72. Законодавство України по боротьбі зі злочинністю: загальна характеристика.

73. Профілактичне значення кримінального закону.

Правове регулювання профілактики злочинності складається з нормотворчої діяльності держави та її органів, які визначають в законах та інших нормативних актах мету й зав-дання запобігання злочинам, коло суб'єктів, що здійснюють цю діяльність, їхню компетенцію, основні форми та методи роботи.

Профілактика злочинності припускає такий розвиток еконо-міки, політики, ідеології, культури та побуту, який сприяв би усуненню чи нейтралізації негативних аспектів громадського життя, що можуть проявитися як причини й умови злочин¬ності. Така організація суспільного життя повинна бути забез¬печена належним правовим підґрунтям.

Сутність правового регулювання полягає в тому, що правові норми стимулюють соціально корисну поведінку, протидіючи факторам, які негативно впливають на формування та життєдіяльність особи, таким чином створюючи умови для оптимального здійснення запобіжної діяльності.

Поряд із цим правові акти визначають завдання та заходи профілактики злочинності, порядок, форми й методи здійснення цієї діяльності, функції різних її суб'єктів, координацію та взаємодію між ними. Закони й інші нормативні акти забезпечують відповідальність уповноважених осіб за виконання своїх обов'язків, суворе дотри¬мання особистих і майнових прав, законних інтересів громадян та установ, які потрапляють у сферу профілактики злочинності.

Запобіжна роль права полягає в регулюванні сфер суспіль-ного життя, при якому наявні криміногенні фактори чи усувають-ся, чи їхній дії ставиться серйозна перепона. Право не може знищити економічні, соціально-культурні причини й умови зло-чинності, але воно може впливати на їхні негативні прояви: локалі¬зувати, блокувати, організувати належну протидію негативним явищам і процесам. Проведення такої роботи припускає:

- поліпшення законодавства, його вдосконалення;

- точну та неухильну реалізацію законів та інших норма-тивних актів;

-наявність механізмів, які, бездоганно діючи, забезпечують таку реалізацію.

Виділяють два основних напрямки правового регулю-вання профілактики злочинності.

Перший напрямок має "матеріальний" характер і полягає у впливі за допомогою права на криміногенні фактори зовніш¬нього середовища, що прямо чи опосередковано детерміну¬ють злочинну поведінку, з метою їх усунення.

Другий напрямок має "процесуальний" характер і полягає в юридичному закріпленні прав і обов'язків органів, уповно¬важених осіб і громадян-суб'єктів запобігання злочинам, у встановленні змісту та порядку здійснення запобіжних заходів.

74. Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні,

Значну частину насильницьких злочинів становлять умисні вбивства, умисне заподіяння шкоди здоров'ю, катування, зґвалтування, розбої, грабежі та поєднане з насильством хуліган¬ство, їхній рівень, структура й динаміка характеризують на¬сильницьку злочинність загалом.

Основою об'єднання цих злочинних діянь у кримі-нологічно значущу групу є такі критерії:

• спосіб дій злочинця - фізичне насилля над особою, спроба чи погроза його застосування;

• форма вини - умисел;

• об'єкт посягання - фізична особа.

Починаючи з 1988 р. по 1995 р. фіксується зростання кількості насильницьких злочинів. Кількість умисних убивств та умисних тяжких тілесних ушкоджень за період з 1987 р. до 1995 р. збільшилася, відповідно, в 3,5 і 3,3 рази, грабежів і роз¬боїв - у 6 і 7 разів. Протягом наступних років показники реєстра¬ції умисних убивств, умисних тяжких тілесних ушкоджень, грабежів і розбоїв свідчать про зменшення їхньої кількості.

Для порівняння: в 1995 і 2004 рр., відповідно, було зареєстро-вано 4896 і 3788 умисних вбивств, 8800 і 5855 умисних тяжких тілесних ушкоджень.

Аналіз структурних змін насильницької злочинності свід¬чить про підвищення ступеня суспільної небезпечності деяких категорій насильницьких злочинів. Зросла тяжкість заподію¬ваних ними наслідків. Збільшується частка організованих, за¬здалегідь підготовлених злочинів, які вирізняються особливою зухвалістю, витонченістю, жорстокістю.

107 Злочинність в Україні: Статистичний збірник. - К.: Держав-ний комітет статистики України: - 100 с; Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2004 рік. - К.: МВС України. Департамент інформаційних технологій, 2005. - Лист 3-2.

