83. Відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом: проблеми протидії.

акон України від 28 листопада 2002 р. «Про запобігання та протидію легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом» запропонував організаційно-правовий механізм протидії легалізації «брудних» грошей. У функціонуванні механізму постають проблеми, пов'язані з його ключовою ланкою — координатором і основою взаємодії окремих елементів механізму — Державним департаментом фінансового моніторингу.

Питання функціонування механізму протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, досліджували В.Алієв, П.Андрушко, С.Багаудінова, В.Білоус, В.Попович, М.Малиш та інші вчені. Але проблемні питання функціонування Держфінмоніторингу висвітлювалося не у повній мірі.

Саме тому метою даної публікації є визначення існуючих недоліків правового регулювання діяльності основних елементів механізму.

Вихідні позиції у цьому механізмі займають банки як фінансові установи. Для реалізації визначених названим вище Законом завдань на них покладаються наступні функції: ідентифікація осіб, визначених у Законі; здійснення внутрішнього фінансового моніторингу; передача інформації, отриманої під час виконання попередніх функцій, уповноваженому органу з питань фінансового моніторингу.

Таким уповноваженим органом згідно з чинним законодавством є Державний департамент фінансового моніторингу (постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. № 194 «Про затвердження Положення про Державний департамент фінансового моніторингу»).

Діяльність банків щодо ідентифікації клієнтів та проведення фінансового моніторингу має на меті виявлення операцій і осіб, які здійснюють легалізацію доходів, здобутих злочинним шляхом. Оскільки такі діяння є злочинними, а банк не наділений повноваженнями щодо покладення краю злочинам та притягнення до відповідальності винних осіб, очевидно, вказану процедуру мають здійснювати правоохоронні органи. Тому доходимо висновку, що організаційно-правовий механізм протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, заснований на взаємодії правоохоронних органів з банками. Сутність вказаної взаємодії (вона буде висвітлена на прикладі МВС України) у сфері запобігання і протидії легалізації зазначених доходів зводиться до надання Дер-жавному департаменту фінансового моніторингу (уповноваженому органу) банками відповідної інформації. Він у подальшому, згідно з покладеними на нього завданнями, інформує за наявності достатніх підстав правоохоронні органи відповідно до їх компетенції про операції, пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Порядок надання уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, встановлюється відповідно НБУ — для банків, а Кабінетом Міністрів — для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

До інформації, яка має надаватися банками Державному департаменту, належить інформація про: фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; ідентифікацію осіб, які їх здійснили (здійснюють); інша інформація, надання якої вимагається законами України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (постанова Правління Національного банку України від 14 травня 2003 р. № 189 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу»).

Законами України з питань запобігання та протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, вимагається надання наступної інформації: про клієнта, при здійсненні ідентифікації котрого виникає мотивована підозра щодо надання ним недостовірної інформації або умисного подання такої з метою введення в оману (Закон від 7 грудня 2000 р. «Про банки і банківську діяльність»); про операцію, стосовно якої у працівників суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникають мотивовані підозри, що фінансова операція здійснюється з метою легалізації доходів; за наявності рішення уповноваженого державного органу про скасування державної реєстрації юридичної особи або реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності — фізичної особи, визнання в установленому порядку юридичної особи фіктивною чи оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою — банк закриває рахунок такої особи і невідкладно надає інформацію уповноваженому органу.

Інформація про фінансові операції, одержана Держфінмоніторингом, у встановленому порядку опрацьовується та аналізується на предмет здійснення останніх з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або того, що вони пов'язані, мають відношення чи призначені для фінансування терористичної діяльності, терористичних актів або терористичних організацій. За наявності достатніх підстав, що фінансова операція може бути пов'язана з легалізацією вказаних доходів, Держфінмоніторинг надає МВС України узагальнені матеріали. Вони мають містити відомості щодо мотивованої підозри стосовно того, що фінансова операція (операції) здійснюється з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або пов'язана, має відношення чи призначена для фінансування терористичної діяльності, терористичних актів або терористичних організацій (наказ Державного департаменту фінансового моніторингу Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України від ЗО липня 2003 р. № 83/787 «Про затвердження Порядку надання Держфінмоніторингом МВС України узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів або фінансуванням тероризму, та отримання інформації про хід їх опрацювання»).

