Мимовільні рухи

Ураження підкіркових ядер дегенеративного, запального і судинного характеру призводять до рухових дефектів, що виявляються у вигляді гіперкінезів і гіпокінезів. У свою чергу гіперкінези можуть виражатися у вигляді хореїчних насильних рухів, атетозу, гемібалізма, тремору (найчастіше при паркінсонізмі), торсійного спазму (у тому числі спастична кривошия), лицевого геміспазму. Гіпокінезія характеризується повною акінезією, олігокінезією, а також зміною швидкості при спонтанних рухах про- і ретропульсією. ЛФК при цих ураженнях відіграє дуже важливу роль і визначається характером рухового дефекту.

При гіперкінезах - масаж і лікування положенням застосовують в основному як загальнозміцнюючий засіб. Лише спеціальні види точкового і сегментарного масажу можуть сприяти зменшенню мимовільних насильницьких рухів.

Лікувальна гімнастика спрямована на:

зменшення амплітуди і частоти прояву гіперкінезів;

довільне придушення чи керування гіперкінезами.

Перша група вправ включає:

1. навчання дозованим напруженням і розслабленням великих м'язових груп шиї, спини, стегон;

2. деторсійні вправи (рухи в зворотньому торсії напрямкам);

3. штучне збільшення маси працюючого сегмента за допомогою прив'язаних до кінцівки вантажів, обваження побутових предметів;

4. подолання зростаючого опору (протидія) руки інструктора, еластичних тяг і т.д.

Друга група вправ передбачає:

1) навмисне повторення «малюнка» гіперкінеза - атетозу, тремору, торсійного спазму (відбувається як би «підстроювання» штучного тремору до наявного по частоті й амплітуді; після досягнення такого підстроювання намагаються керувати цим тремором, зменшуючи його амплітуду і частоту аж до повного усунення);

2) використання в загальнозміцнюючих вправах твердих гімнастичних снарядів для утримання їх двома руками чи торкання двома ногами для того, щоб здорові кінцівки (при геміформах) як би гасили насильницькі рухи з хворої сторони;

3) збільшення м'язової сили в гіперкінетичних «ділянках» з допомогою звичайних вправ з утрудненнями (див. орієнтовну схему ЛГ).

Перераховані рухи застосовують не тільки в лікувальній гімнастиці, але і трансформують у найважливіші прикладні навички (стояння, ходьба, туалет, одягання, їжа, писання). Особлива увага приділяється писанню, що найчастіше порушене і викликає соціальні дефекти в житті хворого. Використовують змальовування українського й іноземного шрифтів, розфарбовування картинок, писання із різною швидкістю і різними шрифтами, навчання роботі на друкарській машинці.

При гіпокінезіях (найчастіше при ригідній формі паркінсонізму) масаж має загальнозміцнюючий, тонізуючий і розслаблюючий (для ригідних м'язів) характер. Призначають його у вигляді окремої 25-35-хвилинної процедури чи чергують з заняттями лікувальною гімнастикою. Лікування положенням проводять в основному для зміни шийно-тонічних зв'язків і пози усього тіла.

Для цього використовують всеможливі витягнення на підвісній дорозі і на петлі Гліссона (у положенні сидячи, стоячи і при ходьбі).

Лікувальна гімнастика спрямована на подолання усіх форм малорухомості:

1) збільшення амплітуди руху у всіх суглобах пасивним, напівпасивним і активним шляхом, при навності тугорухливості - редресуючі рухи;

2) навчання швидкісним рухам - захопленням, маховим рухам, ударам по м'ячі і т.д.;

3) навчання дозованим напруженням і розслабленням;

4) тренування ритмічних якостей - махів, постукувань, ударів, з використанням звукових (метроному, музика) і зорових орієнтирів (схеми, малюнки);

5) навчання різним видам ходьби по слідах, лініях, по вузькій доріжці, переборюючи нерівномірність початку (пропульсія) і кінця ходьби (ретропульсія).

Дуже важливі вправи з ігровими і спортивними елементами (гра в м'яч, імітація лижного ходу і греблі, боксерських ударів і ігри на більярді, ходьба і біг на тредбані, заняття на ігрових тренажерах-автоматах і т.д.). Перераховані вправи вимагають щоденного застосування в різних побутових і професійних навичках (див. орієнтовну схему ЛГ).

При деяких видах захворювання, наприклад змішаній формі паркінсонізму - тремтливо-ригідної, коли присутні і гіперкінез (тремор) і гіпокінез (ригідність), у комплекс лікувальної гімнастики включають вправи як з першої, так і другої групи вправ.

Широко застосовують стереотаксичні операції на підкіркових гангліях. За допомогою цих операцій вдається зменшити чи цілком усунути частину підкіркових порушень. При цьому варто враховувати два аспекти проблеми.

У певному числі випадків разом зі зменшенням насильницьких рухів виникають геміпарези. У цих випадках комплекс комбінуть із вправ, що використовуються при гіперкінезах, з вправами, характерними для геміпарезів (в основному вправи для збільшення м'язової сили).

В інших випадках вдала операція проводиться в хворих, страждаючих підкірковим захворюванням з народження. Усунення насильницьких рухів призводить до нового, раніше незнайомого стану всієї нервово-м'язової системи, хворі втрачають здатність до колишніх цілеспрямованих актів, що були ними освоєні. У задачу ЛФК на цьому етапі входьбить навчання по новому найпростішим руховх актів побутового плану (вдягання, туалет, їжа), а також найважливішим засобам пересування.

При визначенні рухового режиму й інтенсивності застосування ЛФК у післяопераційному періоді дотримуються загальних принципів: основний відновний період починається на 6-7-й добі і триває 12-15 днів з наступним долікуванням у неврологічному стаціонарі.