Протягом тривалого часу приблизно дві третини вбивств і тяжких тілесних ушкоджень відбувалися у сфері побутових відносин на ґрунті міжособистісних конфліктів. До початку 90-х рр. частка умисних убивств, учинених на побутовому ґрунті, знизилася до 40 % за рахунок зростання вбивств з ко¬рисливих або інших мотивів. Набули поширення замовні вбив¬ства. Найчастіше жертвами таких злочинів стають підприємці й інші представники бізнесу (46 %), лідери кримінальних угруповань (38 %).

У сферах дозвілля та побуту поширені насильницькі злочини з хуліганських мотивів. Хуліганські спонукання проявляються в прагненні відкрито протиставити свою поведінку суспіль¬ному порядкові, продемонструвати грубу силу, помститися за справедливо зроблене зауваження та ін. На сьогодні з хулі-ганських спонукань учиняється близько 20 % умисних вбивств і близько ЗО % випадків умисного заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю.

Серед насильницьких злочинців збільшується частка реци-дивістів. У 2004 р. питома вага рецидивістів, які вчинили умисні вбивства, становила 17 %, з них у складі групи - 24,4 %; розбої -28,9 %; грабежі - 20, 3 %; умисні тяжкі тілесні ушкодження -14,6 %108.

Відзначається збільшення частки злочинців, які мають пато-логічні відхилення в психіці, що не виключають осудності (дебільність, органічні захворювання центральної нервової системи, психопатії, сексуальні відхилення). Це значною мірою пов'язано з процесами поширення алкоголізму та наркоманії.

Більшість осіб, які вчиняють насильницькі злочини й хуліган-ські дії, - чоловіки (90-93 %). Це пояснюється соціальними ролями, характерними для чоловіків і жінок, психофізичними особливостями статі. Для поведінки чоловіків під час дозвілля більш характерні випадкові компанії, зловживання алкоголем, що часто створює конфліктні ситуації, які переростають у бійки.

Існують розбіжності в мотивації насильницьких злочинів, учинених чоловіками та жінками. В останніх переважають мотиви ревнощів, помсти, заздрощів, прагнення звільнитися від потерпілого тощо. Багато насильницьких злочинів учиня-ються жінками на ґрунті віктимної поведінки потерпілого. В останні роки реєструється зростання частки жінок при вчиненні таких злочинів, як убивства з хуліганських або корисливих спонукань, у ході розбійних нападів та ін., зростає кількість учинених жінками злочинів з особливою жорстокістю.

Основний контингент насильницьких злочинців і хуліганів становлять особи молодого й середнього віку (до 40 років). Найбільш висока кримінальна активність характерна для пред-ставників вікової групи 25-29 років. Далі за ступенем кримі-нальної активності посідають місця вікові групи 18-24 років, 30-39,16-17 років.

Порівняно з дорослими, підлітки та молодь, зазвичай, мають менш розвинуту волю, підвищену вразливість до негативних упливів, імпульсивність, сугестивність, вони легше піддаються шкідливому впливові з боку антигромадських елементів, зокрема й у формі наслідування, підбурювання тощо.

Причини й умови насильницьких злочинів

До основних криміногенних детермінант необхідно віднести:

• утрату особистої перспективи, несприятливі матеріальні та житлові умови, що провокують на агресивні дії;

• підвищену поширеність серед певних груп населення уяв-лення про припустимість насильницьких дій, стереотипів агресивно-насильницької поведінки в конфліктних ситуаціях;

• уплив злочинного середовища;

• віктимну (легковажну, аморальну, протиправну) поведінку потерпілих, яка стала приводом злочину;

• провокаційні взаємини в сім'ї, із сусідами, товаришами по службі;

• несвоєчасне виявлення правоохоронними органами криміногенних сімейно-побутових ситуацій, незадовільне реагування на такі конфлікти;

• нереагування на погрози розправою щодо потерпілого й інших осіб, побої, нанесення тілесних ушкоджень, катувань, хуліганських вчинків;

• недоліки в діяльності правоохоронних органів у боротьбі з рецидивом злочинів;

• недоліки в охороні громадського порядку та безпеки громадян, в організації патрульно-постової служби міліції, профілактичної діяльності органів внутрішніх справ;

• латентність і безкарність значної частини злочинів проти особи;

• неповноту виявлення осіб, які страждають на психічні за-хворювання чи аномалії психіки;

І» обставини, що сприяли формуванню" антигромадських угруповань молоді;

• недбале зберігання зброї;

• неприйняття заходЦ дцодо припинення незаконного

обігу зброї, боєприпасів, вибухових або хімічних речовин;

• нереагування довколишніх на факти застосування насилля, хуліганства, іншої аморальної чи протиправної поведінки;

• недоліки у виховній роботі за місцем проживання та робо¬ти, в організації дозвілля, культурного обслуговування на¬селення та ін.