- •Теорія та методика фізичного виховання теорія фізичного виховання як наукова дисципліна. Взаємозв'язок теорії фізичного виховання з іншими науками
- •Основні поняття теорії фізичного виховання: "фізична культура". "фізичне виховання", "спорт". Їх загальна характеристика
- •Соціальні функції фізичної культури та спорту в суспільстві
- •Характеристика національної системи фізичного виховання. Мета та завдання фізичного виховання. Суб’єктивні та об'єктивні фактори, які впливають на їх зміст
- •Загальні принципи системи фізичного виховання. Їх характеристика та значення
- •Характеристика фізичних вправ як основного засобу фізичного виховання. Класифікація фізичних вправ
- •Техніка фізичних вправ. Кінематичні та динамічні характеристики техніки
- •Природні та гігієнічні фактори як засоби фізичного виховання
- •Принципи свідомості та активності. Особливості їх реалізації в фізичному вихованні
- •Характеристика принципів доступності та індивідуалізації. IX роль у фізичному вихованні
- •Характеристика принципів систематичності та послідовності. Особливості їх реалізації у фізичному вихованні
- •Характеристика словесного методу навчання
- •Наочний метод та його роль в процесі фізичного виховання
- •Характеристика практичних методів навчання
- •Характеристика понять “рухові вміння” та “рухові навички”. Закономірності їх розвитку в процесі навчання
- •Педагогічне та біологічне обгрунтування структури навчання руховим діям в фізичному вихованні
- •Характеристика сили як рухової якості. Види силових здібностей. Фактори, що обумовлюють розвиток сили
- •Швидкість як рухова якість. Засоби і методи розвитку швидкості
- •Витривалість як рухова якість. Засоби та методи розвитку витривалості
- •Спритність як рухова якість. Засоби та методи розвитку спритності
- •Гнучкість як рухова якість. Види гнучкості. Методика розвитку гнучкості
- •Форми організації занять з фізичного виховання учнів. Значення різноманітності форм занять у фізичному вихованні
- •Загальна характеристика уроку фізичної культури як основної форми фізичного виховання школярів. Обгрунтування структури уроку фізичної культури
- •Методика і правила проведення ранкової гімнастики, фізкультурних хвилинок, фізкультурних пауз
- •Організаційно-методичні основи позашкільної роботи з фізичного виховання
- •Організація та методика масової фізичної культури організація оздоровчої фізичної культури
- •Система управління оздоровчою фізичною культурою в україні
- •Фізкультурно-оздоровчий менеджмент та маркетинг
- •Організація оздоровчої фізкультурної діяльності в різних сферах суспільства
- •Організація оздоровчої фізичної культури в навчально-виховній сфері
- •Організація оздоровчої фізичної культури у виробничій сфері
- •Організація оздоровчої фізичної культури в соціально-побутовій сфері
- •Пропаганда та реклама оздоровчої фізичної культури, організація масових фізкультурно-спортивних заходів
- •Проведення масових фізкультурно-спортивних заходів
- •Планування фізкультурно-спортивних заходів протягом календарного року
- •Особливості проведення заходів змагальної спрямованості
- •Вибір фізичних вправ у програмуванні оздоровчого тренування
- •Методика оздоровчого тренування із використанням циклічних вправ
- •Використання спортивних ігор в оздоровчому тренуванні
- •Оздоровчі види гімнастики
- •Особливості проведення оздоровчих занять з особами різного віку і статі
- •Організація масових фізкультурних заходів в оздоровчо-рекреаційних установах
- •Особливості активного відпочинку в оздоровчо-профілактичних закладах
- •Засоби й форми фізичного виховання в закладах відпочинку
- •Основні засоби фізкультурно-оздоровчої роботи природні кліматичні фактори
- •Особливості організації та змісту навчально-тренувального процесу з юними спортсменами в дюсша
- •Оздоровчий туризм
- •Місця для занять фізичними вправами. Спортивний інвентар I обладнання
- •Міжнародний рух "спорт для всіх"
- •Організаційно-методичні основи фізичного виховання дітей в умовах сім’ї. Мета, завдання, форми занять
- •Фізична реабілітація лікувальна фізична культура при інфаркті міокарда
- •Особливості методики лікувальної фізичної культури у лікарняний період реабілітації
- •Санаторний етап
- •Поліклінічний етап
- •Диспансерний етап
- •Лікувальна фізична культура при гіпертонічній хворобі
- •Стаціонарний етап реабілітації
- •Поліклінічний етап реабілітації
- •Лікувальна фізична культура при розладах рухової функції
- •Спастичний геміпарез
- •Спастичні три- і тетрапарези
- •Мляві парези і паралічі
- •Атаксії
- •Мимовільні рухи
- •Лікувальна фізична культура при ожирінні
- •Лікувальна фізична культура при цукровому діабеті
- •Лікувальна фізична культура при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Лікувальна фізична культура при холециститі і жовчнокам’яній хворобі
- •Лікувальна фізична культура при бронхіальній астмі
- •Лікувальна фізична культура при сколіозах
- •Лікувальна фізична культура при остеохондрозі попереково-крижового відділу хребта
- •Лікувальна фізична культура при артритах
- •Рекомендована література
Мимовільні рухи
Ураження підкіркових ядер дегенеративного, запального і судинного характеру призводять до рухових дефектів, що виявляються у вигляді гіперкінезів і гіпокінезів. У свою чергу гіперкінези можуть виражатися у вигляді хореїчних насильних рухів, атетозу, гемібалізма, тремору (найчастіше при паркінсонізмі), торсійного спазму (у тому числі спастична кривошия), лицевого геміспазму. Гіпокінезія характеризується повною акінезією, олігокінезією, а також зміною швидкості при спонтанних рухах про- і ретропульсією. ЛФК при цих ураженнях відіграє дуже важливу роль і визначається характером рухового дефекту.
