Лікувальна фізична культура при гіпертонічній хворобі

Гіпертонічна хвороба (ГХ) - це хронічне захворювання, яке уражає різні системи організму та характеризується підвищенням артеріального тиску вище норми (систолічного вище 160 мм рт. ст. (21,3 кПа) і діастолічного - 90 мм рт. ст. (12,7 кПа), найбільш розповсюджене захворювання серцево-судинної системи. Встановлено, що хворі гіпертонічною хворобою складають 15-20% дорослого населення за даними різних епідеміологічних досліджень. ГХ досить часто призводить до інвалідності і смерті. В основі захворювання лежить артеріальна гіпертензія. Артеріальна гіпертензія є одним з головних факторів ризику розвитку ІХС, мозкового інсульту й інших захворювань.

Причинами виникнення гіпертонічної хвороби є атеросклеротичні ураження периферичних судин і порушення нейроендокринної регуляції. Повної ясності в розумінні етіології гіпертонічної хвороби немає. Зате відомі фактори, що сприяють розвитку захворювання: нейропсихічне перенапруження, емоційний стрес; конституційні, спадково-конституційні особливості; професійні шкідливі фактори (шум, напруження зору, підвищена і тривала концентрація уваги); надлишкова маса тіла й особливості харчування (зайве споживання солоної і гострої їжі); зловживання палінням і алкоголем, вікова перебудова регуляторних механізмів (юнацька гіпертонія, клімакс у жінок), травми черепа, гіперхолестеримія, хвороби нирок, атеросклероз, алергійні захворювання і т.д.

У перебігу гіпертонічної хвороби розрізняють три стадії, кожну з яких поділяють на дві фази - А і Б [4; 28; 29; 33].

І стадія: артеріальний тиск підвищується при психічних перенапруженнях (А-латентна) або на деякий час при певних ситуаціях (Б-транзиторна), в звичайних умовах він у межах норми. Під впливом спокою, режиму, лікування і навіть тільки відпочинку артеріальний тиск знижується до нормального рівня.

II стадія характеризується постійним значно підвищеним, але не стійким артеріальним тиском (А - лабільна) або він стає стійким (Б - стабільна). Артеріальний тиск досягає 200/115 мм рт.ст. (26,7/15,2 кПа). У цій стадії виявляються ознаки атеросклеротичного ураження серця і судин, зміни в очному дні, з'являється задуха при фізичних навантаженнях, виникають напади стенокардії та гіпертонічні кризи. Під впливом лікування тиск знижується, але не завжди досягає нормальних показників. У період ремісії хворі працездатні.

III стадія - склеротична, у якій разом зі стійким і значно підвищеним артеріальним тиском до 230/130 мм рт.ст. (30,7/17,3 кПа) виявляються суттєві органічні зміни серцево-судинної системи, у першу чергу, значні атеросклеротичні ураження судин серця, мозку, нирок. Вони спочатку компенсовані (А), потім настає декомпенсація (Б). Спостерігаються серцева, ниркова та цереброваскулярна недостатність, напади стенокардії, можливі крововиливи в мозок, сітківку ока, інфаркти.

Основні принципи лікування і реабілітації хворих ГХ

Реабілітація хворих ГХ повинна бути суворо індивідуальною і плануватися у відповідності з наступними принципами:

Лікування осіб із граничною артеріальною гіпертензією і хворих ГХ I стадії проводиться, як правило, немедикаментозними методами (безсольова дієта, лікувальна фізична культура, аутогенне тренування й ін.). Лише при відсутності ефекту призначають лікарські засоби.

У хворих I і II стадії провідна роль у лікуванні належить систематичній медикаментозній терапії, що повинна носити комплексний характер. Разом з тим необхідно систематично виконувати і профілактичні заходи, серед яких істотне місце займають засоби фізичної культури.

Фізичне навантаження хворих повинне відповідати стану хворого, стадії процесу і формі захворювання.

У процесі фізичної реабілітації необхідне спрямоване тренування хворих для стимуляції відновних процесів в організмі.

Поступова адаптація організму хворого до зростаючого фізичного навантаження.

Рухова активність хворих повинна здійснюватися при ретельному і систематичному лікарському контролі.

Кінцевою метою фізичної реабілітації хворих ГХ повинно стати підвищення фізичної працездатності хворих.

Показання і протипоказання. Хворим гіпертонічною хворобою I і II стадій заняття ЛФК призначаються при відсутності наступних протипоказань: значного підвищення АТ (понад 220/130 мм рт. ст.) і його стабілізацію на більш низьких цифрах; стану після гіпертонічного кризу, значного зниження АТ (на 20-30% від вихідного рівня), що супроводжується різким погіршенням самопочуття хворого; інфаркту міокарда, що розвивається; передінсультного стану хворого; порушень серцевого ритму (миготлива тахікардія), екстрасистолії (більше ніж 4 екстрасистоли на 40 скорочень серця), параксизмальної тахікардії; розвитку приступу стенокардії, різкої слабості і вираженої задишки; тромбозів і тромбоемболій, гострої повної і неповної атріовентрикулярної блокади ІІ та ІІІ ступеня; важкий перебіг цукрового діабету, що потребує постійної корекції; схильність до крововиливів, наявність кровотечі; тромбози і тромбоемболії; недостатність кровообігу ІІІ ступеня; злоякісні пухлини; ниркова недостатність [4; 25; 28; 29; 33].