- •Теорія та методика фізичного виховання теорія фізичного виховання як наукова дисципліна. Взаємозв'язок теорії фізичного виховання з іншими науками
- •Основні поняття теорії фізичного виховання: "фізична культура". "фізичне виховання", "спорт". Їх загальна характеристика
- •Соціальні функції фізичної культури та спорту в суспільстві
- •Характеристика національної системи фізичного виховання. Мета та завдання фізичного виховання. Суб’єктивні та об'єктивні фактори, які впливають на їх зміст
- •Загальні принципи системи фізичного виховання. Їх характеристика та значення
- •Характеристика фізичних вправ як основного засобу фізичного виховання. Класифікація фізичних вправ
- •Техніка фізичних вправ. Кінематичні та динамічні характеристики техніки
- •Природні та гігієнічні фактори як засоби фізичного виховання
- •Принципи свідомості та активності. Особливості їх реалізації в фізичному вихованні
- •Характеристика принципів доступності та індивідуалізації. IX роль у фізичному вихованні
- •Характеристика принципів систематичності та послідовності. Особливості їх реалізації у фізичному вихованні
- •Характеристика словесного методу навчання
- •Наочний метод та його роль в процесі фізичного виховання
- •Характеристика практичних методів навчання
- •Характеристика понять “рухові вміння” та “рухові навички”. Закономірності їх розвитку в процесі навчання
- •Педагогічне та біологічне обгрунтування структури навчання руховим діям в фізичному вихованні
- •Характеристика сили як рухової якості. Види силових здібностей. Фактори, що обумовлюють розвиток сили
- •Швидкість як рухова якість. Засоби і методи розвитку швидкості
- •Витривалість як рухова якість. Засоби та методи розвитку витривалості
- •Спритність як рухова якість. Засоби та методи розвитку спритності
- •Гнучкість як рухова якість. Види гнучкості. Методика розвитку гнучкості
- •Форми організації занять з фізичного виховання учнів. Значення різноманітності форм занять у фізичному вихованні
- •Загальна характеристика уроку фізичної культури як основної форми фізичного виховання школярів. Обгрунтування структури уроку фізичної культури
- •Методика і правила проведення ранкової гімнастики, фізкультурних хвилинок, фізкультурних пауз
- •Організаційно-методичні основи позашкільної роботи з фізичного виховання
- •Організація та методика масової фізичної культури організація оздоровчої фізичної культури
- •Система управління оздоровчою фізичною культурою в україні
- •Фізкультурно-оздоровчий менеджмент та маркетинг
- •Організація оздоровчої фізкультурної діяльності в різних сферах суспільства
- •Організація оздоровчої фізичної культури в навчально-виховній сфері
- •Організація оздоровчої фізичної культури у виробничій сфері
- •Організація оздоровчої фізичної культури в соціально-побутовій сфері
- •Пропаганда та реклама оздоровчої фізичної культури, організація масових фізкультурно-спортивних заходів
- •Проведення масових фізкультурно-спортивних заходів
- •Планування фізкультурно-спортивних заходів протягом календарного року
- •Особливості проведення заходів змагальної спрямованості
- •Вибір фізичних вправ у програмуванні оздоровчого тренування
- •Методика оздоровчого тренування із використанням циклічних вправ
- •Використання спортивних ігор в оздоровчому тренуванні
- •Оздоровчі види гімнастики
- •Особливості проведення оздоровчих занять з особами різного віку і статі
- •Організація масових фізкультурних заходів в оздоровчо-рекреаційних установах
- •Особливості активного відпочинку в оздоровчо-профілактичних закладах
- •Засоби й форми фізичного виховання в закладах відпочинку
- •Основні засоби фізкультурно-оздоровчої роботи природні кліматичні фактори
- •Особливості організації та змісту навчально-тренувального процесу з юними спортсменами в дюсша
- •Оздоровчий туризм
- •Місця для занять фізичними вправами. Спортивний інвентар I обладнання
- •Міжнародний рух "спорт для всіх"
- •Організаційно-методичні основи фізичного виховання дітей в умовах сім’ї. Мета, завдання, форми занять
- •Фізична реабілітація лікувальна фізична культура при інфаркті міокарда
- •Особливості методики лікувальної фізичної культури у лікарняний період реабілітації
- •Санаторний етап
- •Поліклінічний етап
- •Диспансерний етап
- •Лікувальна фізична культура при гіпертонічній хворобі
- •Стаціонарний етап реабілітації
- •Поліклінічний етап реабілітації
- •Лікувальна фізична культура при розладах рухової функції
- •Спастичний геміпарез
- •Спастичні три- і тетрапарези
- •Мляві парези і паралічі
- •Атаксії
- •Мимовільні рухи
- •Лікувальна фізична культура при ожирінні
- •Лікувальна фізична культура при цукровому діабеті
- •Лікувальна фізична культура при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Лікувальна фізична культура при холециститі і жовчнокам’яній хворобі
- •Лікувальна фізична культура при бронхіальній астмі
- •Лікувальна фізична культура при сколіозах
- •Лікувальна фізична культура при остеохондрозі попереково-крижового відділу хребта
- •Лікувальна фізична культура при артритах
- •Рекомендована література
Лікувальна фізична культура при гіпертонічній хворобі
Гіпертонічна хвороба (ГХ) - це хронічне захворювання, яке уражає різні системи організму та характеризується підвищенням артеріального тиску вище норми (систолічного вище 160 мм рт. ст. (21,3 кПа) і діастолічного - 90 мм рт. ст. (12,7 кПа), найбільш розповсюджене захворювання серцево-судинної системи. Встановлено, що хворі гіпертонічною хворобою складають 15-20% дорослого населення за даними різних епідеміологічних досліджень. ГХ досить часто призводить до інвалідності і смерті. В основі захворювання лежить артеріальна гіпертензія. Артеріальна гіпертензія є одним з головних факторів ризику розвитку ІХС, мозкового інсульту й інших захворювань.
