Спритність як рухова якість. Засоби та методи розвитку спритності

Спритність – це здатність швидко перебудовувати рухову діяльність відповідно до ситуацій, що змінюються та здатність швидко оволодівати складнокоординаційними руховими діями.

В основі спритності лежать такі координаційні здібності:

• Здатність оцінювати і регулювати динамічні і просторово-часові параметри рухів.

• Здатність узгоджувати рухи в руховій дії.

• Здатність зберігати рівновагу (статичну і динамічну).

• Здатність відтворювати ритм.

• Здатність довільно розслабляти м’язи.

Засобами розвитку спритності можуть бути будь-які вправи, які містять елемент новизни для даної людини. В міру формування навички виконувати рухову дію її значення для розвитку спритності знижується. Для вдосконалення спритності використовують різні методичні прийоми, які дозволяють змінювати умови для виконання вправи (незвичні вихідні положення, обмеження простору для виконання вправи, незвичні поєднання вправ, їх комбінації, дзеркальне виконання вправи і т.п.) або поступове ускладнення координаційної складності вправи.

Для розвитку спритності найкраще використовувати методи часткової регламентації діяльності учнів - ігровий і змагальний. З методів суворої регламентації переважно використовують інтервально-варіативний, інтервально-прогресуючий, безперервно-варіативний (наприклад, біг зі зміною швидкості і напрямку руху ).

Тест для оцінки розвитку спритності – човниковий біг 4х9м, 3х10м та інші.

Гнучкість як рухова якість. Види гнучкості. Методика розвитку гнучкості

Гнучкість - здатність виконувати рухи з великою амплітудою.

Види гнучкості: активна і пасивна.

Активна гнучкість ‑ здатність досягати великої амплітуди рухів за рахунок власної м’язової активності.

Пасивна гнучкість – гнучкість, яку можна досягти при використанні зовнішніх сил. Пасивна гнучкість завжди більша за активну. Різниця між пасивною і активною гнучкістю називається запасом гнучкості. Її визначають для того, щоб правильно підібрати засоби розвитку гнучкості. Якщо запас великий – повинні переважати силові вправи, якщо малий – вправи на розтягування.

Фактори, що визначають гнучкість:

• Зовнішні – час доби, температура середовища

• Внутрішні – будова суглобів;

• Еластичність м’язів та зв’язок;

• Сила м’язів;

• Міжм’язова координація та здатність розслабляти м’язи;

• Стан психіки та емоцій.

Засоби розвитку гнучкості:

• Вправи на розтягування (активні: махові, пружні; пасивні, комбіновані).

• Силові вправи (з обтяженням, без обтяження).

• Вправи на розслаблення.

Методика розвитку гнучкості передбачає два етапи:

1. Етап збільшення амплітуди рухів до оптимальної величини (суглобна гімнастика).

2. Етап збереження рухливості у суглобах на досягнутому рівні.

Різниця між етапами полягає в різній кількості занять на день, тиждень, різній кількості повторень вправ. На першому етапі переважає розвиток пасивної гнучкості. Заняття проводяться 1-2 рази на день, а на другому – 3-4 рази на тиждень. Найбільшу кількість повторень виконують для хребта (40-100 разів), для кульшових (30-70 разів), для плечових (30-60 разів) суглобів.

Методи, яким виконують дані вправи – інтервально-стандартизований, інтервально-прогресуючий, інтервально-варіативний, комбінований, ігровий, змагальний.

Перед початком вправ на гнучкість обов’язково провести інтесивну розминку, щоб розігріти м’язи і зв’язки перед розтягуванням.

Тест на гнучкість – нахил, з положення сидячи, відстань між стопами 20-30 см, коліна фіксовані.