82.Основні характеристики Ямайської вс, проблеми.

У 1976 р біла прийнята угода країн-членів МВФ в Кінгстоні і ратифікована більшістю членів у квітні 1978 р. Прийнято поправки до Статуту МВФ, які нині та визначають порядок світової валютної системи. Принципи системи :

1) Базою валютної системи було проголошено міжнародну розрахункову одиницю – СДР, яка в перспективі мала стати основою паритетів і курсів валют і основним платіжно-розрахунковим засобом.

2)Окрім СДР країнам дозволялось встановлювати валютний паритет до будь-якої валюти, крім золота. Тобто закріплювалися тенденції до багатовалютного стандарту та поділ світової валютної системи на регіональні угрупування: США - Західна Європа – Японія.

3)Юридично було завершено демонетизація золота: відмінено офіційну ціну золота та золоті паритети, золото перестало бути мірою вартості та базою золотих паритетів, США припинили обмін доларів на золото для іноземних центральних банків та урядових установ. Але золото й далі використовувалося для формування фонду ліквідних активів з метою придбання резервних валют.

4)Було знято обов’язковість обмежень щодо офіц вал рез-вів.

5)Поняття “оборотна валюта” замінено терміном “валюта, що вільно використ”.

6) Країни отримали право вибору будь-якого режиму ВК.

7)Узаконювався режим плаваючих ВК замість фіксованих.

8) МВФ, який зберігся на уламках Брет-Вуд системи, закликав посилити міждерж валютне регулювання.

Проблеми Ямайської валютної системи:

1)Втрата доларом монопольної ролі( поява СДР)

2)Проблема багатовалютного стандарту.

Але ні один з трьох центрів (Лондон, Нью-Йорк, Токіо) не має переваги над іншими у валютно-економічній сфері, щоб становити панування своєї валюти у світі.

Характерна риса розвитку світової валютної системи – тенденція розвитку до валютного поліцентризму.

Режим плаваючих валютних курсів не забезпечив вирівнювання платіжних балансів, не перешкодив валютній спекуляції, не вирішив проблему безробіття. Країни віддають перевагу режиму регульованого плавання валютного курсу, підтримуючи його різними методами валютної політики.

Проблеми Ямайської валютної системи породжують об’єктивну необхідність її подальшої реформи. Потрібні пошуки шляхів стабілізації валютних курсів, посилення координації валютно–економічної політики ведучих країн. Суперництво трьох центрів лежить в основі валютних протиріч. У відповідь на нестабільність Ямайської валютної системи країни ЄС створили власну регіональну ВС з метою стимулювання процесу економічної інтеграції.

83.Принципи та особливості розвитку Бреттон-Вудської вс.

1944р, у Бретон-Вудсі, зібралися представники 44 країн, щоб розробити нову міжнар валют систему, щоб покласти край безглуздим конкурентним девальваціям 1930-х років так як золотий стандарт не міг бути надійним гарантом від цього. Головна його проблема полягала у відсутності міжнар організації, яка б могла стримати країни від конкурентної девальвації. Тому було створено дві організації: МВФ (для підтримки порядку в міжнар валют системі, надання коштів країнам-учасницям для вирівнювання платіжних балансів) та Світ банк (створено МБРР для сприяння загальному ек розвиткові шляхом полегшення інвестування капіталу).

Брет-Вудська валют система створ під головуванням міністра фінансів США Моргентау (липень 1944р.), базувалась на золотодевізному стандарті: (золото та долар і фунт стерлінг)

Принципи: - збереження за золотом заг еквів, міжн плат засобу та розрах одиниці; - взаємна оберненість валют на основі вал паритетів; - фіксація ринк курсів валют з відхил не більше 1 % в обидва боки від заг доларових паритетів; - прирівнювання долара до золота на основі фікс ринк ціни на золото; - забезп зовн конверт двох рез валют – долара і фунта – в золото по офіц курсу; - заборона вільної купівлі-продажу золота (здійсн. ЦБ).

Створена система повинна була відновити порядок у міжнар валютних відносинах, а також ввести відповідальність країн-членів цієї системи за політику обмінних курсів і валютних обмежень.

Щойно індустріальні країни відновили зруйнований війною потенціал і Зх Європа і Японія перетворилися у конкурентів США, вибухнула криза цієї системи, що призвела до її розвалу в 1971-1976 рр. Причинами також були посилення інфляції, що негативно вплинуло на світ ціни та конкурентну здатність фірм, заохочувало спекулятивні переміщення “гарячих” грошей; нестабільність платіжних балансів; активізація ринку євродолара; дезорганізуюча роль транснаціональних корпорацій (ТНК). У результаті припинився розмін доларів на золото, була відмінена офіційна ціна золота, на зміну фіксованим валютним курсам прийшли плаваючі курси, стався розпад валютних зон.

Формами прояву кризи Брет-Вуд валют сист: -валютна і золота лихоманка; -масові девальвації і ревальвації валют; -паніка на фондовій біржі; -активна інтервенція центральних банків, у тому числі і колективна; -активізація нац і міждержав валютного регулювання.