62. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.

Визначення злочинності як соціально негативного явища передбачає відповідну стратегію боротьби з нею, основним на¬прямом якої є вплив на причини злочинності.

Проблеми попередження злочинності багато років станов¬лять інтерес для урядів усіх держав незалежно від їх устрою й широкого кола громадськості.

Думку про те, що попередження злочинності повинно мати пріоритет перед каральної політикою держави, висловив ще Платон у IV ст. до н. е., але її практичне втілення відбулося по¬рівняно недавно. Ця думка дістала правову аргументацію у пра¬цях юристів класичної школи кримінального права у XVIII ст., які заклали основу нової політики в боротьбі зі злочинністю. Сутність цієї політики полягає в такій формулі: "мудрий зако¬нодавець попередить злочин, щоб не бути змушеним карати за нього".

Подальшого теоретичного обґрунтування попередження зло¬чинності дістало в межах кримінології, яка стала альтернативою науці кримінального права щодо формулювання основний цілей, завдань і заходів боротьби зі злочинністю в сучасних умовах. Нині попередження злочинності є основним напрямом діяльно¬сті держави й суспільства в боротьбі із цим соціально негатив¬ним явищем.

129

Якщо кримінальне покарання впливає на злочинність через дію на особу злочинця, то попереджувальні заходи спрямовані на усунення або нейтралізацію причин і умов злочинності. Тому попереджувальна діяльність за змістом, масштабами заходів і кількістю суб'єктів, що беруть у ній участь, є ширшою і багат¬шою, ніж практика застосування кримінального покарання.

Кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії про¬понують таке визначення поняття попередження злочинності: це спрямована проти злочинності діяльність держави й сус¬пільства з метою утримання її на мінімальному рівні шляхом усунення або нейтралізації її причин.

За визначенням вчених-кримінологів НАВС України, попе¬редження злочинності — це кримінологічна категорія, що означає систему об'єктивних і суб'єктивних передумов лока¬лізації й зниження злочинності, а також комплекс державних і суспільних заходів, спрямованих на викорінення цього соціаль¬ного явища, його причин і умов.

На думку А. Зелінського, попередження злочинності — це система заходів, що вживаються суспільством з метою стри¬мування поширення злочинності і зниження її рівня шляхом запобігання й припинення конкретних злочинів.

Поряд з терміном "попередження" у кримінології викорис¬товують терміни "профілактика", "превенція", "запобігання". У кримінологічній літературі немає єдиною думки щодо тлума¬чення і співвідношення цих термінів.

Наприклад, вчені НАВС України вважають, що коли по¬няття "попередження злочинності" використовують для визна¬чення як об'єктивних передумов ліквідації злочинності, так і суб'єктивних факторів боротьби з нею, то поняття "профілак¬тика" антигромадських явищ стосується лише особливої соці¬ально керованої діяльності, що характеризується як свідомий, цілеспрямований процес попередження будь-яких порушень со¬ціальних норм.

На думку А. Зелінського, профілактика — це діяльність з усунення, нейтралізації або послаблення факторів, що поро¬джують злочинність або сприяють їй. Отже, кримінологічна профілактика, як правило, не має адресного характеру, тобто не спрямована на конкретний злочин і полягає в усуненні кри¬міногенних факторів взагалі. Вона забезпечується через запо¬

130

бігання криміногенним ситуаціям, їх усунення, послаблення дії криміногенних факторів і їх нейтралізації, захисту можли¬вих об'єктів від посягань, правової та кримінологічної пропа¬ганди серед населення.

Кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії вважа¬ють, що таке розмежування термінів "попередження" і "профі¬лактика" має умовний характер і їх можна використовувати як рівнозначні. У подальшому виходитимемо саме з цієї точки зору.

Здійснення політики у сфері попередження злочинності по¬винно ґрунтуватися на певних принципах. До основних прин¬ципів попередження злочинності належать гуманізм, наукова обґрунтованість, законність і економічна доцільність.

