Загальні принципи системи фізичного виховання. Їх характеристика та значення

Всі явища в природі, суспільстві підпорядковані певним закономірностям і розвиваються у відповідності з ними. Такі закономірності існують і в системі фізичного виховання.

Принципами називають найбільш важливі положення, які відображають закономірності певного процесу.

Принцип оздоровчої спрямованості фізичного виховання передбачає, що за допомогою фізичних вправ повинні вдосконалюватись функціональні можливості, фізичний розвиток людини, компенсуватись недоліки рухової активності. Таким чином, вирішуватись завдання зміцнення здоров’я громадян.

Цей принцип реалізується шляхом виконання таких вимог:

застосовувати такі засоби і методи фізичного виховання, які мають наукове обґрунтування і оздоровчі цінності.

планувати фізичне навантаження у відповідності з можливостями учнів;

обов'язковий лікувально-педагогічний контроль;

дотримання санітарно-гігієнічних норм, раціональне використання сонця, повітря і води.

Принцип різнобічного розвитку особистості передбачає, що процес фізичного виховання повинен будуватись таким чином, щоб забезпечувати різностороннє і гармонійне вдосконалення людини.

Принцип реалізується шляхом виконання таких вимог :

вирішення завдань фізичного виховання повинно відбуватися у тісному зв’язку з розумовим, трудовим, моральним, естетичним та іншими напрямками виховання;

зміст фізичного виховання необхідно планувати так, щоб забезпечити узгоджений розвиток всіх фізичних здібностей, різноманітність рухових умінь і навичок, широке коло спеціальних знань.

Принцип зв’язку з трудовою і військовою практикою передбачає, що фізична підготовка, яку отримує людина повинна забезпечувати не тільки її особисті потреби, але й потреби виробництва і армії.

Принцип реалізується шляхом виконання таких вимог:

• зміст фізичного виховання повинен передбачати формування життєво необхідних рухових умінь і навичок (ходьба, біг, стрибки, плавання, пересування на лижах, тощо);

• засобами фізичного виховання потрібно формувати різносторонню фізичну підготовку, що дозволило б освоювати найрізноманітніші трудові і військові операції;

• максимально використовувати засоби фізичного виховання для трудового і патріотичного виховання.

Характеристика фізичних вправ як основного засобу фізичного виховання. Класифікація фізичних вправ

Фізичні вправи – це спеціально організовані дії або рухи, спрямовані на вирішення завдань фізичного виховання.

Фізичні вправи мають зміст і форму.

Зміст фізичної вправи ‑ це ті основні процеси, які відбуваються в функціональних системах організму під час виконання фізичної вправи, а також складові частини вправи. Ці процеси можуть розглядатися в різник аспектах: психологічному, фізіологічному, біохімічному та ін.

Форма фізичної вправи визначається внутрішньою і зовнішньою структурою вправи. Внутрішня структура фізичної вправи характеризується тим, як під час її виконання зв’язані між собою різні процеси і системи організму, як вони співвідносяться один з одним. Зовнішня структура ‑ видима сторона фізичної вправи. Вона характеризується співвідношенням просторових, часових і динамічних параметрів рухів.

Педагогічна класифікація передбачає групування фізичних вправ на основі певної ознаки. В теорії ї практиці фізичного виховання існують декілька класифікацій фізичних вправ. Зокрема:

1. На основі розвитку рухових якостей фізичні вправи поділяють на силові, швидкісні, вправи для розвитку витривалості, спритності, гнучкості.

2. За ознакою значення для вирішення освітніх завдань в процесі фізичного виховання фізичні вправи ділять на: основні, підготовчі, імітаційні, підвідні, загальнорозвиваючі.

3. За впливом на м’язові групи: вправи для рук і плечового поясу, для шиї і тулуба, для ніг і тазу.

4. За історичним типом: біг, туризм, ігри, гімнастику.

5. За видом спорту: вправи легкої атлетики, баскетболу, футболу і т. д (кожний такий вид має свою окрему класифікацію вправ).

Крім педагогічної розрізняють: біомеханічну класифікацію вправ (на основі структури рухів – циклічні, ациклічні, комбіновані ); фізіологічну класифікацію (в зоні максимальної, субмаксимальної, високої, помірної інтенсивності) та інші.