Як зазначено вище, підставою для передачі відповідної інформації до МВС є достатні дані про те, що операція пов'язана з легалізацією названих доходів. Підставою для встановлення такого зв'язку є незвичний або заплутаний характер фінансової операції. Отримати фактичні дані (докази) про незаконне походження грошей, з якими здійснюється операція, Держфінмоніторинг не може, оскільки він не наділений процесуальними повноваженнями. А тому інформація з Держфінмоніторингу до МВС надходить на тих же підставах, на яких вона надходить до Держфінмоніторингу з банків. Термін, протягом якого Держфінмоніторинг має аналізувати отримані матеріали, а також порядок одержання даних про легалізацію доходів у законодавстві не визначений. Організація перевірки матеріалів, надісланих до МВС України, здійснюється спеціалізованим підрозділом, завданням якого є запобігання та протидія легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. При прийнятті рішень по суті матеріалів, але не рідше ніж раз на три місяці (!) МВС України інформує про них Держфінмоніторинг. За такий термін, при сучасній динаміці розвитку соціально-економічних відносин, інформація, необхідна для прийняття управлінського рішення, втрачає корисний зміст.

Таким чином, існуючий механізм взаємодії банків з правоохоронними органами щодо протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, не ефективний. У зв'язку з цим постає питання про необхідність надання Держфінмо-ніторингу статусу правоохоронного органу з метою реалізації останнім процесуальних повноважень щодо перевірки інформації, яка до нього надходить. Держфінмоніторинг має виконувати функцію координації діяльності суб'єктів, які здійснюють первинний фінансовий моніторинг. А на даному етапі цей орган виконує функцію кур'єра, котрий передає відповідну інформацію від банків до МВС та інших правоохоронних органів. Держфінмоніторинг для здійснення функцій координатора повинен отримувати наступну інформацію:

1. Про операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, і осіб, які їх здійснили, від суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

2. Звітність МВС України про результати перевірки повідомлень та прийняті рішення; і, у подальшому, проводити перевірки інформації, визначеної у п. 1, аналізувати статистичну звітність, робити висновки щодо ефективності діяльності й вносити відповідні корективи у механізм протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом.

У деяких країнах створені спеціальні організації, що займаються питаннями боротьби з відмиванням грошей. Наприклад, у Канаді — Центр з аналізу фінансових операцій і звітів (Financial Transaction and Report Analysis Center), Японії — Японський офіс фінансової розвідки (Japanese financial intelligence office, JAFIO), Греції — спеціальний Комітет з боротьби з відмиванням грошей, у Аргентині — Комітет з фінансової інформації (Financial Information Unit, UIF), Бразилії — Рада з контролю за фінансовою діяльністю (Council for Financial Activities Control, COAF). У Мексиці існують дві спеціальні організації — Генеральний директорат для розслідування трансакцій (Attached General Directorate for Transaction Investigation, DGAIO) і Агентство по боротьбі з відмиванням грошей (Credit and the Anti-money Laundering). Названі організації часто називають «фінансовою розвідкою» і останнім належить важлива роль у боротьбі з відмиванням грошей. У завдання цих організацій входить збирання і аналіз інформації, що надходить від фінансових органів, її розслідування, передача справ правоохоронним органам про угоди, які можуть бути пов'язані з відмиванням грошей.

До складу керівництва «фінансових розвідок» входять представники найважливіших фінансових інститутів країн (економічних і фінансових міністерств, головних банків, бірж). Крім того, вони об'єднують представників різних професій: економістів, юристів, податківців, митників, бухгалтерів й аудиторів. Фактично вказані організації координують діяльність різних відомств.

«Фінансові розвідки» мають різні форми і повноваження. У деяких країнах вони — адміністративні/проміжні органи, у інших випадках є поліцейськими або юридичними владами чи їх поєднанням. Подібні органи створюються під егідою різних організацій. Наприклад, у Греції — при Міністерстві фінансів, у Аргентині — при Міністерстві юстиції і прав людини, у Мексиці — Генеральний директорат функціонує при Секретаріаті фінансів, а Агентство по боротьбі з відмиванням грошей — при Офісі Генерального прокурора. Досвід країн, що мають «фінансові розвідки», свідчить: їх робота ефективна тільки при наявності відповідної юридичної бази і належної системи збирання та надання фінансової інформації, ідентифікації клієнтів фінансових організацій, а також процесуальних повноважень з організації розслідування вказаних справ.

На підставі викладеного вище пропоную переглянути існуючий порядок надання інформації про операції, що можуть бути пов'язані з легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом, до МВС України, а також функції та повноваження Державного департаменту фінансового моніторингу.

Таким чином, діючий механізм протидії легалізації зазначених доходів не відповідає сучасним вимогам до боротьби з легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом. Законодавство розвивається у напрямі регулювання окремих існуючих процедур елементів. Так, Держфінмоніторинг видав спільні накази з ДПА та Генеральною прокуратурою про передачу цим органам узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з такою легалізацією. Проте названі заходи у перспективі не покращать стан боротьби у сфері протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом.