60.Механізми кредитування мвф.

МВФ - спеціальне агентство ООН, засноване для регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу. Головним завданням МВФ є скорочення тривалості та посилення рівноваги в міжнародному балансі розрахунків членів, а також забезпечення стабільності валютних курсів. Основним інструментом для цього МВФ використовує виділення коротко- та середньострокових кредитів в іноземній валюті. Специфіка МВФ полягає у виконанні ним одночасно функцій регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Фонд має статус спеціалізованої установи ООН.

Міжнародний валютний фонд мобілізує грошові кошти шляхом підписки країн, які роблять певні внески в загальний капітал, за допомогою позик, а також шляхом емісії СПЗ. Техніка надання кредитів фактично представляє собою процес купівлі-продажу валюти. Зацікавлена країна отримує у МВФ необхідну їй вільно конвертовану валюту чи СПЗ в обмін на свою національну валюту. При сплаті боргу країни-позичальники викуповують національну валюту. МВФ проводить свої фінансові операції тільки з країнами-членами, точніше, з такими їхніми офіційними органами, як центральні банки, казначейства чи валютні стабілізаційні фонди. Доступ до грошових ресурсів Фонду залежить, в першу чергу, від масштабів потреб країни в коштах для оздоровлення платіжного балансу, а потім й від ступеня її готовності погодитись не тільки з загальними економічними вимогами, але й з умовами, які висуває адміністрація Фонду.

61.Проблеми зовн. Заборгованості країн і шляхи їх розв`язання.

Зовнішня заборгованість — сумарні грошові зобов'язання країни, що виражаються грошовою сумою, що підлягає поверненню зовн кредиторам на певну дату, тобто загальна заборгованість країни по зовн позиках і неоплаченим ним відсоткам. Однією із складних міжнар фін проблем є проблема заборгованості країн, що розвиваються. Надмірне залучення іноземних кредитів країнами, що розвиваються, при послабленні уваги до проблеми раціонального використ отриманих ресурсів, світова фінансова криза, погіршення ек розвитку світу – все це стало підставою для розмов про те, що наступна світова криза буде *борговою*. Держ борг України складає за підрахунками Кабміну 93,5% ВВП і складає 104 млрд дол.

Загалом, серед загальноприйнятих шляхів подолання проблеми даерж заборг є такі: 1)Рефінансування держ боргу - погашення основної заборгованості й % за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик. 2)Реструктуризація - на певних умовах відстрочується виплата частки боргу. 3)Конверсія (зміна дохідності) 4)Консолідація (передання зобов'язань на нові позики з метою продовження терміну позики) 5)Уніфікація (об'єднання декількох позик в одну) 6)Обмін за регресивним співвідношенням (обмін на нові з метою скорочення величини боргу) 7)Відстрочка (провадиться тоді, коли випуск нових позик є фінансово недоцільним, оскільки всі доходи від позик використовують на обслуговування раніше випущених позик) 8)Анулювання (означає відмову уряду від його погашення).

Таким чином, можна чітко побачити, що в основі принципів управління боргом й лежить причина проблеми держ заборгованості – породження все нових і нових борг зобов’язань. Із методів, які анулюють зобов’язання слід назвати дефолт. Але країна, що оголошує дефолт, втрачає довіру інших країн. Зобовязання по обслуговуванню зовн боргу можуть виконуватися також за рахунок експортної виручки і скорочення імпорту.