- •Коефіцієнт злочинності. Техніка аналізу коефіцієнтів злочинності. Соціальні протиріччя та їх роль у детермінації злочинності. (10 вопрос) Поняття динаміки злочинності.(10 вопрос)
- •20. Психологічні теорії причин злочинності.
- •21. Виникнення та розвиток концепції соціальної обумовленості злочинності у вітчизняній кримінології.
- •24. Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •25. Теорія диференційованого зв'язку. Е Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •26. Теорія стигматизації та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •33. Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та суміжні поняття.
- •34. Кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки особистості злочинця
- •36. Морально-психологічні ознаки особистості злочинця: загальна характеристика.
- •38. Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості злочинця.
- •39. Типологія та класифікація злочинців.
- •41.Криміногенне значення конкретної життєвої ситуації.
- •43. Мотивація злочинної поведінки.
- •44. Прийняття та виконання рішення у механізмі злочинної поведінки.
- •45. Настанова та її роль у механізмі злочинної поведінки.
- •46. Віктимологічний аспект механізму конкретного злочину.
- •47. Віктимізація та віктимність.
- •48. Класифікація жертв злочинів.
- •49. Методика кримінологічних досліджень(конспект)
- •51. Вибіркове дослідження. Валідність та репрезентативність вибіркового дослідження.
- •52. Анкетне опитування в кримінології.
- •53. Інтерв'ю. Техніка кримінологічного інтерв'ювання.
- •54. Техніка кримінологічного вивчення кримінальних справ та інших документів. Контент-аналіз.
- •55. Психологічні методи, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях.
- •56. Особливості проведення соціометричного опитування.(вопрос 55)
- •58. Логіко-математичні методи в кримінологічних дослідженнях. Кореляційний аналіз.
- •59. Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції
- •60. Основи кримінологічного планування.
- •61. Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об'єкті.
- •62. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •63. Спеціально-кримінологічна протидія злочинності: поняття та види.
- •64. Ситуативна профілактика злочинів.
- •65. Органи місцевого самоврядування як суб'єкти попереджувальної діяльності.
- •66. Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •67. Участь громадськості у протидії злочинності неповнолітніх.
- •69. Органи внутрішніх справ як суб'єкт профілактичної діяльності: загальна характеристика.
- •72. Законодавство України по боротьбі зі злочинністю: загальна характеристика.
- •73. Профілактичне значення кримінального закону.
- •74. Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні,
- •75. Попередження насильницьких злочинів.
- •77. Кримінологічна характеристика та попередження пенітенціарної злочинності.
- •79. Попередження рецидивних злочинів.
- •80. Попередження професійних злочинів.
- •81. Ресоціалізація злочинців.
- •82. Вивчення та попередження податкової злочинності.
- •83. Відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом: проблеми протидії.
- •84. Кримінологічна характеристика професійної злочинності.
- •85. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
- •86. Протидія тероризму за законодавством України.
- •87. Організована злочинність в Україні на сучасному етапі.
- •88. Основні проблеми протидії корупції в Україні на сучасному етапі.
- •90. Кримінологічна характеристика необережних злочинів.
- •91. Попередження необережних злочинів.
- •92. Вивчення та попередження злочинності жінок.
- •94. Основні міжнародно-правові документи по боротьбі зі злочинністю.
- •96. Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •97. Транскордонні злочини: поняття та особливості попередження.
- •98. Попередження транснаціональної злочинності.
- •99. Особливості попередження транснаціональної економічної злочинності.
98. Попередження транснаціональної злочинності.
