Організаційно-методичні основи позашкільної роботи з фізичного виховання

Позашкільна робота з фізичного виховання – це заняття фізкультурно-оздоровчого та спортивно-масового напрямку, які здійснюються за межами навчального закладу.

Завдання:

Залучити до систематичних занять фізичними вправами якомога більше школярів.

Сприяти різносторонньому розвитку, зміцненню здоров’я, соціальної активності підростаючого покоління.

Сприяти організованому корисному дозвіллю.

Задоволення особистих інтересів до занять різними видами фізичних вправ, спорту.

Риси позашкільних форм занять: добровільність занять; позашкільні заклади допомагають школі в організації спортивно-масової і туристичної роботи з учнями, надають базу для проведення різних заходів; заклади можуть об’єднувати учнів з різних шкіл.

Заклади, в яких здійснюється позашкільне фізичне виховання: ДЮСШа, оздоровчі табори, центри туризму і екскурсій, спортивні клуби за місцем проживання, парках культури і відпочинку, дитячих громадських організаціях (наприклад, «Пласт»).

Організація та методика масової фізичної культури організація оздоровчої фізичної культури

Термін "оздоровча фізична культура" у працях вітчизняних фахівців єдиного тлумачення не має, а в міжнародній практиці зовсім не використовується. Аналіз різних дефініцій дав змогу сформулювати таке визначення: оздоровча фізична культура – складова частина культури суспільства й самої людини, основою специфічного змісту якої є раціональне використання рухової активності як фактору зміцнення здоров'я, оптимізації фізичного стану.

Мета оздоровчої фізичної культури – зміцнення здоров'я, підтримка працездатності, відновлення порушених функцій організму.

До видів оздоровчої фізичної культури належать такі, що найбільшою мірою відповідають принципу оздоровчої спрямованості (різновиди гімнастики, плавання, лижного спорту, легкої атлетики та ін.). Зазначені, а також інші види оздоровчих занять забезпечують активні соціальні контакти, сприяють інтелектуальному розвитку, пізнавальній діяльності, корисному проведенню дозвілля.

Пропаганда – цілеспрямована діяльність з розповсюдження, популяризації фізкультурної інформації, формування в населення потреби в регулярних заняттях.

Реклама у фізкультурно-оздоровчій сфері – це сукупність відомостей про послуги оздоровчого характеру, які здатні зацікавити споживачів та задовольнити попит різних соціально-демографічних груп населення.

Фізична рекреація – соціальне корисне використання фізичних вправ, ігор, туризму, природних факторів з метою активного відпочинку, розваги, одержання задоволення, відновлення сил.

Система управління оздоровчою фізичною культурою в україні

Ланками системи управління фізичною культурою є значна кількість організацій, у компетенцію яких входить управління оздоровчою фізичною культурою. Слід зазначити, що в їх переліку відсутні спеціалізовані організації, тобто такі, що управляють розвитком тільки оздоровчої фізичної культури. Як правило, у своїй керівній діяльності організації поєднують функції розвитку спорту та оздоровчої фізичної культури.

Зосередимо увагу на тих аспектах діяльності керівних організацій, які стосуються саме управління розвитком оздоровчої фізичної культури.

У більшості країн світу управління фізичною культурою здійснюється організаціями двох типів: державними і громадськими. Україна в цьому відношенні не виняток.

Стан та перспективи розвитку фізкультурно-оздоровчої діяльності в Україні

Здоров'я населення, його фізична підготовленість є предметом уваги Верховної Ради та уряду України. Доказом цього е прийняття Закону України "Про фізичну культуру і спорт" (1993 р.), у якому містяться конкретні статті, присвячені оздоровчій фізичній культурі.

У 2002 році Указом Президента України ухвалено "Державну програму розвитку фізичної культури і спорту в Україні".

Система фізичної культури України перебуває у кризовому стані і не може вирішити проблем, які постають перед нею. Як зазначено, головними недоліками її функціонування є:

недостатній обсяг рухової активності, низька якість навчального процесу в навчально-виховній сфері;

руйнація управління фізкультурно-оздоровчою роботою з населенням, яке раніше здійснювалося через систему взаємодії органів житлово-комунального господарства та органів управління фізичною культурою в соціально-побутовій сфері;

згортання фізкультурно-масової роботи у виробничій сфері;

значне відставання матеріально-технічної бази фізичної культури і спорту від реальних потреб населення, її незадовільний технічний стан та умови утримання.

