- •Теорія та методика фізичного виховання теорія фізичного виховання як наукова дисципліна. Взаємозв'язок теорії фізичного виховання з іншими науками
- •Основні поняття теорії фізичного виховання: "фізична культура". "фізичне виховання", "спорт". Їх загальна характеристика
- •Соціальні функції фізичної культури та спорту в суспільстві
- •Характеристика національної системи фізичного виховання. Мета та завдання фізичного виховання. Суб’єктивні та об'єктивні фактори, які впливають на їх зміст
- •Загальні принципи системи фізичного виховання. Їх характеристика та значення
- •Характеристика фізичних вправ як основного засобу фізичного виховання. Класифікація фізичних вправ
- •Техніка фізичних вправ. Кінематичні та динамічні характеристики техніки
- •Природні та гігієнічні фактори як засоби фізичного виховання
- •Принципи свідомості та активності. Особливості їх реалізації в фізичному вихованні
- •Характеристика принципів доступності та індивідуалізації. IX роль у фізичному вихованні
- •Характеристика принципів систематичності та послідовності. Особливості їх реалізації у фізичному вихованні
- •Характеристика словесного методу навчання
- •Наочний метод та його роль в процесі фізичного виховання
- •Характеристика практичних методів навчання
- •Характеристика понять “рухові вміння” та “рухові навички”. Закономірності їх розвитку в процесі навчання
- •Педагогічне та біологічне обгрунтування структури навчання руховим діям в фізичному вихованні
- •Характеристика сили як рухової якості. Види силових здібностей. Фактори, що обумовлюють розвиток сили
- •Швидкість як рухова якість. Засоби і методи розвитку швидкості
- •Витривалість як рухова якість. Засоби та методи розвитку витривалості
- •Спритність як рухова якість. Засоби та методи розвитку спритності
- •Гнучкість як рухова якість. Види гнучкості. Методика розвитку гнучкості
- •Форми організації занять з фізичного виховання учнів. Значення різноманітності форм занять у фізичному вихованні
- •Загальна характеристика уроку фізичної культури як основної форми фізичного виховання школярів. Обгрунтування структури уроку фізичної культури
- •Методика і правила проведення ранкової гімнастики, фізкультурних хвилинок, фізкультурних пауз
- •Організаційно-методичні основи позашкільної роботи з фізичного виховання
- •Організація та методика масової фізичної культури організація оздоровчої фізичної культури
- •Система управління оздоровчою фізичною культурою в україні
- •Фізкультурно-оздоровчий менеджмент та маркетинг
- •Організація оздоровчої фізкультурної діяльності в різних сферах суспільства
- •Організація оздоровчої фізичної культури в навчально-виховній сфері
- •Організація оздоровчої фізичної культури у виробничій сфері
- •Організація оздоровчої фізичної культури в соціально-побутовій сфері
- •Пропаганда та реклама оздоровчої фізичної культури, організація масових фізкультурно-спортивних заходів
- •Проведення масових фізкультурно-спортивних заходів
- •Планування фізкультурно-спортивних заходів протягом календарного року
- •Особливості проведення заходів змагальної спрямованості
- •Вибір фізичних вправ у програмуванні оздоровчого тренування
- •Методика оздоровчого тренування із використанням циклічних вправ
- •Використання спортивних ігор в оздоровчому тренуванні
- •Оздоровчі види гімнастики
- •Особливості проведення оздоровчих занять з особами різного віку і статі
- •Організація масових фізкультурних заходів в оздоровчо-рекреаційних установах
- •Особливості активного відпочинку в оздоровчо-профілактичних закладах
- •Засоби й форми фізичного виховання в закладах відпочинку
- •Основні засоби фізкультурно-оздоровчої роботи природні кліматичні фактори
- •Особливості організації та змісту навчально-тренувального процесу з юними спортсменами в дюсша
- •Оздоровчий туризм
- •Місця для занять фізичними вправами. Спортивний інвентар I обладнання
- •Міжнародний рух "спорт для всіх"
- •Організаційно-методичні основи фізичного виховання дітей в умовах сім’ї. Мета, завдання, форми занять
- •Фізична реабілітація лікувальна фізична культура при інфаркті міокарда
- •Особливості методики лікувальної фізичної культури у лікарняний період реабілітації
- •Санаторний етап
- •Поліклінічний етап
- •Диспансерний етап
- •Лікувальна фізична культура при гіпертонічній хворобі
- •Стаціонарний етап реабілітації
- •Поліклінічний етап реабілітації
- •Лікувальна фізична культура при розладах рухової функції
- •Спастичний геміпарез
- •Спастичні три- і тетрапарези
- •Мляві парези і паралічі
- •Атаксії
- •Мимовільні рухи
- •Лікувальна фізична культура при ожирінні
- •Лікувальна фізична культура при цукровому діабеті
- •Лікувальна фізична культура при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Лікувальна фізична культура при холециститі і жовчнокам’яній хворобі
- •Лікувальна фізична культура при бронхіальній астмі
- •Лікувальна фізична культура при сколіозах
- •Лікувальна фізична культура при остеохондрозі попереково-крижового відділу хребта
- •Лікувальна фізична культура при артритах
- •Рекомендована література
Педагогічне та біологічне обгрунтування структури навчання руховим діям в фізичному вихованні
Структура навчання ‑ це поділ на окремі частини, виділення етапів.
