112.Економічні виміри глобалізації.

Економічний вимір глобалізації відображає постійно зростаючий взаємозв’язок між потребами людей, з одного боку, та можливостями виробництва і розповсюдження товарів та послуг, за допомогою міжнародної торгівлі, надходження іноземних інвестицій та розвитку процесів транснаціоналізації з іншого. Визначається: рівень торгівлі у вигляді суми всіх видів експорту та імпорту; прямі іноземні інвестиції, як сума їх припливу та відтоку. Економічний вимір глобалізації будь-якої країни має прямо – пропорційну залежність від її політичної стабільності та наявності відпрацьованої законодавчої бази, що не підлягає швидким змінам. Іншими словами цей показник дуже чутливий до рівня довіри інвесторів, до їх впевненості у змозі отримати прибуток від інвестицій.

Інтегральним показником міри глобалізованості нац ек є індекс глобалізації:

А) Міжнародний фонд Карнегі та швейцарський інститут дослідження бізнесу пропонують свою версію цього індексу. Індекс глобалізації за версією KOF розраховується на основі економічного, соціального та політичного індексів. Економічний індекс розраховується виходячи з національного експорту і імпорту товарів і послуг, зовнішніх прямих іноземних інвестицій та портфельних інвестицій, міжнародних платежів, митних зборів. Соціальний індекс – на основі кількості міжнародних телефонних розмов, розвитку міжнародного туризму. Політичний - на підставі кількості посольств у державі, членстві у міжнародних організаціях, участі у місіях ООН.

Б) Інша версія індексу глобалізації складається рейтинговою компанією A.T. Kearney та журналом Foreign Policy на основі 14 показників економічної, політичної, технологічної та соціальної інтеграції, згрупованих у чотири основні блоки: економічна інтеграція, персональні міжнародні контакти, розвиток глобальних технологій, участь у глобальних політичних процесах. Також існують такі показники, які визначають ступінь інтегрованості економік у глобальну економіку: 1. співвідношення ЗТО та ВВП. 2. ПІІ, які спрямовуються в країну та з країни, та портфельні інвестиції. 3. потік платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані з передаванням технології.

113.Регіональні аспекти вирішення глобальних проблем.

Демографічна. Шляхом вирішення є запровадження демографічної політики – цілеспрямованої діяльність державних органів та інших соціальних інститутів у сфері регулювання про­цесів відтворення населення. Вона являє собою комплекс заходів: економічних (оплачу­вані відпустки і різні види допомоги при народженні дітей, допомога на дітей); адміністра­тивно-правових (законодавчі акти, які регламентують шлюби, розлу­чення, положення дітей у сім'ях, аліментні обов'язки); виховних і пропагандистських, покликаних формувати суспіль­ну думку, норми і стандарти демографічної поведінки. Залежно від напрямів демографічної політики визначають три групи країн: 1) країни, які проводять політику обмеження росту населення (Китай, Індонезія, Пакистан, Непал, Кенія); 2) країни, демографічна політика яких спрямована на підтримування існуючих темпів приросту населення (Бразилія, Намібія); 3) країни, які здійснюють політику стимулювання росту населення (Болгарія, Чехія, Німеччина, Греція, Франція, Ірак, Лаос тощо).

Екологічна. Шляхи розв’язання: 1. швидкий розвиток і використання основних видів самовідновлювальної енергії (сонячна, енергія вітру, океанічна тощо). 2. структурні зміни у використанні існуючих не відновлювальних видів енергії. 3. необхідність створення екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без шкідливих викидів газу. 4. розробка всіма країнами конкретних заходів із дотриманням екологічних стандартів – чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії тощо. 5. вивчення запасів усіх ресурсів із використанням найновіших досягнень НТР. 6. призупинення вирубки лісів. 7. формування у людей екологічного світогляду. 8. нарощування екологічних інвестицій.

Паливно-енергетична і сировинна. Шляхи вирішення: 1. зміна механізму ціноутворення на природні ресурси. 2. проведення прогресивних аграрних перетворень. 3. об’єднаним зусиллям розвинених держав протиставити стратегію об’єднання дій країн – експортерів паливно-енергет та паливних ресурсів. 4. виконання державних екологічних проектів. 5. збільшення витрат на усунення екологічної кризи за рахунок послаблення гонки озброєнь та скорочення воєнних витрат.

114.Хар-ка пріорит. напрямів галузевої орієнтації України.

Переважна орієнтація на розвиток важкої індустрії спотворила структуру всієї економіки. Занепад легкої і харчової промисловості призвели до того, що Україна не може забезпечити внутрішній ринок товарами першої необхідності. Галузева структура визначила й однобоку орієнтацію господарського комплексу України на залежність від енергоносіїв, лісу, продукції легкої промисловості та сировини для неї з Росії та інших країн колишнього СРСР.

Однак переважна орієнтація на розвиток важкої індустрії в Україні деформувала структуру всієї економіки, тому в перспективі потрібні рішучі структурні зміни на користь прискореного розвитку виробництва товарів народного споживання, що сприятиме не лише розвитку легкої і харчової промисловості, а й активному залученню машинобудівного та оборонного комплексів до випуску товарів народного споживання.