60. Основи кримінологічного планування.

Кримінологічне планування (програмування) - це ціле-спрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю визначаються шляхи та засоби їх вирішення, нормативне, інформаційне, організаційне, ме-тодичне й ресурсне його забезпечення на визначений період часу.

У широкому значенні слова терміни "планування" та "про-грамування" використовують як тотожні. Однак у сфері кримі-нологічного планування доцільно розмежовувати термінологію.

Програми розробляються на стратегічному рівні управління боротьби зі злочинністю. Вони передбачають мету та завдання на порівняно тривалий період, їхні пріоритети та зв'язок з іншою метою спеціального управління, систему суб'єктів і засобів боротьби зі злочинністю, ресурси, котрі може виділити суспіль-ство, та ін.

Плани деталізують програми за завданнями, напрямками, функціями певних суб'єктів боротьби зі злочинністю, організа¬цією цієї боротьби, передбачаючи конкретні заходи, порядок, послідовність, терміни виконання та відповідальних виконавців.

Планування є однією з форм координації запобіжної діяль-ності як в окремому регіоні, так і в державі загалом.

Базою кримінологічного планування є прогноз, дані про зло-чинність, процеси, що впливають на неї та стан боротьби зі злочинністю. При цьому спеціалісти оцінюють наявні мож¬ливості впливу на прогнозовані несприятливі тенденції зло¬чинності й закладають у план (програму) відповідні заходи, прагнучи зруйнувати чи пом'якшити їх і, навпаки, стимулю¬вати позитивні для суспільства тенденції.

До кримінологічного планування всіх рівнів ви¬сувають такі основні вимоги:

• планування має бути колективним як за колом учасників складання плану, так і за колом його виконавців;

• виконавці плану повинні мати необхідні повноваження;

• намічені заходи обов'язково мають взаємоузгоджуватисьі не суперечити один одному;

• заходи слід планувати, зважаючи на конкретну ситуаціюв регіоні (відомстві), та своєчасно коригувати з огляду її змін

Процес планування складається з п'яти основних етапів:

1) організаційно-підготовчого;

2) інформаційно-аналітичного;

3) безпосередньої розробки плану;

4) організації виконання плану;

5) оцінювання запобіжної діяльності й висновків.

На організаційно-підготовчому етапі відповідний орган виконавчої влади приймає рішення про розробку плану, створює спеціальну комісію (робочу групу), попередньо визначає джерела матеріально-технічного забезпечення роботи комісії, джерела необхідної інформації, розподіляє

обов'язки.

На другому, інформаційно-аналітичному, етапі комісія вивчає та аналізує злочинність у регіоні, динаміку й тенденції. У разі потреби комісія організовує конкретно-соціологічні до-слідження, витребовує відомості кримінологічного характеру з правоохоронних органів (суду, прокуратури, органів внутрішніх справ), а також збирає іншу необхідну інформа¬цію: про територіальну, економічну, демографічну характери¬стики регіону, матеріальні та житлово-побутові умови на¬селення, соціально-політичну ситуацію в регіоні, соціальну інфраструктуру, міграцію населення тощо.

Безпосередньо розробка комплексного плану про¬філактики злочинів передбачає:

а) статистичну обробку й аналіз отриманої інформації,

її оцінку та формулювання висновків;

б) кримінологічне прогнозування на певний строк;

в) розробку планових запобіжних заходів із визначенням

строків виконання та конкретних виконавців;

г) узгодження, рецензування й обговорення проекту плану,

його коригування та доопрацювання;

ґ) затвердження плану.

Організація виконання комплексного кримінологічного плану полягає в доведенні планових завдань до виконавців, визначенні строків подання звітності, встановленні контролю за виконанням плану, коригуванні планових завдань, про¬веденні нарад з виконавцями.

Запобіжну діяльність оцінюють не за формальними ознаками намічених заходів, а на основі реальної ефективності, тобто за станом правопорядку в регіоні.

Кримінологічне планування реалізується у формі управлін-ських документів-планів (програм) і поділяється на такі види:

• за рівнем і масштабом: регіональне, місцеве, на певному об'єкті;

• за органом влади, що затверджує план (програму): загально-державне та місцеве;

• за складом учасників і їхньою роллю: комплексне, між-відомче, відомче;

• за спрямованістю: територіальне та галузеве;

• за предметом: які містять боротьбу зі злочинністю загалом і за видами чи тільки боротьбу з конкретними видами злочинів;

• за термінами: довгострокове, середньострокове, коротко-строкове.

Комплексне та міжвідомче кримінологічне плану¬вання охоплюють, відповідно, розробку комплексу завдань і засобів боротьби зі злочинністю на визначеній території, у визначеній сфері соціального життя чи галузі народного господарства100.

Основне завдання полягає в об'єднанні зусиль різних суб'єктів запобігання злочинам і в спрямовуванні їх у єдине русло для ефективного використання своїх можливостей у сфері боротьби зі злочинністю.

Комплексне планування охоплює розробку між¬відомчих завдань і засобів боротьби зі злочинністю на певній території чи у сфері суспільного життя. Прикладом такого планування є Комплексна програма профілактики злочинів на 2001-2005 рр., затверджена Указом Президента України 25 грудня 2000 р.

Відомче планування передбачає розробку завдань і за¬собів участі в боротьбі зі злочинністю певного відомства, організації, відповідно до його функціональної характери¬стики. Відомче кримінологічне планування здійснюють у межах своїх завдань і компетенції органи внутрішніх справ, проку¬ратури, Служби безпеки, інші органи, щ