У "Концептуальних засадах" визначено найбільш актуальні завдання, які слід розв'язати у перспективі:

розбудова фізкультурно-спортивного руху з урахуванням змін в усіх сферах суспільного життя та ціннісних орієнтацій населення;

забезпечення переорієнтації практичної діяльності сфери на пріоритетну проблему – зміцнення здоров'я різних верств населення засобами фізичного виховання і спорту;

створення умов для задоволення потреб кожного громадянина України у підвищенні рівня здоров'я, фізичного та духовного розвитку;

виховання у населення України активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя.

Державні та громадські організації в системі управління оздоровчою фізичною культурою

Державні органи управління, до компетенції яких входить управління оздоровчою фізичною культурою, умовно можна поділити на три групи: органи загальної, відомчої та спеціальної компетенції.

До першої з названих груп належать такі, що у своїй діяльності розв'язують питання різних сфер життя нашої країни, у тому числі фізичної культури. Найголовнішим представником органів управління загальної компетенції є Верховна Рада України. Це вищий орган законодавчої влади, який приймає законодавчі акти, які регулюють розвиток фізичної культури в країні. Так, Верховною Радою України у грудні 1993 року прийнято Закон України "Про фізичну культуру і спорт". Він регламентує "... участь державних органів, посадових осіб, а також підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у зміцненні здоров'я громадян, досягненні високого рівня працездатності та довголіття засобами фізичної культури і спорту".

У Законі визначено місце фізичної культури в житті суспільства, її соціальні завдання, закріплено право громадян на заняття фізичною культурою. Окремий розділ присвячений сферам і напрямам упровадження фізичної культури. Одним з основних напрямів упровадження фізичної культури є фізкультурно-оздоровча діяльність. Статті 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 висвітлюють законодавчі основи розвитку фізкультурно-оздоровчої діяльності у виробничій, соціально-побутовій, навчально-виховній сферах; фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності серед інвалідів; фізкультурно-спортивної діяльності окремих категорій громадян, які утримуються у виправно-трудових установах; самодіяльного масового спорту.

У складі Верховної Ради України діє комітет з питань молоді, спорту й туризму. Він вивчає проблеми, бере участь у розробці рішень Ради, організує роботу з їх виконання, здійснює контроль.

Аналогічні функції виконують ради народних депутатів обласного, міського та районного рівнів. Окрім того, ради народних депутатів, регіональні адміністрації формують склад га керують діяльністю відповідних управлінь, відділів з питань фізичної культури та спорту – державних органів спеціальної компетенції.

Рішення рад народних депутатів мають законодавчий характер і є обов'язковими для всіх фізкультурних організацій, які розташовані на їх територіях. Зміст роботи депутатських комісій визначається планом роботи, у якому враховуються пропозиції депутатів і накази виборців.

Другу групу державних органів, у компетенції яких знаходяться питання оздоровчої фізичної культури, складають органи відомчої компетенції. До їх складу входить низка міністерств і відомств та їх органи на місцях, зокрема Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство культури, Міністерство оборони, Комітет національної безпеки, Міністерство внутрішніх справ та ін.

Для керівництва розвитком фізичної культури у рамках міністерств утворено відповідні управлінські структури. Так, у системі Міністерства освіти і науки України діє Центральний спортивний клуб "Гарт", який є державною (бюджетною) організацією. Спортклуб "Гарт" керує розвитком фізичної культури серед дітей, учнівської молоді. Відповідні спортивні клуби працюють в областях.

Третю групу органів державного управління складають органи спеціальної компетенції. До них належать Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, а на обласних, міських, районних рівнях – управління, відділи, сектори держадміністрацій.

Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України є центральним органом виконавчої влади. Він утворений Указом Президента України від 14.11.96 р. До його основних завдань належать: управління фізкультурно-оздоровчою діяльністю в Україні пропаганда фізичної культури, підготовка та раціональне використання фізкультурних кадрів, координація діяльності всіх організацій, що реалізують фізкультурно-оздоровчі програми.