97. Транскордонні злочини: поняття та особливості попередження.

Сьогодні злочинність як суспільно-політичне явище перейшла кордони країн, набула рис явища міжнародного, транснаціонального. Низка визначень транснаціональної злочинності, що відображають її особливості, котрі сформувалися в умовах здійснення сучасних глобалізаційних процесів, уже сформульовані та перебувають в обігу. Наприклад, Всесвітня конференція з організованої злочинності на рівні Міністрів, що відбулась у Неаполі (Італія) у листопаді 1994 р., запропонувала застосовувати це визначення щодо процесів, пов'язаних з переміщенням потоків інформації, грошей, фізичних об'єктів, людей чи інших матеріальних (нематеріальних) засобів через державні кордони, причому жоден із суб'єктів цього процесу не представлений державою.

Міжнародна глобалізація, що здійснюється на засадах широкої інтеграції учасників суспільно-політичних та економічних процесів, не може не спричинити такого ж рівня змін, які відбуваються у рамках розвитку сучасної організованої злочинності. На думку низки дослідників цього явища, можна виявити об'єктивні процеси, котрі безпосередньо сприяють переростанню злочинності у свій транснаціональний різновид. По-перше, це розвиток міжнародних зв'язків у політичній, економічній та соціальній сферах. По-друге, формування транснаціональних корпорацій у певних галузях промисловості. По-третє, об'єднання представників різних країн світу в міжнародні громадські організації. І, по-четверте, це "розмивання державних кордонів", що виявляється у значному спрощенні візового режиму між низкою держав світу та відкритості сучасного суспільства для широких потоків робочої сили.

Очевидно, що результатом сучасної глобалізації стали і зміни, пов'язані зважливими міграційними процесами у сучасному світі. Ці тенденції було проаналізовано у черговій доповіді ООН про розвиток людини за 2004 p., де зафіксували факт збільшення кількості мігрантів, що проживають за межами своєї історичної батьківщини із 76 млн осіб 1996 р. до 175 млн осіб 2000 р. Нелегальна міграція сягнула масштабів у ЗО млн осіб щороку. Внаслідок цього сформувалися доволі значні за чисельністю діаспори різноманітних етнічних груп у провідних країнах Заходу, зокрема, китайська, кількість якої, за різними статистичними даними, сягає від ЗО до 50 млн осіб. Активність міграційних процесів доповнено значним зростанням фінансових потоків, що надходять до країн, які розвиваються, і зросли від ЗО млрд дол. СИТА 1990 р. до 80 млрд дол. США 2002 p.

Ці факти свідчать про наявність процесів, які можуть реально впливати на стан транснаціональної злочинності, формують умови для перенесення дій тих чи інших організованих злочинних груп із одних держав на території інших, фінансово стимулюють розвиток транснаціональних організованих злочинних груп.

Відповідно до прийнятої 15 листопада 2000 р. Генеральною Асамблеєю ООН "Конвенції ООН проти транснаціональної злочинності", транснаціональний злочин вважається таким за умов:

— скоєння його у декількох країнах;

— наявної підготовки, планування, керівництва або контролю за його скоєнням в одній країні за умов, що вони скоюються в іншій;

— скоєння злочину в певній країні за участю злочинної групи, що функціонує у понад одній країні;

— скоєння злочину в одній країні за умови, що його суттєві наслідки наявні в іншій країні.

На думку білоруського дослідника В. Меркушина, транснаціональні злочини не лише скоюються на території декількох країн, а й відзначаються своєю систематичністю, чим відрізняються від дій звичайних організованих злочинних груп, які навіть за умови наявності значних можливостей можуть здійснювати лише поодинокі міжнародні акції, а також залучають неабиякі фінансові потоки та засоби, які можна зіставити з розмірами національного валового продукту певних країн, що іноді призводить до залежності економік цих країн від діючих на її території транснаціональних злочинних організацій. Російський дослідник транснаціональної злочинності І. Годунов виділяє такі притаманні їй риси:

а) наявність складних за структурою дій;

б) набуття різновиду промислу;

в) надання незаконних економічних вигод;

г) злочинна підприємницька діяльність.

Отже, транснаціональну організовану злочинність (ТОЗ) можна розглядати як суспільно-політичне явище, що відображає сукупність дій порівняно великих, стійких та керованих організованих груп людей, що мають соціально-небезпечний характер, спрямовані проти основних прав і свобод людини та громадянина, скоюються на території двох або більше країн, відповідальність за які передбачено міжнародним і національним кримінальним законодавством.

Розвиток та інтенсивність ТОЗ сьогодні тісно пов'язані з політичною та економічною нестабільністю в різних регіонах планети. Ми маємо справу з фактами, коли цілі регіони випадають з-під контролю центральних властей у країнах світу (наприклад, Колумбія та інші регіони Латинської Америки), що дає змогу посилення впливу злочинних організованих груп. Низка регіонів Латинської Америки, Центральної Азії, Південного Китаю за цих умов стали регіонами, в яких широко культивуються нарковмісні рослини, а сепаратистські рухи стали благодатним середовищем для розвитку наркобізнесу та торгівлі людьми. Важливими чинниками, котрі сприяють розвиткові ТОЗ, є корупція, внутрішні конфлікти та протистояння, які наявні в певних країнах світу. В одних випадках державний апарат корумпований та перебуває у змові з такими злочинними формуваннями, фактично виконуючи їхню волю, в інших — у випадку не легітимності та різкого зниження авторитету урядів, які не мають повного контролю над підвладною територією, що перебуває під їх юрисдикцією, — формується сприятливий ґрунт для функціонування ТОЗ.

Розгортанню цього різновиду злочинності сприяють, окрім економічних та політичних чинників, і правові. По-перше, це відмінність кримінального законодавства та організації діяльності правоохоронних органів у різних країнах світу. Ступінь цих відмінностей буває настільки великою, що ризик бути притягнутим до кримінальної відповідальності значною мірою визначається місцерозташуванням злочинної організації. Тому транснаціональні злочинні організації намагаються закріпитись у районах найменшого ризику, звідки здійснюють незаконні дії.

По-друге, є чинник цілеспрямованої дезорганізації правоохоронних структур, що спостерігається скрізь на державному рівні, і неабияк сприяє розповсюдженню ТОЗ. У сучасних умовах транснаціональні злочинні формування не можна подолати лише традиційними засобами, використовуючи національні правоохоронні структури.

Отже, сукупність зовнішніх (міжнародних) чинників та внутрішніх (національних) умов забезпечує не лише наявність, а й подальшу трансформацію ТОЗ, яка виявляє надзвичайно високу ступінь адаптованості до зміни ситуації і різноманітних умов, зокрема й до процесів її стримування за допомогою правоохоронних органів.