92. Вивчення та попередження злочинності жінок.

Хоча жіноча злочинність в жодному суспільстві не має до¬мінуючого характеру, її дослідження є важливою криміноло¬гічною проблемою. І насамперед тому, що рівень і структура цього виду злочинності значною мірою є показниками мораль¬ного здоров'я суспільства, індикаторами його духовності, став¬лення до основних людських цінностей.

Злочинність жінок тісно пов'язана із загальною злочинніс¬тю, особливо неповнолітніх. Разом з тим вона має певні особ¬ливості, які визначаються соціально-психологічним і біологіч¬ним статусом жінки.

Від злочинності чоловіків, яка домінує практично в усіх по¬казниках загальної злочинності, жіноча злочинність відрізня¬ється кількісними показниками, особливостями структури і характеру злочинів, роллю жінок у злочинах, вчинених разом з чоловіками, способами і знаряддями вчинення злочинів.

Починаючи з 90-х років показник жіночої злочинності (як і багатьох інших видів злочинності) різко підвищився з піком у 1996 р. і поступово знизився в наступні роки.

Частка жіночої злочинності серед злочинності загальної по¬ступово збільшувалась, але потім повернулась до показників 90-х років (1990 р. — 14,5 %, 1996 р. — 17,5 %, 2001 р. — 13,5 %). У США частка жіночої злочинності становить близько 17 %, у Німеччині й Нідерландах — близько 25 %.

Жіноча злочинність відрізняється від чоловічої й за якісними показниками. Можна назвати дві сфери суспільного життя, де жіноче злочинне "прикладання зусиль" є виразнішим. По-перше, це сфера побуту, де жінок здебільшого штовхають до злочину не¬гативні обставини сімейно-шлюбних, родинних і сусідських від¬носин. У цій сфері жінки здебільшого вчиняють насильницькі злочини: вбивства, у тому числі й власної новонародженої дити¬ни, заподіяння тілесних ушкоджень, хуліганство тощо.

По-друге, це сфера, де жінка працює, виконує професійні функції, пов'язані з можливістю вільного доступу до матеріаль¬них цінностей. Здебільшого це галузі торгівлі, громадського харчування, сільського господарства, легкої та харчової про¬мисловості. Тут жінки найчастіше скоюють такі корисливі зло¬чини, як викрадення майна шляхом крадіжок, привласнення, розтрати, або зловживання службовим становищем, обман по¬купців і замовників.

Поширення останнім часом впливу жінок у господарській діяльності призвело до збільшення кількості службових злочи¬нів, насамперед зловживання владою або службовим станови¬щем, службова недбалість, одержання хабара.

Згідно зі статистичними даними, кількість злочинів, які вчиняють жінки у названих сферах, приблизно однакова. Жін¬ки скоюють також чимало крадіжок особистого майна. Харак¬терним злочином серед жінок є шахрайство. Щодо корисливо-насильницьких злочинів (вбивства з корисливих мотивів, грабежі, розбійні напади), то вони не характерні для жінок, особливо в суто жіночому "виконанні", але останнім часом їх кількість збільшується, причому спостерігаються випадки вчи¬нення таких злочинів з особливою жорстокістю.

Останнім часом у зв'язку із значним поширенням жіночої проституції на тлі загального зниження моральності збільши¬лась також кількість жінок, які притягуються до відповідаль¬ності за зараження іншої особи ВІЛ-інфекцією, венеричними хворобами, а також вбивство власної новонародженої дитини.

Переважна більшість жінок-злочинців мешкають у містах. У сільській місцевості жінки найчастіше вчиняють крадіжки й наносять тілесні ушкодження. Жінки, які входять у змішану злочинну групу, здебільшого займають у ній другорядне стано¬вище. Вони виконують ролі, пов'язані з переховуванням злочин¬ців, знарядь і засобів вчинення злочину, предметів, здобутих злочинним шляхом, відіграють роль навідниць, відвертальниць уваги потерпілих тощо. Однак кількість жінок у змішаних гру¬пах має тенденцію до збільшення, причому злочинна роль жі¬нок подекуди стає вагомішою, а в окремих випадках вирішаль¬ною (скажімо, жінка-керівник злочинної групи або організатор зґвалтування, розбійного нападу).

Показник жіночого рецидиву не менш вагомий, ніж чоловічо¬го. Ресоціалізація жінок-рецидивісток важча, ніж чоловіків. Чо¬ловіки вдвічі частіше кидають засуджених до позбавлення волі жінок, ніж навпаки. Причому таке явище спостерігається навіть тоді, коли чоловіки користувалися злочинною здобиччю жінок.

Багато жінок-повій одночасно є злодійками, продавцями наркотиків, заманювачками чоловіків у місця, де їх грабують спільники. Зауважимо, що суди, вирішуючи долю жінок-зло-дійок, загалом ставляться до них м'якше, ніж до чоловіків, і тому у більшості справ про нетяжкі злочини жінок звільняють від кримінальної відповідальності й покарання. Особливо це стосується вагітних жінок і таких, хто має малолітніх дітей.

Отже, до особливостей жіночої злочинності належать:

• відносно невелика її питома вага в загальній злочинності;

• вужча "ділянка роботи" порівняно з чоловічою злочинністю;

• менша суспільна небезпека; проте ця тенденція змінюєть¬ся, оскільки збільшується кількість тяжких злочинів, які вчиняють жінки, і підвищується їх кримінальна роль у змішаній злочинності;

• як і злочинність загалом, злочинність серед жінок "мо¬лодшає", тобто збільшується відсоток злочинів, скоєних неповнолітніми або молоддю жіночої статі.

