оцінити ек наслідки від такого вик-ня для навк прир сер-ща. Здійснення ек. оц. базується на ек підходах, заснованих на категоріях ренти та ефективності. 1. З рентного прирресурс може оцін 2 способами: 1)за відносним ефектом чи прибутком, що дає його використання в нар госп-ві; 2) за додатковими витратами на компенсацію втрат прибутку в разі вилучення певного ресурсу з природокористування (витрати на запобігання забрудненню і на компенсацію збитків). 2. За підходу ефективності визнач народногосп ефект від викор-ня того чи іншого виду прир ресурсу. Як критерій при цьому виступає порівняна ек еф-сть викор-ня конкретного джерела ресурсів або їх терит поєднання. Зем рес. 2 основні групи цін землі: 1. експертна (ринкова) 2. нормативна (кадастрова). Для нормативної оц. врах-ся якість, місцезнах-ня, р-нь використання досягнень НТП. При здійсненні ек. оц. землі використовується поняття «вартість землі», тобто міра її цінності. Є 2 групи цінності землі: вартість у користуванні і вартість у обміні. Видіялють ек. оц. земель нас пунктів, земель с/г призначення (оцінка здійсн окремо за кожною з категорій: рілля, сінокоси, пасовища, через їх кількісні та якісні хар-ки),Нес/г призначення (землі лісового, водно, прир.-ох. фонду) оц. здійсн. з урах їх місцезнах, якісного складу, екол, соц. значення, ефекту від водоох, кліматоутв-них заходів. Лісові рес. Як осн елементи ек. оцінки ліс. рес. виступають: обсяг - заг. площа лісів оцінюваного об’єкта, сумарний запас деревини; прир власт-ті - концентрація запасів, якість та структура деревостроїв; прир й ек умови освоєння. Ек. оц. ліс. рес. здійсн. окремо земель лісового фонду, лісових насаджень недеревних рослинних ресурсів, соц і екол функій лісу. Базою для оцінки даних ресурсів і функцій є кореневі ціни на деревину та іншу продукцію лісу. Водні ресурси Оск. поверхневі води взаємопов’язані, їх ек. оц. повинна розглядатися в межах басейну і бути комплексною, тобто вкл. рибогосп, енергет, трансп, природозах ефекти. При цьому останні змінюються зал від території басейну , що викликає необх-сть диференціації оцінок для різних його частин. Усе це потребує складних систем оцінок і розроблення спец методів їх отримання. Плата за воду склз 2 частин: за використання; за доставку, відвід, забезп якості (трудові затрати). Мін рес: великого значення набуває врах їх комплексного (багатокомпонентного) складу та комбінованість, тобто поєднаність кількох видів у межах локальних ділянок надр. При здійсн. ек. оц мінер. ресурсів визначається абс вартість, прибуткова вартість, рентні хар-ки.