63. Спеціально-кримінологічна протидія злочинності: поняття та види.

Спеціально-кримінологічний рівень (кримінологічна профілактика) полягає в цілеспрямованому впливові на криміно-генні фактори, пов'язані з певними видами та групами зло¬чинної поведінки, наприклад, насильницькою чи економічною злочинністю. Такі комплекси специфічних причин й умов зло-чинної поведінки усуваються або нейтралізуються в процесі діяльності відповідних суб'єктів, для яких профілактична фун¬кція є виконанням їхніх основних професійних завдань.

Спеціально-кримінологічне запобігання має на меті не до-пустити здійснення реально можливих злочинів, а якщо вони почали відбуватися, то зупинити їх на ранній стадії. Важливою ділянкою запобіжної діяльності є виявлення та усунення, так званих, криміногенних факторів. При цьому, зазвичай, ви-користовуються не тільки організаційні, правові й оперативно-розшукові заходи, але й економічні, педагогічні та медичні тощо.

На рівні спеціальної профілактики мета боротьби зі зло-чинністю, певними її видами й конкретними злочинами ви¬значена як єдина чи головна для відповідних заходів соціаль¬ного контролю, соціальної реабілітації та правоохоронної діяльності. Розробка й реалізація заходів спеціальної профі¬лактики прямо зумовлена наявністю злочинності, її рівнем і характером, ушшвом криміногенних детермінант.

Спеціально-кримінологічна профілактика здійснюється у формі відомчих і міжвідомчих планів або програм підсилення боротьби зі злочинністю. У них передбачається система заходів, спрямованих на профілактику конкретних видів і груп зло-чинності, злочинності взагалі, злочинності на певній території (держава, регіон). Передбачувані програми заходів реалізуються через взаємодію та взаємоузгодженість діяльності суб'єктів профілактики. Безумовно, ефективність запобігання злочинам залежить від узгодженості програми боротьби зі злочинністю з концепцією державного плану економічного та соціального розвитку країни.

64. Ситуативна профілактика злочинів.

Ситуативний підхід до профілактики намагається запобігти злочинам, змінюючи обставини, в яких вони вчиняються. Центральною є концепція сприятливих можливостей, визначення яких має кілька відтінків: вони можуть стосуватися матеріальних обставин, за яких особа може вчинити злочин; при вчиненні імпульсивних злочинів сприятливі можливості одночасно містяться і в обставинах, і у звабі вчинити злочин; у ширшому значенні сприятливі можливості існують не тільки там, де є спокусливі матеріальні обставини, а й там, де зиск можна отримати з мінімальним ризиком (Кларк, 1980). Отже, ситуативні заходи необхідно пристосовувати до того типу сприятливих можливостей для вчинення злочину, які вони мають усувати (Беннет, 1986). Варто зробити кілька зауважень щодо місця ситуативізму у профілактиці злочинів. Існує три види попередження злочинів. Це заходи первинної профілактики, які розробляються, щоб здійснювати вплив до або, принаймні, під час вчинення злочину. Прикладами можуть слугувати замки, грати на вікнах, сигналізація в автомобілях. Заходи первинної профілактики здебільшого є фізичними перешкодами на шляху вчинення злочину або візуальним нагадуванням про можливість бути спійманим.

Вторинна профілактика вступає в силу, коли потенційних злочинців уже ідентифіковано. Більшість її заходів спрямована на усунення соціальних умов, які провокують злочини. Це, скажімо, забезпечення корисного проведення вільного часу тими підлітками, які перебувають у криміногенному середовищі. І, нарешті, третинна профілактика зводиться до функціонування судів та пенітенціарної системи. Після того як злочинця затримано, ці установи мають на меті позбавити його бажання і здатності вчиняти повторні злочини. Первинна профілактика в основному спирається на припущення, що злочин вчиняється через наявність сприятливих можливостей: варто їх усунути і

злочин не відбудеться. Звідси випливає, що більшість превентивних заходів спрямовані на зміну обставин, в яких можуть вчинятися злочини. Цей підхід сприяв створенню системи превентивних засобів під загальною загальною

назвою "ситуативна профілактика злочинів".

Посилення захисту об'єктів злочинного посягання є одним з найбільш визнаних заходів ситуативної профілактики. Якщо повністю захистити об'єкт, то можна зменшити його привабливість для крадіїв. Чекові книжки, хоч у них і немає цінності як такої, були привабливішими для крадіїв до того, як запровадили гарантійні картки. Кейси, що розбризкують чорнила, які неможливо вивести, теж роблять здобич непривабливою для грабіжників. Іншим заходом захисту майна є його маркування поштовим індексом володаря, що ускладнює продаж викраденого, допомагає у розкритті злочинів та поверненні майна законному власникові. До того ж будь-які заходи, спрямовані на підвищення безпеки, стимулюють людей бути пильнішими у ставленні до своїх речей.