Без сумніву профілактика правопорушень з боку жінок буде ефективною лише тоді, коли жіноча доля, жіночі проблеми стануть головними в державі й суспільстві. Нагально потрібно розробити і втілити в життя дійові програми допомоги сім'ї, материнству й дитинству. Держава це розуміє, але скрутний економічний стан, соціальна напруженість не дають фактичної змоги реалізувати такі програми, хоча певні кроки щодо цього робляться. В основу таких програм повинні закладатися за-гальносоціальні заходи.

Кабінет Міністрів України постановою № 479 від 6 травня 2001 р. затвердив Національний план дій щодо поліпшення становища жінок і сприяння провадженню гендерної рівності в суспільстві на 2001-2005 роки.

Ця постанова зазначає, що в галузях економіки зайнято понад 6,5 млн жінок. Водночас серед безробітних частка жінок стано¬вить 60 %, серед звільнених — 62,6 %, а при прийнятті на робо¬ту — 45 %. Рівень середньої заробітної плати жінок становить 73 % середньої заробітної плати чоловіків. Значних масштабів на¬брали проблеми насильства в сім'ї, торгівля й вивезення жінок за кордон з метою сексуальної експлуатації.

У згаданому Плані передбачений комплекс пріоритетних і першочергових заходів на 2001-2005 роки. Щодо поліпшення становища жінок, зокрема, передбачається реалізувати на все¬українському та регіональному рівнях такі програми: "Велика родина", "Моя власна справа", "Сільська жінка", "Жінки ма¬лих міст".

Реалізація запланованих заходів сприятиме розв'язанню комплексу соціально-економічних проблем щодо становища жінок.

Як засвідчують соціологічні дослідження, більшість працю¬ючих жінок, не заперечуючи проти емансипації як такої, пого¬дилися б залишити роботу і присвятити себе сім'ї, якби мали для цього матеріальну можливість. Жінкам, які мають дітей, але бажають працювати, має бути надана можливість працю¬вати скорочений робочий день без зниження заробітної платні. Матерям-одиначкам і багатодітним сім'ям необхідно подавати матеріальну допомогу у значно більших розмірах.

Потребує розробки концепція виховання дітей і особливо дівчат. В її основу повинна бути покладена моральність і поряд¬ність. Без оголошення рішучої боротьби з аморалізмом, пропага¬ндою вседозволяючої сексуальності й насильства, які значноюмірою панують нині в духовній сфері суспільства, не може бути й мови про нормальне виховання підростаючого покоління. У зазначеній концепції потрібний чіткий і розумний розподіл форм, методів і кінцевої мети виховання хлопчиків і дівчат. Властиві їм від природи особливості фізичної і психічної струк¬тури мають не нівелюватись, а повністю використовуватися для досягнення мети виховання. Можливо, доцільно поверну¬тися до ідеї роздільного навчання у школі дітей різної статі.

Розвіювання образу повії як привабливого для жінки — важ¬ливе завдання засобів масової інформації, усіх, хто займається вихованням. Нині ж спостерігається відсторонений погляд на цю проблему, а подекуди відбувається приховане милування "найстародавнішою професією". На поширення проституції на¬цілені пропозиції, які закликають до її легалізації, завдяки якій держава буцімто отримуватиме надзвичайні доходи у ви¬гляді податків. Суспільство повинно боротися з такими про¬явами. Треба позитивно оцінити встановлення в новому Кримі¬нальному Кодексі України кримінальної відповідальності за систематичне зайняття проституцією.

Зауважимо, що Кабінет Міністрів України своєю постановою від 25 вересня 1999 р. № 1768 затвердив Програму запобігання торгівлі жінками і дітьми.

Необхідно рішуче змінити ставлення до боротьби із секс- біз¬несом, який наживається на проституції. Нове кримінальне за¬конодавство за прикладом багатьох країн світу створило систе¬му норм, які передбачають відповідальність усіх, хто прямо чи опосередковано паразитує на проституції (ст. 301-303 КК Укра¬їни). Потрібно створити повноцінну службу у структурі карного розшуку міліції і перші кроки в цьому напрямі вже зроблені.

Гуманними є положення нового Кримінального Кодексу Ук¬раїни про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей. У разі призначення покарання у виді об¬меження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбав¬лення волі на строк більше п'яти років за тяжкі й особливо тяж¬кі злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспи¬тового строку в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку (ч. 1 ст. 79 КК України).

Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жі¬нок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк біль¬ше п'яти років за умисні тяжкі й особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною три¬річного віку (ч. 1 ст. 83 КК України).

Безсумнівно, потребують теоретичної й практичної розробки методи групової та індивідуальної профілактичної роботи з жін¬ками різного віку як тих, від кого можна очікувати вчинення злочину, так і тих, кого вже було засуджено і звільнено від від¬бування покарання.

Важливого значення набуває виховна робота із засудженими жінками до позбавлення і обмеження волі з метою зниження рецидиву. Потрібно впровадити комплексну систему психоло-го-педагогічного впливу на засуджених із застосуванням ауто-генних тренувань, індивідуальних програм самовиховання, за¬нять у споріднених групах, семінарів, бесід, вікторин, лекцій з правових та інших питань. Завдання цих заходів мають поля¬гати в самопізнанні засуджених, їх умінні володіти власними емоціями, прагненні до вдосконалення, формуванні почуття впевненості у собі, створенні позитивних установок. Усе це спри-ятиме ресоціалізаціїї особи засудженої жінки, потягу до пере¬осмислення власної особистості й шляху свого подальшого життя. А в основу всієї роботи мають бути покладені повага, чуйність і доброта. 93. Попередження військової злочинності.