Стаціонарний етап реабілітації

Лікувальну фізичну культуру призначають після покращення стану хворого, зниження тиску і зникнення скарг, що пов’язані із загостренням захворювання та гіпертонічним кризом.

Протипоказання до застосування ЛФК: артеріальний тиск понад 210/120 мм рт.ст. (28/16 кПа), гіпертонічний криз або передінсультний стан, довготривалі напади стенокардії і підозра на інфаркт міокарда, тяжкі порушення серцевого ритму, недостатність кровообігу III ступеня, тяжкий перебіг цукрового діабету, ниркова недостатність, тромбоемболічні ускладнення.

Завдання ЛФК: покращання діяльності ЦНС, усунення порушень процесів регуляції артеріального тиску; активізація екстракардіальних чинників кровообігу; стимуляція обміну речовин у міокарді та колатерального кровообігу; попередження гіпостатичної пневмонії, тромбоемболії, інфаркту міокарда, порушень мозкового кровообігу, усунення вестибулярних розладів; покращання психоемоційного стану хворого і підготовка його до розширення рухового режиму [28; 29; 33].

В умовах стаціонару весь процес реабілітації будується по трьох рухових режимах: постільний: (а - суворий, б - розширений); палатний (напівпостільний); вільний. При суворому постільному режимі ЛГ не проводять. Під час розширеного постільного режиму вирішуються наступні завдання: поліпшення нервово-психічного статусу хворого; поступове підвищення адаптації організму до фізичного навантаження; зниження судинного тонусу; активізація функції серцево-судинної системи шляхом тренування інтра- і екстракардіальних факторів кровообігу. Заняття лікувальною гімнастикою проводяться індивідуально чи груповим способом. Лікувальна фізична культура проводиться у формі лікувальної гімнастики, ранкової гігієнічної гімнастики, самостійних занять.

Заняття лікувальною гімнастикою проводиться лежачи на спині з високо піднятим узголів’ям і сидячи (обмежено). Застосовуються вправи для всіх м’язових груп, темп повільний. Виконують елементарні гімнастичні вправи для верхніх і нижніх кінцівок без зусилля, грудної клітки і живота, шиї, рекомендують повороти голови (повільно – 2-3 рази), з обмеженою і поступово зростаючою амплітудою рухів у дрібних і середніх суглобах кінцівок, чергуючи їх з дихальними вправами (1:1; 2:1). Кількість повторень 3-6 разів, тривалість занять - від 10 до 20 хв.

Виключаються напруження м'язів при рухах. У заняття включають вправи на розслаблення, поступове тренування вестибулярного апарата і діафрагмальне дихання. Тривалість постільного режиму при гіпертонічній хворобі II стадії 2-6 днів.

На етапі палатного (напівпостільного) режиму вирішуються наступні завдання: усунення психічної пригніченості хворого; поліпшення адаптації серцево-судинної системи до зростаючого навантаження шляхом суворо дозованого тренування; поліпшення периферичного кровообігу, усунення застійних явищ; навчання правильному диханню і психічній саморегуляції, адаптацію хворого до вставання і ходьби.

Заняття лікувальною гімнастикою проводяться в положеннях лежачи, сидячи і стоячи (обмежено) для всіх м’язових груп з невеликим м’язовим зусиллям у повільному і середньому темпі. Хворий виконує елементарні фізичні вправи переважно для суглобів верхніх і нижніх кінцівок з повною амплітудою, рекомендується застосування вправ статичного і динамічного характеру в поєднанні з диханням (2:1 та 3:1).

На 4 - 5-й день палатного режиму хворих навчають вправам на координацію, тренування вестибулярного апарату , які вони виконують самостійно протягом дня. Загальна тривалість занять - до 25 хв. Вправи повторюються 4-8 разів. Широко використовуються вправи на розслаблення м’язів. Хворим призначають лікувальну ходьбу спочатку по палаті, а згодом по коридору на відстань 50, 100, 200 м..

