37. Товарні біржі, їх роль у ринк ек-ці. Види біржових угод. Товарні біржі в Укр.

ТБ - це асоціація юр і фіз осіб, що здійснює оптові торгові операції на основі стандартів, зразків у спеціальному місці, де Ц на товари визначаються шляхом вільної конкур-ї. Біржа як сегмент загального ринку виконує ф-ії збалансування d та s шляхом відкритої купівлі-продажу, упорядкування й уніфікації ринку товарних і сиров-х ресурсів, стимулюв розвитку ринку, ек-го індикатора. У країнах з розвитий ринк-ю ек-ю товарні біржі в основному функціонують як безПб асоціації, звільнені від сплати корпоративного Пб-го податку. Особливостями укр.-х бірж є в порівнянні з Зх малий статутний К і універсальність, низький рівень спеціалізації. У залежності від об'єкта продажу і біржі підрозділяються на універсальні і спеціалізовані. Біржі, на яких об'єктом торгівлі є окремі чи товари їхні групи, називаються спеціалізованими. У свою чергу, вони підрозділяються на спеціалізовані широкого профілю й вузькоспец. В Укр значно частіше зустріч спеціалізовані широкого профілю. Біржі можна класифікувати по суб'єктах утворення. В Укр більшість товарних бірж організося Д-ми установами, наприклад, органами постачання, мініс-ом с/г і продовольства, ін-ми мініс-ми і відомствами. Так були утворені Укр універсальна товарна біржа і “Украгропромбіржа”. Існують біржі, організовані вільними підприємцями, Форм-я товарних бірж в Укр створ умови для концентрації у визначених місцях великої кількості товарів, що буде сприяти утворенню Ц-рівноваги, усуненню дефіциту і затоварення. Біржова угода — це письмово оформлений документ купівлі-продажу або поставки двох видів — з реальним товаром і строкові.Виділяють форвардні та ф'ючерсні угоди.Форвардні угоди — це зобов'язання продавця здійснити постачання певної кількості товару визначеної якості у зазначений час. Такі угоди поділяють на позабіржові та біржового обороту. Позабіржові угоди укладають для поставки товару в майбутньому без будь-якого офіційного гаранта. Інакше кажучи, форвардні контракти є іменними товарними векселями під відповідальність і забезпечення при­ватних осіб.Якщо між покупцем і продавцем є біржовий посередник, тобто угода укладається на реальний товар у зазначений час через біржу, то це форвард­на угода біржового обороту.Форвардні угоди є вигідними як для продавців, так і для покупців ре­ального товару, насамперед завдяки тому, що такі угоди гарантують збут чи придбання продукції на прийнятних умовах і певною мірою застрахо­вують від зміни цін. Ф'ючерсна угода — це придбання права купити або продати у майбутньому товар за певною ціною, що визначена товарною біржею. Особливістю ф'ючерсних угод є поставка товару згідно з попередньо укладеними контрактами за цінами, що складаються на ринку реального товару, або за котирувальною ціною. Якщо ціна зросла, різницю виплачує продавець, якщо ж знизилась, — покупець.Для того щоб застрахуватися від можливих втрат внаслідок зміни цін при здійсненні контрактів з реальним товаром у біржових операціях, за­стосовують хеджування (захист). У найзагальнішому вигляді хеджування визначають як страхування ціни товару від ризику, небажаного для вироб­ника зниження чи невигідного для споживача зростання. Зменшенню ризику, пов'язаного з торгівлею ф'ючерсними контракта­ми, сприяють угоди з премією (опціон), що являють собою торгівлю попе­редніми контрактами. Крім форвардних та ф'ючерсних угод, на біржах здійснюються аук­ціони, або біржові торги. До участі у торгах допускаються лише співро­бітники біржі та біржові посередники. Після того, як на продаж товару була висунута пропозиція і хтось із посередників висловив бажання його придбати або виборов це право у конкуренції з іншими посеред­никами, укладається угода. Вона реєструється на біржі й набуває юри­дичної сили.Формування товарних бірж в Україні сприятиме концентрації у пев­них місцях великої кількості товарів, що дасть змогу через інституцію ці­ноутворення, якою є біржа, формувати ринок засобів виробництва.