Основні рекомендації щодо організації протидії транснаціональній організованій злочинності (ТОЗ) було вироблено міжрегіональною підготовчою нарадою у Відні в лютому 1988 p., напередодні проведення Восьмого Конгресу ООН. Полягали вони у ствердженні необхідності: — ратифікації та здійснення міжнародних домовленостей; — розроблення двосторонніх та багатосторонніх угод; — підготовки до прийняття типових документів і стандартів для використання на національному, регіональному та міжрегіональному рівнях; — розроблення універсальної міжнародної конвенції з питань співпраці у справі протистояння транснаціональним злочинам та у здійсненні кримінального правосуддя; — розгляду питань транснаціональної юрисдикції; — вироблення стандартів у справі міжнародної допомоги у зв'язку з банківською таємницею; — розроблення ефективних стандартів для протидії відмиванню грошей, здійсненню інвестицій, які пов'язані з незаконним обігом наркотиків, тероризмом та іншими формами транснаціональної злочинності; створення глобальної інформаційної мережі для попередження злочинності та кримінального правосуддя; широкого залучення громадських організацій для здійснення програми попередження злочинності та кримінального правосуддя. ТОЗ можна класифікувати за п'ятьма основними групами: а) організовані на міжнародній основі кланові злочини з основною метою отримання прибутків; б) терористична діяльність транснаціонального спрямування; в) економічні злочини, що передбачають здійснення операцій та дій у двох або декількох країнах; г) транснаціональна незаконна торгівля предметами мистецтва, що е культурним чи релігійним надбанням нації; ґ) дії, які забрудненням порушують екологічний баланс та стан довкілля кількох країн. На основі виробленої ООН стратегії боротьби з транснаціональною злочинністю міжнародним співтовариством розробляються і конкретні напрями протидії цьому соціально-небезпечному явищу. Зокрема, їх було конкретизовано у "Віденській декларації про злочинність та правосуддя: відповідь на виклики XXI століття", яку було прийнято під час проведення X Конгресу ООН із запобігання злочинності та відносинам із правопорушниками, що минула у Відні 10—17 квітня 2000 р. У Декларації, зокрема, наголошено, що належні програми запобігання і реабілітації мають основоположне значення для ефективної боротьби зі злочинністю, і що такі програми мають ураховувати соціально-економічні чинники, котрі можуть зумовлювати суттєву вразливість людей з огляду злочинних дій та ймовірність здійснення людьми таких дій. Ефективними чинниками подолання транснаціональної злочинності є, по-перше, активізація тісної координації дій та розвитку міжнародної співпраці, створення умов, які сприяють боротьбі з організованою злочинністю, сталому розвитку, викоріненню злиднів та безробіття; по-друге, широке залучення як партнерів та суб'єктів процесу протидії злочинності "урядів, національних, регіональних, міжрегіональних установ, міжурядових та неурядових організацій і різноманітних сегментів громадянського суспільства, зокрема засобів масової інформації та приватного сектору, а також визнання їх відповідної ролі та вкладу"; по-третє, проведення широкомасштабних переговорів держав — учасниць ООН, спрямованих на вироблення спільної Конвенції ООН проти транснаціональної злочинності; по-четверте, посилення допомоги щодо накопичення потенціалу світового співтовариства у боротьбі зі злочинністю (підготовка кадрів, технічна допомога, розроблення законодавства та правил, накопичення спеціальних знань та досвіду). Саме такий план дій міжнародної організації, на думку оонівських стратегів, мав сприяти різкому зменшенню кількості різних видів транснаціональних злочинів до 2005 р. Серед важливих тактичних завдань боротьби зі транснаціональною злочинністю Віденська декларація передбачала: — внесення компоненту попередження злочинності у національні та міжнародні стратегії в галузі розвитку; — активізацію двосторонньої та багатосторонньої співпраці, зокрема технічної; — розширення співпраці країн-донорів у різноманітних галузях життєдіяльності суспільства, охоплюючи аспекти попередження злочинності; — зміцнення можливостей Центру щодо міжнародного попередження злочинності, а також реалізації Програми ООН щодо попередження злочинності та розвитку кримінального правосуддя. Проблеми протидії транснаціональній злочинності стають предметом аналізу провідних країн світу, зацікавлених у розвитку демократії, стабільності й економічного розвитку. Зокрема, питання вибору стратегії й тактики боротьби з транснаціональними злочинними формуваннями вже стали традиційними під час проведення спільних нарад Міністрів юстиції та внутрішніх справ "великої вісімки" (Москва, 1999 p., Мілан, 2001 р.). У комюніке цих нарад вказано пріоритетні різновиди транснаціональних злочинів, боротьба з якими в умовах сучасного суспільного розвитку стала вкрай актуальною.