Принцип гуманізму полягає в тому, що профілактика як особливий вид діяльності, як правило, пов'язана із завданням конкретним особам позбавлень та правообмежень і спрямована на попередження з боку конкретних осіб.

Профілактична діяльність неможлива без кримінологічних досліджень, за допомогою яких вивчаються стан і тенденції злочинності, причини й умови, що впливають на її територі¬альні особливості, тощо. За допомогою таких досліджень кон¬кретизуються завдання й об'єкти профілактики, основні на¬прями й засоби попереджувального впливу, коло суб'єктів. У цьому виявляється принцип наукової обґрунтованості.

Важливе значення для ефективної попереджувальної діяль¬ності має принцип законності. Правові основи профілактики повинні регламентувати її основні напрями й форми, компетен¬цію суб'єктів, підстави для застосування заходів індивідуаль¬но-профілактичного впливу, а також передбачати гарантії за¬хисту прав і законних інтересів осіб, стосовно яких вони здійснюються.

Принцип економічної доцільності полягає в тому, що при плануванні профілактичної діяльності необхідно враховувати майбутні витрати на плановані заходи, оскільки вони можуть залишитися невиконаними через надмірну вартість.

Залежно від масштабів виділяють:

• заходи загальної профілактики, що здійснюються стосовно до всього населення держави;

• заходи спеціальної профілактики, що здійснюються в межах відомства чи великих соціальних груп (приміром,мігрантів, неповнолітніх);

• заходи профілактики в мікрогрупах (у сім'ї);

• заходи індивідуальної профілактики (до певної особи).

За ознакою правового регулювання заходи профілактики

поділяються на:

• правові (регулюються нормами адміністративного, кримі-нального, кримінально-процесуального й інших галузей права);

• неправові (регулюються мораллю, традиціями, техніч¬ними нормами).

За змістом (спрямованістю та видом їхньої дії) є можливість поділити заходи профілактики всіх рівнів, масштабів та об¬сягів на:

1) соціально-економічні;

2) організаційно-управлінські;

3) ідеологічні;

4) соціально-психологічні;

5) медичні та психолого-педагогічні;

6) технічні;

7) правові.

1. Заходи соціально-економічного характеру вплива¬

ють на усунення, послаблення та нейтралізацію криміноген¬

них факторів, пов'язаних із падінням життєвого рівня на¬

селення, кризовими явищами у виробництві й соціальній сфері.

До них належать:

- заходи соціального захисту незахищених верств населення;

- заходи оздоровлення економіки та стабілізації ситуації загалом;

- заходи боротьби з безвідповідальністю та безгосподар¬ністю, безробіттям, поліпшення обліку, збереження, зменшення непродуктивних втрат і своєчасне їх виявлення, заходи конт¬ролю за збереженням майна, стягненням збитків з винних;

- забезпечення сплати податків, зборів та інших платежів;

- підбір кадрів тощо.

2. До організаційно-управлінських заходів належать:

удосконалення державного й громадського соціального конт¬

ролю за роботою апаратів управління для того, щоб обмежити

масштаби недоліків і порушень, які сприяють існуванню та роз¬

виткові корисної, економічної, посадової (службової) та іншої

злочинності.

Під організаційно-управлінською діяльністю слід розуміти організаційний процес (динаміку) профілактики злочинності, що передбачає:

а) інформаційне забезпечення;

б) виявлення й аналіз проблем;

в) формування мети та постановку завдань;

г) безпосереднє організаційне забезпечення конкретних

завдань і реалізацію запланованих заходів;

ґ) взаємодію та координацію суб'єктів профілактики;

д) внесення коректив і змін на основі оцінки ефективності

результатів та нових потреб практики;

є) правове забезпечення;

є) ресурсне забезпечення (вирішення кадрових, фінансово-економічних, матеріально-технічних та інших питань зі створен-ня умов для нормальної діяльності системи профілактики зло-чинності).

Перелік елементів процесу невичерпний, послідовність їх пере¬ліку є умовною.

