- •Теорія та методика фізичного виховання теорія фізичного виховання як наукова дисципліна. Взаємозв'язок теорії фізичного виховання з іншими науками
- •Основні поняття теорії фізичного виховання: "фізична культура". "фізичне виховання", "спорт". Їх загальна характеристика
- •Соціальні функції фізичної культури та спорту в суспільстві
- •Характеристика національної системи фізичного виховання. Мета та завдання фізичного виховання. Суб’єктивні та об'єктивні фактори, які впливають на їх зміст
- •Загальні принципи системи фізичного виховання. Їх характеристика та значення
- •Характеристика фізичних вправ як основного засобу фізичного виховання. Класифікація фізичних вправ
- •Техніка фізичних вправ. Кінематичні та динамічні характеристики техніки
- •Природні та гігієнічні фактори як засоби фізичного виховання
- •Принципи свідомості та активності. Особливості їх реалізації в фізичному вихованні
- •Характеристика принципів доступності та індивідуалізації. IX роль у фізичному вихованні
- •Характеристика принципів систематичності та послідовності. Особливості їх реалізації у фізичному вихованні
- •Характеристика словесного методу навчання
- •Наочний метод та його роль в процесі фізичного виховання
- •Характеристика практичних методів навчання
- •Характеристика понять “рухові вміння” та “рухові навички”. Закономірності їх розвитку в процесі навчання
- •Педагогічне та біологічне обгрунтування структури навчання руховим діям в фізичному вихованні
- •Характеристика сили як рухової якості. Види силових здібностей. Фактори, що обумовлюють розвиток сили
- •Швидкість як рухова якість. Засоби і методи розвитку швидкості
- •Витривалість як рухова якість. Засоби та методи розвитку витривалості
- •Спритність як рухова якість. Засоби та методи розвитку спритності
- •Гнучкість як рухова якість. Види гнучкості. Методика розвитку гнучкості
- •Форми організації занять з фізичного виховання учнів. Значення різноманітності форм занять у фізичному вихованні
- •Загальна характеристика уроку фізичної культури як основної форми фізичного виховання школярів. Обгрунтування структури уроку фізичної культури
- •Методика і правила проведення ранкової гімнастики, фізкультурних хвилинок, фізкультурних пауз
- •Організаційно-методичні основи позашкільної роботи з фізичного виховання
- •Організація та методика масової фізичної культури організація оздоровчої фізичної культури
- •Система управління оздоровчою фізичною культурою в україні
- •Фізкультурно-оздоровчий менеджмент та маркетинг
- •Організація оздоровчої фізкультурної діяльності в різних сферах суспільства
- •Організація оздоровчої фізичної культури в навчально-виховній сфері
- •Організація оздоровчої фізичної культури у виробничій сфері
- •Організація оздоровчої фізичної культури в соціально-побутовій сфері
- •Пропаганда та реклама оздоровчої фізичної культури, організація масових фізкультурно-спортивних заходів
- •Проведення масових фізкультурно-спортивних заходів
- •Планування фізкультурно-спортивних заходів протягом календарного року
- •Особливості проведення заходів змагальної спрямованості
- •Вибір фізичних вправ у програмуванні оздоровчого тренування
- •Методика оздоровчого тренування із використанням циклічних вправ
- •Використання спортивних ігор в оздоровчому тренуванні
- •Оздоровчі види гімнастики
- •Особливості проведення оздоровчих занять з особами різного віку і статі
- •Організація масових фізкультурних заходів в оздоровчо-рекреаційних установах
- •Особливості активного відпочинку в оздоровчо-профілактичних закладах
- •Засоби й форми фізичного виховання в закладах відпочинку
- •Основні засоби фізкультурно-оздоровчої роботи природні кліматичні фактори
- •Особливості організації та змісту навчально-тренувального процесу з юними спортсменами в дюсша
- •Оздоровчий туризм
- •Місця для занять фізичними вправами. Спортивний інвентар I обладнання
- •Міжнародний рух "спорт для всіх"
- •Організаційно-методичні основи фізичного виховання дітей в умовах сім’ї. Мета, завдання, форми занять
- •Фізична реабілітація лікувальна фізична культура при інфаркті міокарда
- •Особливості методики лікувальної фізичної культури у лікарняний період реабілітації
- •Санаторний етап
- •Поліклінічний етап
- •Диспансерний етап
- •Лікувальна фізична культура при гіпертонічній хворобі
- •Стаціонарний етап реабілітації
- •Поліклінічний етап реабілітації
- •Лікувальна фізична культура при розладах рухової функції
- •Спастичний геміпарез
- •Спастичні три- і тетрапарези
- •Мляві парези і паралічі
- •Атаксії
- •Мимовільні рухи
- •Лікувальна фізична культура при ожирінні
- •Лікувальна фізична культура при цукровому діабеті
- •Лікувальна фізична культура при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Лікувальна фізична культура при холециститі і жовчнокам’яній хворобі
- •Лікувальна фізична культура при бронхіальній астмі
- •Лікувальна фізична культура при сколіозах
- •Лікувальна фізична культура при остеохондрозі попереково-крижового відділу хребта
- •Лікувальна фізична культура при артритах
- •Рекомендована література
Лікувальна фізична культура при остеохондрозі попереково-крижового відділу хребта
Остеохондроз хребта є одним із захворювань століття, що отримав дуже широке поширення, маючи на увазі дегенеративно-дистрофічні ураження міжхребцевих дисків. Процес починається в пульпозному ядрі диска, потім переходить на всі його елементи, надалі уражаючи весь сегмент: тіла суміжних хребців, міжхребцеві суглоби і зв'язковий апарат.
