42.Характеристика форм і видів міжн. Інвестування.

Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку. Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій: прямі іноземні інвестиції; портфельні іноземні інвестиції.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обєктом розміщення капіталу і відповідний доход. ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються на :а) вкладання компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях); б) реінвестування прибутку; в) внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями Портфельні інвестиції – вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством. Чіткої межі прямими і портфельними інвестиціями немає.

Види здійснення інвестиційної діяльності: через розвиток контрактних форм співробітництва; злиття і придбання підприємств; створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств. Контрактні форми інвестування: Експорт-імпорт, Ліцензування, франчайзинг, контракти на управління, підрядне виробництво, “проекти під ключ”. Привабливість контрактних форм інвестування полягає у тому, що вони здатні захистити активи фірм. Проте, вони можуть породжувати проблеми: а) втрату контролю; б) можливе неадекватне використання ліцензій; в) можуть породжувати майбутніх конкурентів.

Власні зарубіжні фірми створюються за кордоном у вигляді: дочірньої компанії, асоційованої(змішаної) компані, відділення.

Недоліки: зіткнення інтересів партнерів; поєднання двох і більше корпоративних культур не завжди дає можливість подолати суперечності

Злиття і придбання – форми концентрації капіталу, які здобули значного поширення в сучасних умовах. Основними причинами злиттів і придбань компаній виступають: Глобалізація економіки і лібералізація світової торгівлі. Вступаючи в боротьбу за перерозподіл ринків, компанії прагнуть посилити свої позиції. Переніс центру ваги міжнародної конкуренції в сектор високотехнологічних товарів і послуг, що зумовлює необхідність зростання витрат на НДДКР. Проблема надвиробництва і пошуки ринків збуту.

43.Сутність та структура світового ринку інвестицій.

Міжнародний інвестиційний ринок – це сукупність учасників міжнародного інвестиційного ринку та економічних і правових відносин між ними щодо всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, які направляються в об’єкти підприємницької та іншої діяльності через національні кордони з метою отримання прибутку; Основною відмінністю інвестиційного ринку від інших ринків є специфічний характер його товару – міжнародних інвестицій. Структура міжнародного інвестиційного ринку складається із його учасників: держава, міжнародні організації (МВФ, Світовий банк, ООН та ін.), приватних корпорацій, банків і інших фін установ, які переміщують активи за кордон або приймають його із-за кордону.

На ринку об’єктів реального інвестування реалізуються реальні інвестиції, тобто ті економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства, на розширення або модернізацію виробництва. У світовій практиці обсяг таких інвестицій розглядається як один із найважливіших показників процвітання національної економіки, як фактор макроекон стабілізації країни. Ринок об’єктів реального інвестування включає ринок ПІІ, на якому реалізується довгострокове капіталовкладення в іноземні підприємства з метою отримання прибутків та безпосереднього впливу на господарську діяльність підприємства. Прямі іноземні інвестиції забезпечують надходження до країни нових технологічних, економічних, управлінських та маркетингових знань, підвищуючи рівень зайнятості населення та сприяючи загальному економічному розвитку. До прямих інвестицій належать первинні вкладення та реінвестицій. Крім того, прямі інвестиції включають усі внутрішньо-корпоративні перекази капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором і філіями, дочірніми та асоційованими компаніями. Реальні активи є джерелом доходів в економіці, а фінансові – просто характеризують його розподіл серед інвесторів. Але фінансові активи і ринки, на яких ними торгують, відіграють вагому роль у розвитку економіки. Вони дають можливість примножувати реальні активи.