Структуру навчання рухової дії розглядають як відносно завершений цикл навчання окремо взятої рухової дії. Структура навчання руховим діям складається з етапів ознайомлення з новою руховою дією, початкового розучування, поглибленого розучування, закріплення, удосконалення. Кожний етап навчання має свої ознаки, завдання, засоби, методи і форми організації.
Послідовність етапів в структурі навчання віддзеркалюють педагогічні і психофізичні закономірності становлення рухової навички.
В основі педагогічних закономірностей лежить методичний принцип –забезпечення послідовності навчання (“Від легкого до важкого”, “Від простого до складного”, “Від засвоєного до не засвоєного”, “Від знань до умінь”).
Біологічне обґрунтування структури виходить з фаз становлення рухових навичок. Однак етапи навчання не можна утотожнювати з фазами становлення умовного рефлексу.
Знаючи особливості кожного етапу можна цілеспрямовано підібрати ефективні засоби, методи і форми занять.
Структура навчання не є щось незмінне. В ній можуть випадати деякі етапи або змінюватись їх тривалість. Однак напрямок розгортання етапів завжди залишається тим самим – від невміння виконувати дію до її вдосконалення.
Характеристика сили як рухової якості. Види силових здібностей. Фактори, що обумовлюють розвиток сили
Сила ‑ це здатність долати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок м’язових зусиль.
Сила проявляється в двох, відносно самостійних здібностях: власно-силові і швидкісно-силові. Власно-силові здібності проявляються переважно при утриманні тіла і його ланок у просторі, збереженні певних поз, утриманні вантажу і т.п..
Серед власне-силових здібностей розрізняють абсолютну і відносну сили.
Абсолютна сила визначається максимальними показниками м’язових напружень без врахування власної ваги.
Відносна сила - це відношення величини абсолютної сили до власної ваги тіла.
Швидкісно-силові здібності характеризуються швидким переміщенням тіла і його ланок в просторі при подоланні опору. Різновидом швидкісно-силової якості є вибухова сила. Вибухова сила ‑ це здатність розвивати максимальне напруження в мінімальні проміжки часу. Наприклад стрибок вгору і т. п.
Розвиток сили обумовлюють такі фактори:
І. Зовнішні умови: розміщення тіла і його ланок у просторі, величина опору, співвідношення фаз рухів і дихання, час доби та ін.
ІІ. Внутрішні фактори:
кількість м’язових тканин, що беруть участь у роботі;
еластичність, в’язкість м’язів;
структура м’язів (білі, червоні волокна);
лабільність ЦНС;
міжм’язова координація;
внутрішньом’язова координація;
потужність енергоджерел (АТФ, КРФ).
Засобами розвитку сили є силові вправи.
Силові вправи – це такі вправи, які пов’язані з більшим напруженням м’язів, ніж в звичайних умовах. Силові вправи класифікуються:
Вправи з обтяженням масою власного тіла.
З обтяженням масою предметів.
З обтяженням опором зовнішнього середовища.
Вправи у подоланні опору еластичних предметів.
Вправи у подоланні опору партнера.
Вправи у самоопорі.
Вправи на силових тренажерах.
Ізометричні вправи.
В методиці вдосконалення максимальних силових можливостей розглядають таких три шляхи:
Через збільшення м’язової маси.
Через удосконалення міжм’язової координації.
Через удосконалення внутрішньом’язової координації.
Основними методами розвитку силових здібностей є методи суворої регламентації – інтервальної і комбінованої вправ:
Повторних зусиль (величина опору 30-80 %, для збільшення м’язової маси кількість повторень в одному підході 6-12 разів, останнє повторень – за рахунок вольових зусиль. Для удосконалення міжм’язової координації кількість повторень - 3-6 разів, останнє не повинно вимагати максимального вольового зусилля).
Максимальних зусиль (величина опору від 85-90% до 120-140%- у долаючому режимі роботи м’язів. Кількість повторень 1-4 разів, залежно від обтяження).
Ізометричних напружень (величина напружень 70-100%, тривалість 4-10 с).
Колове тренування.