Існує понад 10 теорій, що пояснюють початок розвитку остеохондрозу хребта: спадкова, інфекційна, ревматоїдна, аутоімунна, ендокринна, обмінна й ін. На думку Н.А. Яковлева (1996), для розвитку даного захворювання необхідна генетична схильність, а для прояву його - вплив різних середовищних факторів, що поділяються на екзогенні й ендогенні: до ендогенних, наприклад, відносяться конституційні варіанти аномалій хребта й ін., до екзогенних - фізичні, біохімічні й інфекційні фактори. Дегенеративно-дистрофічним змінам міжхребцевих дисків, що супроводжується тією чи іншою неврологічною симптоматикою, майже завжди супроводжують порушення нормальної статики, обмеження рухів у поперековому відділі.
При підборі фізичних вправ для занять лікувальною гімнастикою варто враховувати наступні анатомо-біомеханічні особливості попереково-крижового відділу хребта (Епифанов В. А., 1982).
1. Внутрідисковий тиск в ураженому диску знижується в горизонтальному положенні (на 0,5-1 кг/см2, по Я. Л. Цивьяну, 1971) і підвищується майже вдвічі у вертикальному. У зв'язку з цим у гострій і підгострій стадії захворювання фізичні вправи виконують у вихідному положенні лежачи на спині, на животі, на боці і стоячи в коліннокистьовому положенні.
2. Грижа міжхребцевого диска найчастіше вступає в «конфлікт» з нервовими корінцями. Подразнення з останніх передається на паравертебральні м'язи, що викликає реакцію у вигляді напруження м'язів. У той же час напруження м'язів, підсилюючи здавлювання нервового корінця, погіршує кровопостачання. Крім того, контрактура довгих м'язів спини фіксує диск у стані протрузії, а грижа, продовжуючи подразнювати нервові закінчення, підтримує і підсилює м'язове напруження. Виходячи з цього необхідно включати в заняття вже на ранніх стадіях захворювання вправи на розслаблення м'язів тулуба і кінцівок.
3. Згинання тулуба супроводжується розширенням заднього міжхребцевого проміжку, натягом задньої поздовжньої зв'язки, збільшенням діаметра міжхребцевого отвору, що сприяє фіксації фрагмента диска, зменшенню сдавлювання нервового корінця. З цією метою в заняттях вже в підгострій стадії захворювання використовують: а) фізичні вправи, спрямовані на згинання хребта («кифозуючі» вправи); б) вихідне положення лежачи на животі з підведенням під живіт невеликих розмірів ватно-марлевого валика (подушечки). Завдяки цьому при виконанні вправ, зв'язаних з деяким розгинанням тулуба, не буде відбуватися перерозгинання в поперековому відділі хребта.
4. При збільшенні розгинання в поперековому відділі підсилюється тиск на задні відділи фіброзного кільця і задню поздовжню зв'язку, багато іннервовану, а іноді і на нервовий корінець, що виявляється больовим синдромом, напруженням довгих м'язів спини. У зв'язку з цим не слід включати в лікувальну гімнастику фізичні вправи, спрямовані на розгинання поперекового відділу хребта (особливо в гостру і підгостру стадії захворювання).
5. «Витягнення» хребта по його осі супроводжується збільшенням міжхребцевого проміжку і діаметра між хребцевого отвору, що сприяє декомпресії нервового корінця. Звідси й необхідність включення фізичних вправ, спрямованих на «витягнення» поперекового відділу хребта, вже в гострій і підгострій стадіях захворювання.
6. Патологічна рухливість тіл суміжних хребців з явищами нестабільності і зсуву їх внаслідок сплощення дегенерованого диска, спондилоартрозу з підвивихом суглобів і ослаблення натягу зв'язкового апарата хребта може призвести до різкої деформації і звуження міжхребцевих отворів і сприяти появі симптомів компресії нервових корінців. У зв'язку з цим необхідно враховувати наступне: а) активні рухи, що сприяють збільшенню рухливості в поперековому відділі хребта ще більше травмують дегенерований міжхребцевий диск і підсилюють подразнення нервового корінця (ці рухи можна рекомендувати лише поза стадії загострення); б) для стабілізації ураженого відділу хребта, зміцнення м'язів тулуба, тазового пояса і кінцівок, у заняттях використовують статичні вправи (спочатку по 2-3 с).