40.Фінансово кредитні посередники – це фін інститути, що акумул-ь вільні грош кошти фіз. І юр осіб, а також залуч-ть їх на ринку позичк-х капіталів через І-ї в цін папери й ін методами. Усі фінансово-кредитні інститути мають комерційний ха­рактер, тобто здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку (дохід у вигляді різниці між одержаними і сплаченими коштами).Страхові комп - це юр-но оформлена одиниця підприєм-ї діяльності, що бере на себе зобов”яз страховика і має на це ліцензію(Оранта –найб Д страх комп в Укр, діє З-н „Про страх-я”2001, Існ 4 галузі страх-я: особисте, майнове, страх-я відповідальності, страх ек-х ризиків). Інвест фонд (ІФ)– це інвест інститути у фомі АТ, фін ресурси якого форм-ся за рах випуску власних цінних паперів та їх продажу дріб акціо-м. Отримані кошти ІФ від ім. інвестора вклад у цінні папери ін-х комп-й, Д, банківські вклади. Інвестиційні фонди виконують такі функції: акумулюють кошти приватних осіб або компаній, випускаючи власні цінні папери (акції); отримані кошти вкладають в акції, облігації інших підприємств, стаю­чи їхнім інвестором; виконують посередницьку діяльність у країнах постсоціалістичного розвитку під час приватизації майна державних підприємств: отримують приватизаційні сертифікати громадян в обмін на власні акції, використовують сертифікати, вкладаючи їх у акції роз-державлених підприємств.Розрізн: ІФ відкритого типу(пост випускає акції, продає їх новим покупцям і отрим-є Пб для нових І) і закритого (випуск акції в значній к-ті, але 1 раз, тому нові покупці змуш купувати їх за ринк-ю Ц у поперед-х власників).(В Укр з-н”Про інвестиц-у діяльність”; „Про опдатк-я п-в”-тут визначені форми інв: капітальні, фінансові, реінвестиції). Довірчі товариства – це кред-фін установи акц-го типу, які акум-ть дрібні заощ-я насел-я і вклад їх в акції та облігації, а власний К формують через продаж паїв, що дають право на пропор-у частку в дох. Трастові (довірчі) товариства виконують такі функції: управля­ють (за дорученням) майном підприємств або приватних осіб; вкла­дають (за дорученням) кошти клієнтів у цінні папери, продаючи одні та купуючи інші з метою одержання доходу; сплачують власникові май­на або грошей частину одержаного доходу. Пенсійний фонд(ПФ) – це це фонди, що створ-я відповід до колект-х дог приватного та Д-го п-ми і установами для виплату пенсій та допомоги найм прац-м. Їх виник-ня при к. зумовл переходом від індивід-х дл колект-х форм відтвор роб сили,↑ ролі особ-го фактора, відсут-ю загальнонац-ї с-ми Д страх тощо. ПФ на приват-х і колект капіт-х п-ах форм-я за рах внесків найм прац-в і підприє-в згідно з ум колект дог. (ПФУкр як самост-й фінан-й інститут створ у 1991. Констит-я, З-н ”Про пенс-не забезпеч-я-91”, „Про збір на обов Д страх-я-97”.Дж надходжень до ПФ: внески роботодавців 32% від фонду оплати праці; 1-2% від з/п фіз ос... Контроль за надходж і виплатою коштів – органи ПФ, а касове виконання „Аваль”.)

38. Фондові біржі, їх роль у функціонуванні капіталу.