Важливе значення мають організаційно-управлінські за¬ходи у сфері правоохоронної діяльності: їх координація, спеціа¬лізація стосовно до певних видів злочинності, інформаційне, методичне, кадрове, ресурсне забезпечення профілактичних функцій тощо.

3. Під ідеологічними заходами розуміють заходи, що усувають чи обмежують криміногенні фактори через форму¬вання у членів суспільства моральної позиції, орієнтованої на базові загальнолюдські цінності; заходи, що формують у громадській думці нетерпимість до злочинів та інших право¬порушень; заходи підвищення загальної культури людей.

4. Соціально-психологічні заходи спрямовані на форму¬вання в країні, певних регіонах та місцевостях, у середовищі конкретних категорій і груп населення громадського спокою, впевненості у власній безпеці, готовності до взаємодопомоги, взаємопідтримки у складних життєвих ситуаціях, довіри до правоохоронних органів, готовності допомагати їм. Значна частина таких заходів здійснюється через інститути соціаль¬ного виховання, зокрема, освітні установи, засоби масової інформації тощо.

5. Медичні та психолого-педагогічні заходи профі¬лактики передбачають: - запобігання поширенню хвороб, які становлять небезпеку для довколишніх;

- лікування та ресоціалізація осіб, які страждають на такі хвороби;

- протидія поширенню форм поведінки, пов'язаної із соціаль-ною дезадаптованістю та відтворенням злочинності, - бродяжни-цтвом, проституцією, пияцтвом, серйозними побутовими конф-ліктами тощо;

- соціальна, психолого-педагогічна, медична допомога

носіям вказаних форм поведінки.

6. До технічних заходів належать різні засоби та при¬

строї, що:

- утруднюють підроблення кількісних або якісних показ¬ників при виробництві, реалізації, збереженні, транспортуванні матеріальних цінностей; фальсифікацію банківських операцій;

- перешкоджають проникненню до сховищ, житлових або служ-бових приміщень із метою вчинення крадіжок;

- протидіють виникненню аварійних ситуацій на вироб¬ництві та транспорті, викраденню, виникненню пожеж тощо.

До них також належать: різні вимірювальні прилади, автомати для фіксування виробничих процесів, визначення якості й кількості випущених і реалізованих товарів, зупинки механізмів при виникненні аварійних ситуацій; засоби охоронної сигналі-зації, запірні пристрої; освітлювальні прилади в громадських місцях; пристрої швидкого виклику працівників міліції.

7. Правові заходи запобігання злочинності створюють

правову базу для розробки та застосування всіх зазначених

вище видів заходів профілактики. Правові заходи профілакти¬

ки передбачають:

- удосконалення кримінальної, адміністративної, трудової, цивільної, сімейної та інших галузей законодавства для забез-печення оптимальних умов для виявлення, усунення, ослаблення, нейтралізації причин і умов злочинів, загальної та індивідуаль¬ний превенції, ресоціалізації осіб, схильних до вчинення злочинів;

- встановлення й удосконалення правових заборон і об-межень, які сприяють запобіганню та припиненню виникнення умов для злочинів;

- встановлення й удосконалення адміністративно-правових норм, спрямованих на припинення процесу формування звичок і стереотипів поведінки, що за певних обставин або ситуацій можуть призвести до вчинення злочину;

- запровадження й удосконалення кримінально-правових норм подвійної превенції, спрямованих на те, щоб не допустити тяжких і особливо тяжких злочинів через притягнення до від-повідальності осіб, які створили ситуацію для реалізації зло-чинного наміру;

- запровадження й удосконалення норм, що заохочують при-пинення дій злочинців і самозахист від них;

- заохочення добровільної відмови від доведення злочину до кінця;

- заохочення повного виявлення та розкриття злочинів;

- правову регламентацію діяльності суб'єктів профілактики;

- виховання правосвідомості для того, щоб досягти рівня дотримання правових норм особистих переконань;

- виховання профілактичної активності громадян, їхньої готовності допомагати в боротьбі зі злочинністю;

- нормативне закріплення стандартів безпеки від злочинів.