При гіперкінезах - масаж і лікування положенням застосовують в основному як загальнозміцнюючий засіб. Лише спеціальні види точкового і сегментарного масажу можуть сприяти зменшенню мимовільних насильницьких рухів.
Лікувальна гімнастика спрямована на:
зменшення амплітуди і частоти прояву гіперкінезів;
довільне придушення чи керування гіперкінезами.
Перша група вправ включає:
навчання дозованим напруженням і розслабленням великих м'язових груп шиї, спини, стегон;
деторсійні вправи (рухи в зворотньому торсії напрямкам);
штучне збільшення маси працюючого сегмента за допомогою прив'язаних до кінцівки вантажів, обваження побутових предметів;
подолання зростаючого опору (протидія) руки інструктора, еластичних тяг і т.д.
Друга група вправ передбачає:
1) навмисне повторення «малюнка» гіперкінеза - атетозу, тремору, торсійного спазму (відбувається як би «підстроювання» штучного тремору до наявного по частоті й амплітуді; після досягнення такого підстроювання намагаються керувати цим тремором, зменшуючи його амплітуду і частоту аж до повного усунення);
2) використання в загальнозміцнюючих вправах твердих гімнастичних снарядів для утримання їх двома руками чи торкання двома ногами для того, щоб здорові кінцівки (при геміформах) як би гасили насильницькі рухи з хворої сторони;
3) збільшення м'язової сили в гіперкінетичних «ділянках» з допомогою звичайних вправ з утрудненнями (див. орієнтовну схему ЛГ).
Перераховані рухи застосовують не тільки в лікувальній гімнастиці, але і трансформують у найважливіші прикладні навички (стояння, ходьба, туалет, одягання, їжа, писання). Особлива увага приділяється писанню, що найчастіше порушене і викликає соціальні дефекти в житті хворого. Використовують змальовування українського й іноземного шрифтів, розфарбовування картинок, писання із різною швидкістю і різними шрифтами, навчання роботі на друкарській машинці.
При гіпокінезіях (найчастіше при ригідній формі паркінсонізму) масаж має загальнозміцнюючий, тонізуючий і розслаблюючий (для ригідних м'язів) характер. Призначають його у вигляді окремої 25-35-хвилинної процедури чи чергують з заняттями лікувальною гімнастикою. Лікування положенням проводять в основному для зміни шийно-тонічних зв'язків і пози усього тіла.
Для цього використовують всеможливі витягнення на підвісній дорозі і на петлі Гліссона (у положенні сидячи, стоячи і при ходьбі).
Лікувальна гімнастика спрямована на подолання усіх форм малорухомості:
1) збільшення амплітуди руху у всіх суглобах пасивним, напівпасивним і активним шляхом, при навності тугорухливості - редресуючі рухи;
2) навчання швидкісним рухам - захопленням, маховим рухам, ударам по м'ячі і т.д.;
3) навчання дозованим напруженням і розслабленням;
4) тренування ритмічних якостей - махів, постукувань, ударів, з використанням звукових (метроному, музика) і зорових орієнтирів (схеми, малюнки);
5) навчання різним видам ходьби по слідах, лініях, по вузькій доріжці, переборюючи нерівномірність початку (пропульсія) і кінця ходьби (ретропульсія).
Дуже важливі вправи з ігровими і спортивними елементами (гра в м'яч, імітація лижного ходу і греблі, боксерських ударів і ігри на більярді, ходьба і біг на тредбані, заняття на ігрових тренажерах-автоматах і т.д.). Перераховані вправи вимагають щоденного застосування в різних побутових і професійних навичках (див. орієнтовну схему ЛГ).
При деяких видах захворювання, наприклад змішаній формі паркінсонізму - тремтливо-ригідної, коли присутні і гіперкінез (тремор) і гіпокінез (ригідність), у комплекс лікувальної гімнастики включають вправи як з першої, так і другої групи вправ.
Широко застосовують стереотаксичні операції на підкіркових гангліях. За допомогою цих операцій вдається зменшити чи цілком усунути частину підкіркових порушень. При цьому варто враховувати два аспекти проблеми.
У певному числі випадків разом зі зменшенням насильницьких рухів виникають геміпарези. У цих випадках комплекс комбінуть із вправ, що використовуються при гіперкінезах, з вправами, характерними для геміпарезів (в основному вправи для збільшення м'язової сили).
В інших випадках вдала операція проводиться в хворих, страждаючих підкірковим захворюванням з народження. Усунення насильницьких рухів призводить до нового, раніше незнайомого стану всієї нервово-м'язової системи, хворі втрачають здатність до колишніх цілеспрямованих актів, що були ними освоєні. У задачу ЛФК на цьому етапі входьбить навчання по новому найпростішим руховх актів побутового плану (вдягання, туалет, їжа), а також найважливішим засобам пересування.
При визначенні рухового режиму й інтенсивності застосування ЛФК у післяопераційному періоді дотримуються загальних принципів: основний відновний період починається на 6-7-й добі і триває 12-15 днів з наступним долікуванням у неврологічному стаціонарі.