Причинами виникнення гіпертонічної хвороби є атеросклеротичні ураження периферичних судин і порушення нейроендокринної регуляції. Повної ясності в розумінні етіології гіпертонічної хвороби немає. Зате відомі фактори, що сприяють розвитку захворювання: нейропсихічне перенапруження, емоційний стрес; конституційні, спадково-конституційні особливості; професійні шкідливі фактори (шум, напруження зору, підвищена і тривала концентрація уваги); надлишкова маса тіла й особливості харчування (зайве споживання солоної і гострої їжі); зловживання палінням і алкоголем, вікова перебудова регуляторних механізмів (юнацька гіпертонія, клімакс у жінок), травми черепа, гіперхолестеримія, хвороби нирок, атеросклероз, алергійні захворювання і т.д.
У перебігу гіпертонічної хвороби розрізняють три стадії, кожну з яких поділяють на дві фази - А і Б [4; 28; 29; 33].
І стадія: артеріальний тиск підвищується при психічних перенапруженнях (А-латентна) або на деякий час при певних ситуаціях (Б-транзиторна), в звичайних умовах він у межах норми. Під впливом спокою, режиму, лікування і навіть тільки відпочинку артеріальний тиск знижується до нормального рівня.
II стадія характеризується постійним значно підвищеним, але не стійким артеріальним тиском (А - лабільна) або він стає стійким (Б - стабільна). Артеріальний тиск досягає 200/115 мм рт.ст. (26,7/15,2 кПа). У цій стадії виявляються ознаки атеросклеротичного ураження серця і судин, зміни в очному дні, з'являється задуха при фізичних навантаженнях, виникають напади стенокардії та гіпертонічні кризи. Під впливом лікування тиск знижується, але не завжди досягає нормальних показників. У період ремісії хворі працездатні.
III стадія - склеротична, у якій разом зі стійким і значно підвищеним артеріальним тиском до 230/130 мм рт.ст. (30,7/17,3 кПа) виявляються суттєві органічні зміни серцево-судинної системи, у першу чергу, значні атеросклеротичні ураження судин серця, мозку, нирок. Вони спочатку компенсовані (А), потім настає декомпенсація (Б). Спостерігаються серцева, ниркова та цереброваскулярна недостатність, напади стенокардії, можливі крововиливи в мозок, сітківку ока, інфаркти.
Основні принципи лікування і реабілітації хворих ГХ
Реабілітація хворих ГХ повинна бути суворо індивідуальною і плануватися у відповідності з наступними принципами:
Лікування осіб із граничною артеріальною гіпертензією і хворих ГХ I стадії проводиться, як правило, немедикаментозними методами (безсольова дієта, лікувальна фізична культура, аутогенне тренування й ін.). Лише при відсутності ефекту призначають лікарські засоби.
У хворих I і II стадії провідна роль у лікуванні належить систематичній медикаментозній терапії, що повинна носити комплексний характер. Разом з тим необхідно систематично виконувати і профілактичні заходи, серед яких істотне місце займають засоби фізичної культури.
Фізичне навантаження хворих повинне відповідати стану хворого, стадії процесу і формі захворювання.
У процесі фізичної реабілітації необхідне спрямоване тренування хворих для стимуляції відновних процесів в організмі.
Поступова адаптація організму хворого до зростаючого фізичного навантаження.
Рухова активність хворих повинна здійснюватися при ретельному і систематичному лікарському контролі.
Кінцевою метою фізичної реабілітації хворих ГХ повинно стати підвищення фізичної працездатності хворих.
Показання і протипоказання. Хворим гіпертонічною хворобою I і II стадій заняття ЛФК призначаються при відсутності наступних протипоказань: значного підвищення АТ (понад 220/130 мм рт. ст.) і його стабілізацію на більш низьких цифрах; стану після гіпертонічного кризу, значного зниження АТ (на 20-30% від вихідного рівня), що супроводжується різким погіршенням самопочуття хворого; інфаркту міокарда, що розвивається; передінсультного стану хворого; порушень серцевого ритму (миготлива тахікардія), екстрасистолії (більше ніж 4 екстрасистоли на 40 скорочень серця), параксизмальної тахікардії; розвитку приступу стенокардії, різкої слабості і вираженої задишки; тромбозів і тромбоемболій, гострої повної і неповної атріовентрикулярної блокади ІІ та ІІІ ступеня; важкий перебіг цукрового діабету, що потребує постійної корекції; схильність до крововиливів, наявність кровотечі; тромбози і тромбоемболії; недостатність кровообігу ІІІ ступеня; злоякісні пухлини; ниркова недостатність [4; 25; 28; 29; 33].