Фондова біржа являє собою певним чином організ-й ринок, на якому власники цінних паперів роблять через членів біржі, що виступають як посередників, угоди купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з індивід-х торговців цінними паперами і кредитно-фін-их інститутів. Як товар на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і т.п., а як ціни цих товарів - курси цих паперів. Загальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У своїй діяльності він керується статутом біржі, у якому визначаються порядок керування біржею, склад її членів, умови їхнього прийому, порядок утворення і функції біржових органів. Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп'ютери), біржовим індексам, опціонам. Біржі - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на угоду, укладену в торговому залі; плата компаній за включення їхніх акцій у біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п. Ці внески і складають основні статті доходу біржі. Біржа забезпечує концентрацію попиту та пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити усіх, хто хотів би чи продати купити ці папери. Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах. На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту та пропозиції. Просторово посередники роз'єднані, але вони зв'язані між собою й утворять єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним. Операції, здійснювані на укр-му фонд-му ринку, показують, з одного боку, то, що його зародження відбулося, а з інший, - що він може і законсервуватися, не стати тим інститутом, що є ядром сучасних ринкових відносин, якщо не відбудеться дійсне роздержавлення і приватизація, не будуть створені акціонерні товариства, самостійні підприємства, не з'являться цінні папери, що будуть відображати реальний капітал - засобу виробництва, землю, товар. Лише в цьому випадку можна сподіватися на створення умов для ринкового середовища, переміщення капіталу від інвестора до виробника, переливу його з однієї галузі в іншу. Класифікувати біржі можна за різними критеріями. Виходячи з орга­нізаційної структури виділяють два основних типи біржі: публічно-пра­вові і організовані у вигляді приватних компаній та асоціацій, що мають найрізноманітніші конкретні юридичні форми (акціонерні товариства, асоціації, змішані підприємства).Залежно від структури володіння акціями розрізняють англо-американську і континентально-західноєвропейську моделі. Усі угоди, що укладаються на фондовій біржі, поділяють на угоди за готівку і угоди на строк.Угоди за готівку, які ще називають касовими, є найпростішими на фон­довій біржі. До них належать операції, які мають бути виконані протягом 2—3 днів після укладення угоди. Угоди на строк є більш складними і являють собою договір, відповід­но до якого один суб'єкт передає іншому певну кількість цінних паперів за фіксованим курсом, але з зобов'язанням передати їх не відразу, а у вста­новлений строк. Строкові угоди багатоваріантні та поділяються на такі основні види: тверді угоди, угоди з премією, онкольні, угоди на різницю.Тверда строкова операція зобов'язує продавця цінних паперів переда­ти їх покупцю в зазначений строк у кількості і за курсом, зафіксованим в угоді. У такому разі підвищення або зниження курсу цінного паперу, що реалізується, на момент його поставки не має жодного значення.Угода з премією передбачає, що один із контрагентів, сплачуючи ін­шій стороні певну винагороду (премію), дістає право відмовитися від уго­ди або змінити її початкові умови.Онкольні угоди характеризуються тим, що в день укладання угоди конкретну ціну цінних паперів не фіксують. Така угода грунтується на ціні, що склалася внаслідок котування на фон- довій біржі в день, зазначений в угоді. В цей день, «на вимогу», відбува­ється реалізація угоди.Сутність строкових угод на різницю полягає в тому, що одна зі сторін угоди отримує різницю між курсом на день укладання угоди і на день її виконання.

41. Біржі праці (служби зайнятості) та їх роль у функціонуванні ринку праці. Служби зайнятості в У. Біржі праці (БП)- установи,діяльність яких спрямована на забезпечення ефективної зайнятості, на скороч-ня кільк-ті осіб, які втратили роботу або не можуть її знайти,вперше опинившись на ринку праці. Вперше з’яв.у Швейцарії наприк.19ст. В Укр перші БП були створ.напередодні 1-ої Світ війни в Одесі та Харкові. Функції БП: вивч. та прогнозування ситуації з праце-влаштуванням населення, перекваліфікація працівни-ків, організація громадських робіт, виплата допомоги в період непрацездатності, від шкод-я витрат пов’яз зі зміною роботи. Роль: БП здійсн.регулювання D і S трудових послуг робочої сили на ринку праці (РП), а саме збир і аналізують статист.інфор-ю про РП, інформують органи влади, громадскість про стан РП, беруть участь в підготовці програм зайнят-ті населен-ня та соц.захисту,здійсн.консультації роботодавцям щодо застос-ня законодавства про працю і зайнятість. На 1.01.05р. на обліку у Держ службі зайн-ті (ДСЗ) перебувало 998,9 тис. незайнятих громадян. З 2000р. ДСЗ в Укр.викор у своїй праці новітні інформ технології надання соцх послуг- Єдина інформац.-аналітична с-ма “Служба зайнятості”,яка дозволяє створити загальний банк даних і автоматизувати пошук інф-ії про вакансії і претендентів на робочі місця. Завдяки цьому ↑ % працевлаш-я СЗ клієнтів з 21,8% в 2000р.до 30,9%в 2003р. та ↓ середня тривалість безробіття серед клієнтів СЗ з 12 до 9 міс. Безробіття: 2004р -3,6 %, найб в Терноп -7,9%, наймен Київ-0,4%. Навантаж 6 осіб/ на місце. Доп по безроб 147,36.