7. Найбільш часта локалізація протрузії і пролапсів міжхребцевого диска відповідає самим перевантаженим відділам: L4-5 та L5-S1. Патологічна рухливість виявляється частіше в зчленуваннях L4-5. У зв'язку з цим при заняттях лікувальною гімнастикою хворим необхідно фіксувати поперековий відділ хребта поясом штангіста (при локалізації на рівні L5-S1) чи ортопедичним корсетом ленінградського типу (при локалізації вище L5-S1).
У період загострення захворювання хворим рекомендується лежати на напівтвердій постелі. Щоб розслабити м'язи варто підвести під коліна ватно-марлевий валик. Для декомпресії нервового корінця, поліпшення кровопостачання його призначають тракційне лікування. Спокій і розвантаження ураженого відділу хребта в цьому періоді захворювання створюють умови для рубцювання тріщин і розривів фіброзного кільця, що може бути запорукою тривалої ремісії.
Лікувальна гімнастика спрямована на зниження больового синдрому, розслаблення м’язів тулуба і кінцівок, поліпшення кровопостачання нервового корінця. У заняття включають вправи для дистальних відділів нижніх кінцівок у поєднанні зі статичними і динамічними дихальними вправами, релаксацією м'язів тулуба і кінцівок, що виконують у вихідному положенні лежачи на спині, на животі і на боці. При можливості проведення активних рухів нижніми кінцівками їх виконують у полегшених умовах (підведення під кінцівку ковзної площини, використання роликових візків і т.д.).
В міру зменшення больового синдрому необхідно переходити до вправ, спрямованих на «витягнення» хребта, його «кіфозування», поліпшення кровопостачання біляхребцевих тканин. Вправи виконують у вихідному положенні лежачи на спині, на боці, на животі і стоячи в коліннокистьовому положенні. Додають рухи в середніх і великих суглобах нижніх кінцівок, вправи, спрямовані на згинання хребта і його «витягнення» по осі. Рекомендуються вправи в ізометричному напруженні м'язів (наприклад, тиск поперековою областю на кушетку при зігнутих у колінах ногах; цю вправу можна ускладнити за рахунок одночасного напруження сідничних м'язів і м'язів промежени) Ці вправи збільшують внутрішньочеревний тиск і тим самим зменшують внутрідисковий тиск.
Усі вправи виконують вільно, без зусиль і різких рухів. Починають рухи завжди зі здорової кінцівки, для зменшення больового синдрому вправи виконують з укороченим важелем у повільному темпі, з малим числом повторень. Необхідні паузи для відпочинку, не слід допускати стомлення м'язів хворої кінцівки і поперекової області.
При хронічному захворюванні може наступити гіпотрофія м'язів спини і черевного преса. Необхідно зміцнити м'язи тулуба, сформувати «м'язовий корсет», що подібно ортопедичному сприяв би розвантаженню хребта і допомагав йому у виконанні основних статичних і біомеханічних функцій. З цією метою в заняття вводять динамічні вправи (з легким обтяженням і опором), що хворий виконує без розвантаження ураженої кінцівки; статичні вправи (для м'язів тулуба і нижніх кінцівок) з експозицією 5-7 с. Ці вправи чергують з дихальними. Широко використовують вправи з гімнастичними предметами, біля гімнастичної стінки й у лікувальному басейні. Зі зменшенням больового синдрому і нормалізацією тонусу м'язів відновлюється мобільність хребта, тому не слід включати спеціальні рухи, спрямовані на відновлення рухливості в попереково-крижовому відділі хребта. Так само спонтанно відновлюється статика. У зв'язку з цим недоцільно використовувати в заняттях вправи, спрямовані на корекцію постави.
Нормалізації тонусу м'язів спини і поліпшення кровопостачання паравертебральних тканин сприяє масаж м'язів спини і поперекової області. При корінцевому синдромі масажується й уражена кінцівка.
Курс включає 30-40 процедур лікувальної гімнастики.
У домашніх умовах хворим рекомендується спати на твердому ліжку, продовжувати заняття лікувальною гімнастикою для підтримки сили і витривалості м'язів тулуба і кінцівок. Не рекомендується піднімати важкості, довгостроково знаходитися в одноманітній позі, переохолоджуватися. Необхідно уникати різких, ривкових рухів, вібрації, тому при тривалих переїздах (до місця роботи, відрядження й ін.), що супроводжуються вібрацією, хворим варто надягати ортопедичний корсет. Однак постійне носіння корсета може призвести до ослаблення м'язів тулуба і виникненню статичних порушень хребта, больового синдрому. Рекомендуються систематичні заняття лікувальною гімнастикою, плавання, теренкур, ходьба на лижах, піші прогулянки й ін.
У робочих умовах хворим необхідно дотримуватися рекомендації аналогічні приведеним для хворих з локалізацією процесу в грудному відділі хребта.