62.Поняття та структура світового ринку робочої сили.

Світовий ринок праці — це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів У структурі міжнародного ринку праці вирізняються два найзначніші сегменти. Перший сегмент охоплює робочу силу, яка характеризується відносно постійною зайнятістю, стабільністю трудових навичок, високим рівнем кваліфікації й зарплати, а також доволі чіткою ієрархією кваліфікації. Це загалом привілейований шар працівників з розвинутих країн, а також країн о середнім рівнем розвитку (Сінгапур, Тайвань, Гонконг). Цей ринок праці має певну тенденцію до розширення з огляду на зростання міжнародних зв'язків та загострення глобальних проблем.

Другий сегмент — робоча сила, яка походить з районів світу з відносно низьким рівнем екон розвитку. Серед цих працівників треба вирізнити специфічний загін так званої нелегальної робочої сили. До цієї категорії працівників можна приєднати також «екологічних біженців», котрі через катастрофічні природні умови змушені покидати свої насиджені місця, шукати роботу в інших країнах та регіонах.

На ринку праці можна вирізнити ще дрібніші сегменти, класифікуючи робочу силу за віковими й професійними особливостями, ознаками тієї або іншої культури, традиції, а також національними, расовими та статевими ознаками.

Сучасна структура світового ринку праці характеризується, насамперед, виникненням такого нового й особливого його сегмента, який пов'язаний з використ. висококваліфікованих спеціалістів, а також фахівців у галузі інформатики, менеджерів. Розвиток даного сегмента значною мірою зумовлюється стрімким зростанням світової торгівлі послугами. Специфіка цього сектора ринку праці полягає в тому, що завдяки розвинутій мережі телекомунікацій певна частина інтелектуальної робочої сили може брати участь у виробничому процесі, що здійснюється на будь-якій відстані від місця її перебування.

63.Чинники впливу на формування світового ринку праці.

Світовий ринок праці — це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту. Ці відносини склалися у зв'язку з нерівномірністю розміщення робочої сили по країнах світу та відмінностями в її відтворенні на національному рівні. В умовах глобалізації виробництва, зростання взаємозалежності в сучасному світі нац. ринки праці дедалі більше втрачають свою замкненість та відокремленість. Між ними виникають транснаціональні потоки робочої сили, котрі набирають постійного, систематичного характеру.

Формування міжн. ринку праці відбувається двома шляхами: по-перше, через міграцію трудових ресурсів і капіталу; по-друге, шляхом поступового злиття національних ринків праці, внаслідок чого усуваються юридичні, національно-етнічні, культурні та інші перегородки між ними. Це приводить до утворення так званого «спільного ринку праці». Становлення міжнародного ринку праці є свідченням того, що процеси світової інтеграції відбуваються не тільки в економічній та технологічній галузях, а й дедалі ширше охоплюють сфери соціальних та трудових відносин, які стають нині глобальними.

Виникнення і розвиток міжн. ринку робочої сили є результатом зростання міжн. мобільності двох головних факторів вир-ва — капіталу і праці. Підвищення міжн.мобільності капіталу в соц. плані означає, що він пред'являє тепер попит не тільки на робочу силу країни свого базування, а й на іноземну робочу силу, яка нерідко має певні переваги порівняно з національною. Попит на іноземну робочу силу почав помітно зростати тоді, коли виник масований експорт приватного виробничого капіталу й почалося створення у всіх країнах підприємств з використанням місцевої робочої сили.

64.Характеристика нових форм зайн-ті на світ. ринку праці.

Глобальна економіка демонструє тенденцію до нових форм зайнятості, до віртуалізації праці, інтелектуалізації праці, власності, виробництва. Від «глобальної людини» будуть вимагати особливої мобільності і здатності адаптуватись до жорсткої переміни умов життя, зміни професій, культурного середовища і комун. Показником глобальної мобільності людини є універсальна освіта і здатність напружуватись, рухатись, мобілізуватись і вчитись все життя. Характерною тенденцією змін на ринку праці, під впливом глобалізації є розвиток неповної зайнятості. Нові форми зайнятості: 1. Аутсорсінг - передавання частини функцій по обслуговуванню діяльності своєї компанії іншій організації, яка спеціалізується на даній сфері. Міжнародна асоціація професіоналів в області аутсорсингу – міжнародна організація, що формує галузеві стандарти та підтримує розвиток аутсорсингу. 2. Лізинг персоналу – оренда персоналу на довгостроковій основі. Компанія-наймач оплачує тільки послуги агентства-лізингодавця, не пов'язуючи себе із співробітником юридичними відносинами. Фахівець числиться в штаті компанії-лизингодавця; надання тих, що знаходяться в штаті лізингового агентства співробітників клієнтові на відносно тривалий термін - від трьох місяців і до декількох років. До лізингових агентств підприємства-користувачі звертаються найчастіше тоді, коли виникає необхідність в тимчасовому наймі певних категорій працівників. 3. Темпінг – набір персоналу на короткостроковий період (звичайно до трьох місяців). Найчастіше ця послуга використ при проведенні маркетингових заходів або виконанні невеликих проектів. 4. Аутстаффінг: 1) залучення компанією позаштатного спеціаліста, який має відповідні знання, професійні навики та досвід на період виконання відповідного проекту 2) виведення співробітника за штат компанії-замовника і оформлення його у штат компанії провайдера, при цьому він продовжує працювати на попередньому місці і виконувати свої обов'язки, але обов'язки роботодавця по відношенню до нього вже виконує компанія-провайдер 3) агентство-лизингодавець приймає в свій штат фахівця, що вже працює в клієнтській компанії. При цьому відповідальність несуть обидві сторони, а формальну роботу бере на себе агентство-лизингодавець.