98.Економічне співробітництво в рамках снд.

Після розпаду СРСР, в тому ж 1991 р., на його теренах було проголошено утворення нової спільноти – СНД. Входять: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна. У 2009 р. Грузія вийшла зі складу СНД. СНД було створено в якості регіонального співтовариства держав у відповідності з підписаною в Мінську угодою про створення СНД, Алма-Атинською декларацією та протоколом до Мінської угоди. Цілі:

• обов'язкове виконання взятих на себе у рамках СНД міжнародних обов'язків;

• невтручання у внутрішні справи;

• дотримання територіальної цілісності та недоторканість границь СНД;

• обов'язкове дотримання міжнародних норм у галузі прав людини та основних принципів щодо прав національних меншин;

• об'єктивне представлення суспільно-політичного життя у засобах масової інформації держав-членів, недопущення розповсюдження повідомлень, які можуть спричинити міжнаціональні конфлікти;

• заборона діяльності політичних партій та угруповань, що основані на ідеях фашизму, расизму, міжнародних конфліктах тощо.

1993 p. країни-члени підписали угоду про створення Екон союзу, яким передбачалось вільний рух товарів, послуг, капіталів та робочої сили, реалізація скоординованої політики (грошова та кредитна системи, ціни та податки, бюджетні питання, митна та валютна сфери), підтримка вільного підпр-цтва, сприяння сумісного вир-ва та координація госп законодавства.

Головними цілями Економічного союзу визначено:

• форм умов стаб розв економік країн-учасниць; поетапне створ спільного екон простору на основі ринк відносин;

• забезп рівних можл для всіх госп суб'єктів;

• реалізація спільних екон проектів; вирішення актуальних соц-екон завдань. Домовленості країн у межах Економічного союзу СНД зорієнтовані на поетапне забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів, робочої сили.

Інтеграційні процеси в межах СНД розвиваються в умовах погіршення економічного стану країн-учасниць. Важливим є розуміння того, що в межах СНД відбувається не просто реінтеграція колишнього Радянського Союзу на новій, переважно екон (а не політ) основі, а й становлення нових незалежних держав у трансформ геоеконом просторі. В межах СНД сформувалися різні угруповання, серед яких ОЧЕС, ГУАМ, ЄврАзЕС.

99.Особливості розвитку інтеграц. Процесів у Пн. Америці.

Інтенсивно інтеграційні процеси розвиваються в Північній Америці. Так, уся територія Північної Америки охоплена Північноамерик угодою про вільну торгівлю (НАФТА), укладеною в 1992 р. (набула чинності у 1994 р.). НАФТА включає в себе 3 країни: США, Канаду і Мексику.

Протягом тривалого часу (1988-1992) інтеграційні процеси відбувались тут переважно на корпораційному та галузевому рівні і не були пов’язані з міждержавним (наддержавним) регулюванням. Тобто якщо в ЄС інтеграційні процеси йшли зверху вниз (від урядів і державних органів), то в Північній Америці - знизу вгору, тобто від прагнення до співпраці на мікрорівні (між американськими і канадськими корпораціями) до співпраці на макрорівні. У Північній Америці зближення національних господарств з різним рівнем розвитку відбувається в рамках зони вільної торгівлі. Тут держави не відмовляються навіть від малої частини свого суверенітету на користь якого-небудь наднаціонального органу, але при цьому мають зобов'язання щодо усунення митних бар'єрів на шляху міждержавного переміщення товарів і послуг та лібералізацію режимів міграції капіталів.

Специфічність НАФТА визначається низкою характеристик, котрі певною мірою відрізняють її як від західноєвропейської, так і від інших моделей міжнародної економічної інтеграції. Північноамериканська зона вільної торгівлі має континентальні масштаби. У світовому господарстві – це перше інтеграційне угруповання з такою характеристикою. Воно об’єднує лише три, але досить великі за територією, людськими ресурсами та економічним потенціалом країни. Країни, що об’єднуються в НАФТА, мають різні рівні економічного розвитку, більше того, рівень Мексики різко контрастує з рівнем Канади і США. Якщо Канаді за останнє десятиліття вдалося наблизитися за головними макроекономічними показниками (обсягами ВВП на одну особу, продуктивністю праці) до США, то Мексика, що довгі роки була економічно відсталою державою з великою зовнішньою заборгованістю, поки ще помітно відстає від цих країн за основними базовими показниками. Яскраво вираженим центром Північноамериканської зони вільної торгівлі залишаються США – світовий лідер із величезним науково-технічним, технологічнім потенціали та конкурентоспроможною економікою. Основі торговельні та інвестиційні потоки в межах угруповання спрямовані переважно від США або до США; більша частина зовнішньоторговельного обороту Канади (74%) і Мексики (65%) припадає на торгівлю зі США. Країни-члени НАФТА є водночас і атлантичними, і тихоокеанськими. Вони майже рівновіддалені від двох інших потужних світових економічних регіонів - Західної Європи і Азійсько-Тихоокеанського регіону, що дає їм можливість рівномірно розвивати економічні зв’язки з ними і суттєво впливати на розвиток цих зв’язків.