59. Витрати в-ва і ц товару. Підприємницький дохід.

Всі витрати поділяють на такі види (вставить про витрати виробництва).Постійні (фіксовані) –це витрати, які не пов’язані із зміною об’єму виробництва та збуту. Наприклад, незалежно від об’ємів виробництва компанія повинна щомісячно спла-чувати орендну плату за приміщення, плату за опалювання, відсотки по кредитам. Ці вит-рати присутні завжди, незалежно від рівня виробництва.Змінні витрати –змінюються в прямій залежності від рівня виробництва. У вартість кожного ПК, що виробляється компанією Compaq, входить вартість мікросхем, плат, кор-пусу, упаковочного матеріалу та інших компонентів. Тому вони називаються змінними, оскільки їх загальна сума змінюється в залежності від кількості вироблених одиниць товару.Повні (загальна вартість) –це сума постійних та змінних витрат при визначеному об’є-мі виробництва. Керівництво намагається отримувати за товар таку ціну, яка як мінімум покривала б всі повні витрати виробництва.Середні –постійні, змінні і повні –витрати з розрахунку на одиницю продукції.Маржинальні –збільшення (зменшення) повних витрат за відповідного збільшення (зменшення) обсягу виробництва на одиницю продукції. Витрати виробництва. До них належать елементи факторів виробництва:- витрати на оплату живої праці (з/п прац.фірми);витрати на придбання будівель та обладнання, що в економ.наз.інвестиціями;витрати на оплату природних ресурсів (землі, води, корисних копалин), що використ. у виробн. як сировина та матеріали; - витрати на оплату енергоносіїв (нафти, газу), електроенергії. Витрати поділяються на постійні та змінні.Підприємницькій дохід складається з двох частин: нормальний прибуток та економіч.прибуток. Нормальний прибуток – це мінім.дохід, що робить перебування підприємця у певній галузі, певному виробництві економічно доцільним. Він має відшкодовувати витрати нервової та розумової енергії для виконання підприємницьких функцій, тобто винагородити особистий ресурс здатності до підпр., а також відшкодувати винагороду у формі зароб.плати та % на вкладений капітал. Норм.приб. – це неявні, альтернативні витрати. Джерело економ.прибутку зводиться до того, що деякі підприємці, діючі у динамічній та невизначеній економічній ситуації, можуть використати її на свою користь. Це можливо при успішних інноваціях (капіталовкладення у нові технології), або при тимчасовому захопленні монопольних позицій у галузі. Перевищення (надлишок) над нормальним прибутком здобувається підприємцем нелегко.

60. Домогосп-во(дг) як суб’єкт ринкової економіки. Доходи та витрати дг. Дг в у.

ДГ – особа або група осіб, поєднані з метою забезпеч-я всім необх-м для життя. Не слід плутати з „сім’єю”-це сук осіб, що живуть разом, пов’яз-х родинністю та сімей бюдж-м. До ДГ відносять дом прислугу, насел-я, що переб в різних колективах: вихованці дит буд., ув’язнені, військово служб... В Укр наліч≈13,2 млн ДГ.Ф-ії ДГ: 1.є постач-ми ресурсів: роб сила, К(відповідно до з-ну У „Про власність”-майстерні, малі п-ва, машини, будівлі, сировину...), Г ресурси. Дох ДГ та їх дж: Щоб ДГ успішно виконували свої ф-ії, вони повинні отримувати певний обсяг дох за рах певних дж. Гол дж доходів — це дох від ресурсів, які ДГ, поставляють сусп-му в-ву, або ж дох від факторів в-ва. Друге дж - Трансфертні платежі - це всі виплати, які відповідають його реальному ек-му внеску, але не еквівалентні вироб­ничим витратам. Статистика Укр виокремлює такі статті доходів населення: оплата праці членів сім'ї; пенсії, стипендії, допомоги, субсидії, дотації на путівки до сан-курортних установ, на утримання дітей у дошкільних закладах; надходження від особ-го підсобного госп-ва...Структура дох населення за дж-ми досить різноманіт­на і залежить від структури сусп-х відносин країни, рівня розвитку прод-х сил. Сукуп дох ДГ — це вся сума дох, які воно отримує в грош чи натур формі з б-я дж. Сук дох неповинен бути ↓ за прожитковий min. Для оцінки дох населення, крім прожит min, має врахов-сь і оптимальний споживчий бюджет — вар­тість набору життєвих засобів, розрах за нормами і нор­мативами споживання, які задовольняють розумні раціональні потреби л. Цей показник використ для оцінки досяг­нутого рівня життя населення і вибору найбільш еф-х шля­хів його підвищення. Споживання ДГ — це придб тов особистого користування, тобто купівля продуктів харч, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, авто, витрати на соц-культурні та побутові послуги. Витрати ДГ на споживання пов'язані з попитом та з такими явищами, як ефект доходу, ефект заміщення... Ефект доходу - означає вплив зміни Ц на реал дох споживачів. Якщо Ц↑, а грош дох незмін-я, то реальні дох ДГ ↓, і вони купують менше товарів. Ефект заміни - полягає в тому, що коли Ц на то­вар ↑, то споживачі намагаються замінити цей товар іншим, аби отримати бажане за ↓Ц. Заощадження — це та частина дох ДГ, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на ку­півлю товарів особистого споживання. Причини для збереження дох: на «чорний день»; зберігання частини дох з метою витрачання його на придбання цінних паперів, щоб у майб-му отримати Пб від підвищення їх номін-ї вартості.