46.Поняття та види вез.

Вільні економічні зони (ВЕЗ) – це територія однієї країни, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та відповідному оподаткуванню. Характерними ознаками ВЕЗ є: територіальна обмеженість ВЕЗ; строковість ВЕЗ; юридична підстава запровадження ВЕЗ на певній території - спеціальний закон про конкретну ВЕЗ; мета створення ВЕЗ - досягнення законодавчо встановлених економічних, соціальних та науково-технічних завдань; спеціальний суб'єктний склад ВЕЗ: обов'язковими учасниками господарських відносин у ВЕЗ є органи управління ВЕЗ та суб'єкти господарювання ВЕЗ, які набувають цього статусу в спеціальному порядку за умови дотримання встановлених вимог; спеціальний режим господарської діяльності для суб'єктів господарювання ВЕЗ, що може включати пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва; здійснення управління ВЕЗ із застосуванням спеціально створених органів.

Види ВЕЗ: 1) Вільні митні зони. Ознакою такої зони є концентрація галузей промисловості та наявність митних полегшень, що створює умови для розподілу товарів всередині і поза цією зоною. 2) Об'єднані зони. Ознаками цих зон виступають чиста торговельна діяльність, промислове виробництво, зовнішня торгівля. Спостерігається також розвиток сфери послуг. 3) Експортно-орієнтовані зони. Ці зони створюються, перш за все, для виробництва іноземними інвесторами продукції, яка потім експортується в інші країни. У тому випадку, коли не вдається реалізувати всю продукцію за кордон, дозволяється її продаж на внутрішньому ринку. 4) Особливі економічні зони. Такі зони, як правило, орієнтовані на розвиток зовнішньої торгівлі. 5) Зони пожвавлення. Користуються популярністю в деяких країнах як засобу економічної стимуляції розвитку старих регіонів.

Важливим фактором стимулювання іноземного інвестування національної економіки є створення вільних економічних зон та запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності.

47.Тнк: сутність та основні характеристики діяльності.

Транснаціональні корпорації — це концерни, національні за капіталом та контролем, але міжнародні за сферою діяльності. Єдиного визначення ТНК немає. Найавторитетнішим є трактування ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку), яка визначає ТНК як компанії приватної, державної або змішаної форм власності, які знаходяться в різних країнах

ТНК характеризуються такими основними рисами: - інтернаціональний характер функціонування і застосування капіталу; - величезний матеріальний і фінансовий потенціал; - можливість здійснювати значні витрати на НДДКР; - це багатономенклатурні фірми, діяльність яких сильно диверсифікована; - притаманна висока незалежність руху власного капіталу порівняно з процесами, що відбуваються в національних межах.

Критеріями, за якими судять про міжнародний статус компанії, є питома вага продажів, реалізованих за межами країни базування, розміри закордонних активів та їх частка в загальних активах.

Сучасні тенденції в розвитку ТНК: втрата панування американських ТНК і посилення позицій японських і західноєвропейських ТНК; посилення взаємозалежності, економічних звязків та інтересів розвинених країн; набирають сили нові індустріальні країни (НІК), їх нові ТНК, і – відповідно – посилюється конкурентна боротьба у світі транснаціонального бізнесу. Позитивні наслідки діяльності ТНК: приток капіталу; залучення технологій; розвиток виробництва; забезпечення зайнятості. Негативні наслідки: можлива однобічна спеціалізація національного виробництва, спеціалізація на добувних галузях промисловості, екологічно шкідливому виробництві;

вивіз капіталів і прибутків з країни, що приймає.