21.Зміш ек-ка індустріально розвинутих країн.

ЗЕ при поєднанні та переплетенні різних форм господарювання, форм власності, різних економ утворень можна говорити про змішану економ або змішану економ сист. Отже, змішаною вважається функціональий тип економічних систем, у якому приватні та державні рішення впливають на структуру вир-ва, обмін та розподіл ресурсів, продуктів та доходів між суб’єктами ек-ки. ЗЕ є проміжною між чистою ринковою і команд економ сист-ми. Уряд тут відіграє активну роль: сприяє стабілізації та зростанню економ; забезпечує економіку деякими товарами і послугами, які виробл в недостатньому обсязі або й зовсім не постачаються; модифікує розподіл доходів і ресурсів тощо. Стосовно до сучасних умов ЗЕ постає у таких формах: 1.ЗЕ країн, які розвив-ся, де виник-ня такої ек-ки поясн-ся низьким рівнем розвитку та наявністю відсталих ек-х форм. 2. ЗЕ існує також і в розвин країнах, її ще називають розвинена ЗЕ. Різновидом ЗЕС є перех-ні ек сис-ми в період трансформації ек сис-ми з одного в інший функціональний чи функц-но-історичний тип. Об’єк-ні умови виник-ня і проблеми функц-ня ЗЕС обгрунт-ся перш за все німецьк істор школою, кейнс та неоклас теоріями. Прийнято розріз-ти 3 осн варіанти або моделі ЗЕ:1. Консервативний. 2. Ліберальний.3. Соціал-реформістський.За способами організації ринку виділяють такі типи ЗЕС:ринковий змішаний капіталізм;соціальну ринкову економіку;ринковий соціалізм. Загалом ЗЕС можна поділити на два великих типи: ринково-державні і державно-ринкові.Головною ознакою ринк-держ ЗЕС є активне держ регул-ня ринк відносин, а для держ-ринк властиве станов-ня ринк відносин та поступове усунення централізованих. Структура кожної ек-ої системи зміш типу має два сектори: державний і приватний. Держ сектор предст-ний держ інституціями, які виконують певні ек-ні функції: захисну, стабілізуючу, модифікуючу, стимулюючу тощо. Д-ва також здійснює перерозподіл доходів і ресурсів у ЗЕС. Прив сектор у ЗЕ представлений двома інституціями: дом/гос-ми та приват підпр-ми. Ек-на роль дом/госп : вони виступають джерелом ек-их ресурсів для фірм і д-ви з одного боку, а також осн спож-чем результатів наці-го вир-ва – з іншого. Під-ва, друга ланка прив сектора ЗЕС. Вони поділ-ся на індивідуальні, партнерські та корпоративні. Процес взаємодії держ та прив секторів, а також взагалі процес функц-ня ЗЕС ілюструє абстрактна схема кругообігу рес, продуктів і дох у ЗЕС. Заг рисами ЗЕ є: демокр-ція власності; зміна ролі д-ви та соц-не партнерство; поєднання рин-го саморег-ня та держ-го регул-ня ек-ки; соц-на орієнтація.

22.Ек система сучасної у.: сутність та перспективи трансформації. Трансформаційні перетворення в у. На суч. Етапі.