Комплекс вправ ранкової гігієнічної гімнастики ускладнюється включенням елементів вправ на координацію, збільшенням амплітуди руху і кількості повторень.

Вільний руховий режим націлений на розширення фізичної активності хворого. Вирішуються завдання поліпшення функціонального стану центральної нервової системи і її регуляторних механізмів; підвищення загального тонусу організму, пристосованості серцево-судинної і дихальної систем і всього організму до різних фізичних навантажень; зміцнення міокарда; поліпшення обмінних процесів в організмі.

Цей руховий режим в умовах стаціонару відрізняється найбільшою руховою активністю. Хворому дозволяється вільно ходити по відділенню, рекомендується ходити по сходам (у межах трьох поверхів) з паузами для відпочинку і дихальних вправ. Форми ЛФК: ЛГ, РГГ, самостійні заняття; ЛГ проводять сидячи і стоячи, зі зростаючою амплітудою рухів рук, ніг і тулуба. Комплекси насичують спеціальними вправами, характерними для гіпертонічної хвороби, на розслаблення м’язів, тренування вестибулярного апарату і координацію рухів, дихальні вправи (Додаток Г). Їх виконують з повною амплітудою, без затримки дихання і натужування. Останнє необхідно виключати, оскільки воно різко підвищує внутрішньочерепний і грудний тиск. Слід уникати також вправ, пов’язаних з різким перепадом внутрішньочерепного тиску, з тривалими статичними зусиллями. Включаються вправи з предметами, на координацію, на рівновагу, на розслаблення м’язових груп. У процесі заняття і наприкінці його використовуються елементи аутогенного тренування. Співвідношення дихальних вправ до загальнорозвиваючих 1:3. Загальна тривалість занять складає 20-35 хв. При наявності басейну добре використовувати лікувальне плавання. Продовжують призначати лікувальну ходьбу у повільному і середньому темпі, не тільки як елемент лікувальної гімнастики, але і як самостійне заняття. Темп ходьби повільний, середній з прискореннями на 20 - 30 м. і наприкінці вільного режиму хворі мають долати дистанцію у 1500 м.

Заняття на велоергометрі у вступній частині починають з навантаження низької потужності (10 Вт) і низькою швидкістю педалювання (20 об/хв) протягом 5 хв для поступового впрацьовування організму.

В основній частині використовують інтервальний метод занять, коли інтенсивне педалювання протягом 5 хв зі швидкістю 40 об/хв на «індивідуальній» потужності навантаження чергується з 3-хвилинними періодами повільного педалювання без навантаження зі швидкістю 20 об/хв. Число періодів інтенсивного педалювання в основному розділі занять дорівнює 4. Пульс наприкінці кожної 5-ої хвилини інтенсивного педалювання не більше 100 уд/хв. Заключний розділ занять на велоергометрі проводиться з потужністю навантаження 15 Вт при педалюванні 20 об/хв протягом 5 хв для зниження величини навантаження на організм і відновлення показників серцево-судинної системи до вихідної величини. Заняття на велоергометрі повинні проходити в присутності лікаря (особливо спочатку).

Під час занять фізичними вправами необхідно постійно стежити за реакцією хворих на фізичні навантаження, оцінювати суб’єктивні та об’єктивні показники. У постільному руховому режимі ЧСС на піку фізичного навантаження може прискорюватись не більше ніж на 15 за хвилину, напівпостільному - на 20-25 і вільному - на 25-32 за хвилину. Збільшення максимального артеріального тиску не повинно перевищувати 10-15 мм рт.ст. (1,3-2 кПа) у палатному режимі і 15-25 мм рт.ст. (2-33 кПа) у вільному руховому режимі. Мінімальний артеріальний тиск може збільшуватись не більше ніж на 10 мм рт.ст. (1,3 кПа).

В разі появи аритмії, негативної динаміки електрокардіограми, ознак неадекватності фізичного навантаження слід припинити заняття.