67. Сутність агр-х відносин та форми госп-ня в с/г.

Аграрні відносини – земельні відносини в с/г, що визначаються характером землеволодіння і землекористування. Аграрні відносини – складова частина виробничих відносин. Особливістю аграрних відносин є те, що вони виникають з приводу використання землі і формуються в специфічній сфері, яка в значній мірі залежить від умов природи. В зв’язку з цим, аграрні відносини мають свою специфіку, їх характер залежить від форм землеволодіння і землекористування. В кожній суспільній формації присутні свої особливості і форми аграрних відносин. Так, в умовах феодалізму існувала велика земельна власність і особиста залежність селян від феодалів. Ця залежність в деяких країнах була настільки глибокою, що, по суті, нагадувала рабство. В Росії і Україні це – кріпацтво. З переходом до капіталізму змінюються і аграрні відносини, хоча на перших порах капіталізму ще зберігалося велике землеволодіння. Тут ще переплітаються феодальні відносини з капіталістичними, які будуються на найманій праці. Типовою схемою цих відносин є: 1)крупний земельний власник; 2)капіталіст-орендар; 3)найманий працівник. Результатом таких відносин є капіталістична земельна рента. Розвиток капіталізму на селі призводив до того, що капітал все більше опановував с/г виробництво. Це призводило до диференціації с/г виробництва і поширенню капітал. форм господарювання, пов’язаних з ринком. В с/г розвивалось фермерство, кооперативи, виникали великі с/г підприємства капіталістичного типу. В ряді країн зберігалося велике землеволодіння, так звані латифундії.

Але в характеристиці аграрних відносин слід виділити розвинуті капіталістичні країни, а також багато тих, які ще знаходяться на низькому рівні розвитку. В розвинутих капіт-них країнах розвитку одержало фермерство, великі капіталістичні господарства, кооперативи та інші форми с/г вир-ва. Тут с/г охоплене крупним капіталом і фін-вою олігархією, інтегроване з промисловим виробництвом. Існує так званий агропромисловий комплекс (АПК). с/г в цих країнах досягло високої продуктивності. В країнах що розв-ся існують і передові форми с/г вир-ва, але багато залишків патріархального госп, що функціонує на натуральній основі.

68. Аграрні відносини в колишньому срср.

Агр-ні відносини в СРСР (в тому числі і Укр) створювалися під впливом великої жовтневої революції (1917-1919), яка ліквідувала буржуазно-поміщицькі відносини на селі. В Україні було конфісковано близько 60% поміщицьких госп-в, в Росії – 65%. До революції в Укр. панувало поміщицьке землеволодіння: із 44,1 млн.десятин землі – 36,7% складали поміщицька і церковна земля, а решта розподілялась між 4 млн. сільських господарств. На одне поміщицьке господ-во припадало 466 десятин землі, а на одне сел-ке госп-во – 6,6. В ході подій земля передавалась селянам, але такий стан с/г був недовгим. У 20-30-х роках розгортається так звана колективізація, яка відбувалась з порушенням економічних вимог: 1)не враховувались місцеві умови; 2)порушувався принцип добровільності; 3)не враховувалися певні відмінності (географічні, культурні) та ін. колективізація проходила насильницьким шляхом. Порушувався екон інтерес селян, відбулась різка зміна екон умов на селі (шокова терапія), виникли адм.-ком. сис-ми і це підірвало продуктивні сили с/г вир-ва. Так, в СРСР к-сть коней зменшилась з 32,6 млн. (1929р.) до 14,9 млн. голів(1935р.). Майже в 2 рази скоротилось поголів’я рогатої худоби. В результаті такої колективізації вона була розповсюджена на вир-во, об’єднувались основні засоби селян, майно(земля, реманент, основні засоби, майно) передавалось в колектив. Селянам не залишалось нічого – вони перетворювались в найманого робітника. На базі колективізації з порушенням екон і соціальних принципів була створена адм.-командна сис-ма на селі, були зруйновані продуктивні сили села, що більше загострило ситуацію → виник голодомор (1932-1933), який був наслідком згубної антинародної політики Сталіна, в результаті чого був «підірван» продовольчий фонд. Після війни почалась відбудова, була спроба модернізувати екон сис-му. Спочатку збільшили закупівельні ціни на с/г продукцію, техніка пішла на село, селянам стали видавати паспорт. Ставили завдання вирішити продовольчу проблему. На травневому пленумі 1982р. приймається програма на 10 років з високими показнивами.