Майже 7 десятиліть Укр. Розв—сь, як складова частина СРСР, хоча здавна хотіла мати ек-у і пол-у незалежність. 24.08.91р ВРУ проголосила Акт про Нез—ть Укр, як суверенної Д. Цей Акт було підтверджено всенародним референдумом 1.12.91р. Сьог Укр входить до складу к-н СНД, є членом ООН, МВФ, СБ і ЄБРР. У чисельних вітчиз та заруб—их виданнях ствердж—ся, що в Укр здійс-ся перехід до ринк ек—ї сис—ми, який займе певний іст—й період часу (вваж, що це становитиме 2-3 десятиліття). Інші вчені вважають, що Укр переживає період переходу від індустр—ї до постіндустр—ї стадії соц-ек—го розвитку. Різниця даних підходів обумовлює і різне розуміння змісту перехідної ек-ки. Одні автори таким змістом називають: перетвор всієї сис—ми соц-ек—их відносин, форм—ня реальних ринк—их відносин, треті – вважають ств—ня відкр нац—ї ек—ки, четверті – побудову основ постіндустр—го суп—ва, п’яті – вважають капітал-ю сусп-ек—ї сис—и. Тому по-різному трактується і той тип ек—ї сис—и, або способу вир—ва, які мають бути сформовані в суп—ві. Однак, справедливо відмічається в офіційних документах і в деякій ек—й літ—рі, що перехід в Укр від одного типу ЕК—ки (адм-ком—ї сист) до 2-го (ринк—ї ек—ї сист—и) слід вважати перехідним періодом. Перехідний період(ПП) – є особл—й період, на протязі якого, ек—а країни переходить до якісно нового стану в рез корінної трансф-ії ек—ї сист—и. Оскільки ек—у сист—у скл—ть такі основні елементи, як: ПС,Вир—чі відн—ни, або відносини власності, Орг-ек відносини, Техніко-ек відн—и і господарський механізм, то в ПП відбувається трансформація кожного з цих елементів, або підсистем. Перехід вітчизняної ек—и до рин—х відносин почався у 1 половині 90-х рр у вкрай несприятливих умовах. 1 – Укр успадкувала від СРСР – народно-господарчий комплекс, складну сис—му із спотвореною структурою, в якій великою мірою основні галузі вир—ва були підлеглим військово-промисловому комплексу. 2 – Укр успадкувала наймонополізованішу ек—у. 3 – Укр успадкувала вкрай застарілий вир—й апарат, який перебував у стані стагнації не менше 20-ти років. 4 – для ек—и Укр був хар—ий надзвичайно ↑ рівень одержавлення ЗВ. Усе це у поєднанні з непослідовністю проведення реф, боротьбою виконавчої та законодавчої гілок влади впродовж 90-х рр, неготовністю значної частини насел до життя в умовах ринк ек, зламних помилок урядових управлінських структур на всіх рівнях – у проведенні економ пол, спричинили все до того, що ек—чна ситуація в Укр протягом 90-х рр залишалася складною і вкрай кризовою. Вітчизняна модель св—ої ек, яка склад—сь впродовж 90-х рр, передусім хар—сь сильною регулятивною роллю Д. Навіть у процесі роздержавлення і приватизац значної частини власн, Д продовжувала володіти потужним сектором в ек—ці. В той же час питома вага дрібного і середнього прив підприєм—а залишається порівняно невеликою. Форми прив власності, які складалися в Укр відрізняються від тих, які є в розвиненій ринк ек—ці. Основна частина приват-их, тобто формально приватних, під-в перебуває під контролем Д, що означає відсутність ефективного прив власника. На форм—ня вітчизняної моделі ринк ек—ї сист—и – несприятливо впливає енергетична залежність Укр від інших Д. За рах власного видобутку різних видів палива – Укр задовольняє лише1/3 своїх потреб. У сучасних умовах розвиток ринк відносин в Укр – стримується погіршенням галузевої стр—ри наці—ї ек—и. В ек—і Укр майже вдвоє ↓ частка перспективних галузей: Машбуд—а, Електор—е прилад обуд—во, Харчової та легкої пром—ті. Водночас більш як у 2 рази ↑ питома вага такої „важкої” (неперспективної) галузі, як чорна металургія. Крім того, на розвиток становлення ринк сист—и і її ефек—і несприят вплив: низька конкурентна спромож більшості галузей оброб пром—ті, нееф-не с/г вир—во, невеликі обсяги інвестування тощо. У найбільш розвинених країнах сформувалась широка мережа механізмів саморегулюв ек—их сис—м – це ф-ціональні ек—і сист—и (ФЕС). Їх діяльність спрямована на підтримання МаЕк рівноваги нац—о ринку і створення оптимальних умов для обміну тов, послугами, технікою, технологією, формами капіт та роб силою. ФЕС об’єднують різноманітні елементи ринк—ї інфр—ри, інституціональні заклади, в т.ч. органи закон—ї і викон—ї влади, держ інфр—ри асоціації товаровиробників та інфор-ні центи, прив комерційні структури.

25.Вартість товару. Теорії вартості.

Варт. має якісну (виражає виробн віднос між товаровиробн.) і кіл-ну(вираж величину втіленої в тов. суп-необх праці товаровироб, сусп. корисність тов.) сторону. Варт. є категорією процесу в-ва і кат. обміну. Двоїста природа варт. розкрив. в суперечлив. єдності індивід. і сусп. вартості (внасл. різниці індив. і сусп.необх.вит-т). Вар-ть тов. створ. не індив. затратами праці, а сусп. необх. , які в свою чергу визн. сусп. необх. роб. часом . СНРЧ – це той t, який необх. для в-ва даної одиниці прод-ї при сусп. нормальних ум. в-ва серед. вмілості і інтенсивності праці. Варт. од. про-ї є величина зміна і вона залеж. від рівня розвитку тех-ки, техн-гій, якості рес, орган-ції праці, факторів праці: ∙продукт праці; ∙інтенсивність; ∙складність праці. Із↑ продукт. праці в кожній од прод-ції втіл менша к-ть праці, тому варт. од↓, а варт. всієї виробл прод-ї залиш незмінною, бо велич варт тов визнач не індивід, а СНРЧ. Для↓ величини варт. повинна↑ продукт. сусп. праці. Інтенсивність – це витрати праці за од. часу. ↑ інтенс. праці рівноцінне подовженню роб дня. Величина варт. тов. перебув. в прямопропорційн. залеж. від інтенсив. праці, а варт од прод-ї не змін. Складна праця – це пр. для викон. якої потріб. спец. підготовка, освіта. Склад. пр. – це зведена у ступінь проста праця і за од часу вона створ. більшу варт. Це була трудова теорія вартості. Основи вчення заклали Маркс, Петті, Сміт, Рікардо. 2 теор. – теор. граничної корисності. За вихід. пункт. Визнач. варт. тов. береться суб’єктивна мотивація, суб”єк оцінка ек-ї поведінки індивіда, а не об’єктивні фактори (СНЗП). Ц окремого тов. залеж. від ступеня насичен. потреби в ньому. Представники Джевонс, Маршал, Менгер, Візер, Кларк. Вперше спробу синтез. ці 2 теор. Зробив Туган-Барановський – визнач СНЗП у т. ч. на в-во засоб. і пред. праці, в науці не можливо без урахування корисного ефекту.