Соціальні функції фізичної культури та спорту в суспільстві

Оскільки фізична культура є частиною культури суспільства, то їй характерні і загальнокультурні соціальні функції (освітня, виховна, пізнавальна, комунікативна та інші). Разом з тим фізична культура є самостійною частиною культури, тому вона має і свої специфічні функції:

а) Оздоровча функція.

Розвиток і зміцнення організму всіх людей незалежно від віку і статі. Формування і розвиток рухових якостей, вдосконалення рухових навичок та функціональних систем організму.

б) Фізична культура як засіб підготовки людей до трудової діяльності і захисту Батьківщини.

Під дією систематичних занять фізичною культурою і спортом вдосконалюються фізичні та морально-вольові якості людини. Це позитивно впливає на підвищення працездатності, стійкості до несприятливих впливів і умов праці, професійно і військово прикладній підготовці громадян.

в) Функція активного дозвілля і відпочинку

Заняття фізичною культурою і спортом передбачає зміну видів діяльності, що зацікавлює громадян до активного відпочинку, організовує їх дозвілля.

г) Виховна функція.

Фізична культура є ефективним засобом різностороннього і гармонійного розвитку особистості.

Функції спорту:

• змагальна (спрямована на визначення переможця);

• пізнавальна (вивчення фізичних та інших можливостей людини);

• оздоровча (удосконалення функціонального стану, фізичного розвитку);

• видовищна (забезпечення емоційних, естетичних потреб людини);

• престижна (перемоги спортсменів підвищують престиж країни);

• миротворча (поліпшення взаєморозуміння між спортсменами різних країн);

• виховна (сприяння всебічному розвитку);

• рекреаційно-культурна (засіб організованого активного дозвілля);

• економічна (спортивні заходи виступають джерелом для збільшення фінансів країни);

• виробнича (заняття спортом вдосконалюються фізичні та морально-вольові якості людини, що підвищує працездатність).

Характеристика національної системи фізичного виховання. Мета та завдання фізичного виховання. Суб’єктивні та об'єктивні фактори, які впливають на їх зміст

Система – це сукупність визначених елементів, організаційно об’єднаних спільною функцією для забезпечення тієї чи іншої потреби суспільства.

Під системою фізичного виховання ‑ розуміють цілеспрямовану упорядкованість елементів фізичної культури в країні, що забезпечує фізичне виховання громадян.

Результативність функціонування системи залежить від її цілісної спрямованості і досконалості елементів, що входять в систему, а також визначається рівнем економічного ї культурного розвитку країни.

Системи фізичного виховання можуть бути елементарними (відсутні певні елементи та необхідні матеріальні засоби) або розвиненими (при достатньо високому рівні матеріальної і духовної забезпеченості галузі, наявності усіх елементів). Система фізичного виховання на Україні подальше розвивається. Вона повинна, з одного боку орієнтуватись на передовий досвід розвитку фізичної культури,, а з іншого увібрати традиції фізичного розвитку нашого народу.

Система фізичного виховання функціонує в значній залежності з іншими системами суспільства. Вона розвивається під впливом культури, науки, економіки, політики, але разом з тим чинить і зворотній вплив на всі сфери суспільної діяльності.

Мета фізичного виховання полягає в оптимальному фізичному розвитку людей, різнобічному вихованні фізичних, духовних і моральних якостей, що забезпечують міцне здоров’я та високопродуктивну працю.

Мета реалізується через вирішення завдання, які у фізичному вихованні групуються на освітні, оздоровчі, виховні.

Оздоровчі завдання спрямовані на узгодження пропорційності розвитку всіх форм і функцій організму людини. Результатом вирішення оздоровчих завдань є міцне здоров’я , гармонійний фізичний розвиток, оптимальний розвиток рухових якостей, тощо.

Освітні завдання спрямовані на формування певної системи рухових умінь і навичок та озброєння спеціальними знаннями в галузі фізичної культури. Результатом вирішення освітніх завдань є певний рівень фізкультурної освіченості.

Виховні завдання спрямовані на гармонійний розвиток особистості, в єдності її духовних і фізичних сил засобами фізичних вправ. Результатом вирішення виховних завдань є моральне, розумове та ін. вдосконалення людини.

На зміст мети і завдань, що ставляться суспільством перед фізичним вихованням впливають певні суб’єктивні та об'єктивні фактори. Суб'єктивні визначаються мотивами зміцнення здоров’я, гармонійного фізичного, загального розвитку або іншими інтересами особистості. Об'єктивні - практичними потребами суспільства. Процес суспільного виробництва змінює місце і функції людини в процесі праці, що закономірно якісно змінює вимоги до трудових умінь, навичок, здібностей. Це, в свою чергу, ставить нові вимоги до фізичної підготовленості людини, її рухового досвіду, професійно-прикладних та інших навичок.

Потреби суспільства вимагають враховувати й підготовку громадян до оборонної функції країни. В сучасних умовах збільшилась мобільність військ, ускладнився їх технічний рівень, що підвищує роль спеціалізованої військово-прикладної фізичної підготовки.