Другою формою господарювання на селі були державні с/г підпр-ва – радгоспи, які виникли на певній базі і з певною метою. На початку 1991р. було 29,1 тис. колгоспів і 23,5 тис. радгоспів, в Україні, відповідно - 8,5 тис. і 2,5 тис. Земля була проголошена всенародною власністю, колгоспам вона передавалась навічно. Формою господарювання було колективне господарство, поряд з яким – державне господ. Панівною була кооперативна власність. За загальною схемою на селі панували такі ж відносини, що і в місті. Проголошувались великі ціни, найбільш повне забезпечення потреб трудящих. Колгоспи були одержавлені, відбувалось повне одержавлення, що стимулювало розвиток продуктивних сил. В чому криза колгоспно-радгоспної сис-ми? 1. Відчуженість вир-ва від землі. 2. с/г було «донором» для народного госп-ва (незбалансованість цін, занижені ціни на товари с/г вир-ва, низька оплата праці на селі). 3. Недостатній рівень розвитку продуктивних сил. 4. Наявність феодальних відносин на селі. 5. Відплив населення з села. 6. Розорення села. В цілому, колгоспно-радг сис-ма працювала з надмірною ризиковістю і недостатньою потуж. Ряд проблем забезпечення нас продовольством були вирішені не повністю. Відставала і соц сфера села. Тому, коли розпався СРСР, в Укр виникло пит: як бути із аграрною сферою? Чи потребувала вона реф?

69. Агр-ні перетворення в суч-й Укр-ні.

Необхідність реформування агр сфери в Україні була і вона зумовлювалась такими обставинами: 1)недостатня ефективність колгоспно-радгоспної сист, порівняно із ефективністю с/г розвинутих країн; 2)невирішеність продовольч програми, що мало вплив на життєвий рівень нас країни і розвиток інших галузей; 3)деформація суспіл відносин у зв’язку з відставанням с/г, зокрема, неавторитетністю с/г праці, відплив із села працівників, закріпаченням селям і т.д. 4)демограф вимирання села; 5)втрач менталітету укр нації; 6)втрата позицій країни на міжнарод арені.

Отже, з утв-ням Укр-ни, однією з центральних проблем яку потрібно було вирішувати стала проблема реформування с/г. На початку періоду реформування держ істотно послабила свої позиції в управлінні земельними ресурсами. Подібні дії вкрай ускладнюють будь-які централізовані заходи, пов’язані з упорядкуванням використання земельного фонду країни. Незважаючи на задум розділової реформи, вона фактично пішла за об’єднуючим сценарієм. Сучасні кроки в реформуванні здійснено щодо подальшого злиття суспільного великомасштабного вир-ва з особистим підсобним шляхом паювання майна та землі с/г підпр. Необхідність реформування викликана не внутрішніми, природними еволюційн процесами розвитку країни, а раптовою зміною держ політ ладу, економ сист країни. Це значно утруднює вироблення теорії й практики реформування. Ускладнюючою обставиною є системний характер кризи перехідного періоду Водночас аграрно-промислова структура економ зі значною питомою вагою у ВНП с\г, яка ще різкіше проявилася після розпаду Рад Союзу, не дозволяє державі надавати останньому необхідну допомогу за рахунок залучення коштів з інших, прибутковіших галузей. Таких немає. У зв’язку з раптовою різкою зміною економічного й політичного ладу була відсутня готовність до проведення реформ в управлінських структурах і наукових підрозділах. Зміни в с\г вироб-ві, викликані різким переходом до ринк відносин, виявилися не забезпечен ані кадрово, ані законодавчо. Держава не має коштів, необхідних для здійснення аграр реформи. Спеціальні держ структури для здійснення аграр реформування відсутні. Водночас практично неможливо зберегти існуюче становище через включення України як самостійного суб’єкта в світові економічні зв’язки з високою конкуренцією з усіх видів с\г продукції, де діють об’єктивні й дуже жорсткі економ закони і, крім того, процвітає протекціонізм щодо внутрішнього виробника, особливо при виході його на зовнішні ринки. Після відомого указу Президента від 3 грудня 1999 року агр реформування на сумнівних засадах набуло значного прискорення. На нові організаційні форми перейшло 99,8% господарств (більшість шляхом зміни вивіски на конторах). Можна сказати, що помітних позитивних зрушень у с\г при цьому не відбудеться.