- •Коефіцієнт злочинності. Техніка аналізу коефіцієнтів злочинності. Соціальні протиріччя та їх роль у детермінації злочинності. (10 вопрос) Поняття динаміки злочинності.(10 вопрос)
- •20. Психологічні теорії причин злочинності.
- •21. Виникнення та розвиток концепції соціальної обумовленості злочинності у вітчизняній кримінології.
- •24. Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •25. Теорія диференційованого зв'язку. Е Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •26. Теорія стигматизації та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •33. Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та суміжні поняття.
- •34. Кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки особистості злочинця
- •36. Морально-психологічні ознаки особистості злочинця: загальна характеристика.
- •38. Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості злочинця.
- •39. Типологія та класифікація злочинців.
- •41.Криміногенне значення конкретної життєвої ситуації.
- •43. Мотивація злочинної поведінки.
- •44. Прийняття та виконання рішення у механізмі злочинної поведінки.
- •45. Настанова та її роль у механізмі злочинної поведінки.
- •46. Віктимологічний аспект механізму конкретного злочину.
- •47. Віктимізація та віктимність.
- •48. Класифікація жертв злочинів.
- •49. Методика кримінологічних досліджень(конспект)
- •51. Вибіркове дослідження. Валідність та репрезентативність вибіркового дослідження.
- •52. Анкетне опитування в кримінології.
- •53. Інтерв'ю. Техніка кримінологічного інтерв'ювання.
- •54. Техніка кримінологічного вивчення кримінальних справ та інших документів. Контент-аналіз.
- •55. Психологічні методи, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях.
- •56. Особливості проведення соціометричного опитування.(вопрос 55)
- •58. Логіко-математичні методи в кримінологічних дослідженнях. Кореляційний аналіз.
- •59. Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції
- •60. Основи кримінологічного планування.
- •61. Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об'єкті.
- •62. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •63. Спеціально-кримінологічна протидія злочинності: поняття та види.
- •64. Ситуативна профілактика злочинів.
- •65. Органи місцевого самоврядування як суб'єкти попереджувальної діяльності.
- •66. Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •67. Участь громадськості у протидії злочинності неповнолітніх.
- •69. Органи внутрішніх справ як суб'єкт профілактичної діяльності: загальна характеристика.
- •72. Законодавство України по боротьбі зі злочинністю: загальна характеристика.
- •73. Профілактичне значення кримінального закону.
- •74. Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні,
- •75. Попередження насильницьких злочинів.
- •77. Кримінологічна характеристика та попередження пенітенціарної злочинності.
- •79. Попередження рецидивних злочинів.
- •80. Попередження професійних злочинів.
- •81. Ресоціалізація злочинців.
- •82. Вивчення та попередження податкової злочинності.
- •83. Відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом: проблеми протидії.
- •84. Кримінологічна характеристика професійної злочинності.
- •85. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
- •86. Протидія тероризму за законодавством України.
- •87. Організована злочинність в Україні на сучасному етапі.
- •88. Основні проблеми протидії корупції в Україні на сучасному етапі.
- •90. Кримінологічна характеристика необережних злочинів.
- •91. Попередження необережних злочинів.
- •92. Вивчення та попередження злочинності жінок.
- •94. Основні міжнародно-правові документи по боротьбі зі злочинністю.
- •96. Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •97. Транскордонні злочини: поняття та особливості попередження.
- •98. Попередження транснаціональної злочинності.
- •99. Особливості попередження транснаціональної економічної злочинності.
96. Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
Інтерпол - скорочена назва Міжнародної організації кримінальної поліції (МОКП). Це єдина міжнародна організація, яка бере безпосередню участь у боротьбі зі злочинністю.
Інтерпол був створений в 1923 р. як Міжнародна комісія кримінальної поліції (МКУП) для координації боротьби різних країн із загальнокримінальними злочинами з центром у Відні. У 1938 р. вона практично припинила своє існування через окупацію Австрії фашистською Німеччиною. У сучасному вигляді відтворена у 1946 р. Статут Інтерполу набув чинності в 1956 р. Її членами є понад 150 держав. Штаб-квартира розташована в Ліоні (Франція).
Основні цілі організації сформульовані у ст. 2 Статуту:
- Забезпечувати і розвивати широке взаємне співробітництво всіх органів (установ) кримінальної поліції в рамках існуючого законодавства країн і в дусі Загальної декларації прав людини;
- Створювати та розвивати установи, які можуть успішно сприяти попередженню # S і боротьбі із загальною кримінальною злочинністю. Статут забороняє будь-яке втручання в діяльність політичного, військового, релігійного чи расового характеру (ст. 3 Статуту).
Основні напрямки діяльності Інтерполу
По-перше, це кримінальна реєстрація. Будучи загальновизнаним і найбільш ефективним засобом розкриття міжнародних кримінальних злочинів, розшуку і затримання міжнародних злочинців, вона організується Генеральним секретаріатом за спеціальною методикою з метою ідентифікації, як злочинців, так і деяких злочинів. Кримінальна реєстрація підрозділяється на два основних види: загальну і спеціальну. Об'єктом загальної реєстрації стають відомості про міжнародні злочинців і злочинах кримінального характеру, що мають міжнародний елемент. Спеціальна реєстрація фіксує відбитки пальців і фотографії злочинців. По кожному виду кримінальної реєстрації ведуться картотеки.
По-друге, це міжнародний розшук злочинців, підозрюваних у скоєнні міжнародних злочинів, осіб, зниклих без вести, викрадених цінностей та інших об'єктів злочинного посягання. На частку міжнародного розшуку злочинців припадає основний обсяг всієї розшукової роботи Інтерполу. Він включає в себе оперативно-розшукові дії, що проводяться за межами території держави, де було скоєно злочин. У розшуку бере участь поліція декількох країн з дотриманням національного законодавства та відомчих інструкцій. Інтерпол не тільки координує дії поліції декількох країн, але і надає допомогу в постачанні інформацією зі своїх картотек.
У разі успіху затримують і оселяє злочинця під варту, після чого дипломатичними та іншими каналами виробляються переговори про його видачу (екстрадицію) державі, на території якого скоєно злочин або громадянином якої він є.
По-третє, міжнародний розшук осіб, зниклих без вести, проводиться в рамках Інтерполу у випадках, коли національний розшук не приніс успіху і коли збирали докази того, що розшукуваний покинув межі держави-ініціатора розшуку.
І, по-четверте, міжнародний розшук викрадених цінностей. До їх числа належать автомобілі та інші транспортні засоби, твори мистецтва (картини, скульптури, антикваріат, інші музейні експонати), археологічні цінності, зброю і т.п.