39. Банки в ринковій економіці. Банківська система в Україні. Посередницькі функції при здійсненні платежів і кредитних опе­рацій між суб'єктами підприємницької діяльності, а також операцій по акумуляції вільних грошових коштів, їх нагромадження виконують такі установи як банки. Основне призначення банків — посередництво в переміщенні грошових засобів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців грошових ресурсів.Виникнення і функціонування банків пов'язане з явищем кредиту (позички). Кредитом (позичкою) називається передання грошей у тимчасове користування за умови їх повернення у визна­чений час з процентом. Існує два види банківського процента: 1) процент за вкладами (депозитами), який банк сплачує тим, у кого він бере в користування тимчасово вільні кошти; 2) процент за кредит, який банк отримує від тих, кому він надає кошти у користування. Різниця між процентами за кредит і процентами за вкладами становить банківський прибуток. Усі операції, що виконуються банками, поділяються на три групи: пасивні, активні та комісійні.Пасивні операції спрямовані на залучення коштів. Власний капі­тал банку, зібраний під час його утворення, становить незначну части­ну його ресурсів. Головна частина — депозити (вклади) клієнтів. Депозити поділяються на поточні (гроші видаються на вимогу вкладника у будь-який час) та термінові (гроші можуть бути зняті з рахунків лише через встановлений термін).Активні операції спрямовані на використання ресурсів банку (на­дання позичок). Позички надаються без будь-якого забезпечення, якщо банк вважає позичальника надійним клієнтом, і під заставу. За­лежно від характеру застави позички поділяються на вексельні (банк надає позичку особі, яка має вексель від свого боржника і бажає от­римати кошти раніше, ніж зазначено у векселі); підтоварні (надають­ся під заставу товарів, які вже перебувають в обігу, але ще не реалі­зовані); фондові (надаються під заставу цінних паперів — акцій та облігацій).Комісійні операції — це посередницька діяльність з обслугову­вання платежів клієнтів, отримання грошей за борговими зобов'язан­нями (векселями, чеками) за дорученням своїх клієнтів, розпоряджен­ня цінними паперами клієнтів тощо.Банки будь-якої країни спеціалізуються на виконанні певних функцій і об'єднуються у банківську систему — сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють у межах грошово-кредитного механізму.Банківська система України — дворівнева. На пер­шому рівні функціонує Національний банк України, а на другому — комерційні банки різних форм власності, спеціалізації та сфери діяльності, у тому числі: ощадні, інвестиційні, іпотеч­ні та інші спеціалізовані банки.Серед комерційних банків доречно виділити іпотечні банки, які спеціалізуються на наданні позик під заставу нерухомого майна (землі, будівель) землевласникам, селянам, власникам житла. Розвиток мережі іпотечних банків в Україні поки що гальмується тим, що земля не є об'єктом вільної купівлі-продажу.Діяльність банківсь­кої системи України регулюється Законом України "Про банки і банків­ську діяльність". Кістяком банківської системи країни є комерційні банки, головною діяльністю яких є збирання коштів і їх використання. Метою комерційних банків є одержання прибутку. Комерційні банки успішно працюють за дотримання відповід­них принципів: робота в межах реальних ресурсів;повна економічна самостійність і відповідальність;взаємодія з клієнтами на ринкових засадах; регулювання діяльності економічними методами і в межах закону.Комерційні банки виконують такі функції:створення грошей;посередництво в кредиті;стимулювання нагромаджень господарськими суб'єктами;посередництво в платежах і забезпечення розрахунково-платіжного механізму; посередництво в операціях із цінними паперами.

42. Акціонерні товариства(АТ): сутність, умови виникн та роль у функц-ні ринку капіталів. Основною формою господар в ринк ек-ці є АТ. АТ, як форма підприємн діяльності, з’яв в історії світ госп-ва в XV-XVII ст. Перш випадок продажу акцій зафіксов у 1695 р.в Анг. Появу акц.компаній зумовили перша ек.криза 1825р.,перерост-ня ПС меж індивідуальної капіталіст.власності,техн.прогрес.Індивідуальні капі-талісти неспроможні були будувати залізниці,інші крупні об’єкти.Перша А комп.в Укр.створ.в 1988р. АТ - це комерційна орг-правова форма об'єднання, створ на основі добровільної угоди юрид і фізич осіб, що об'єднали свої фінансові і матер ресурси і випустили в обіг акції з метою одерж ПБ. За укр.законодавством АТ визнається тов-во,яке має статут.фонд,поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. АТ може здійсн будь-які види діяльності, не заборон законом. Акціонери відповідають по зобов'язаннях тов-ва в межах особистого внеску в капітал. АТ можуть бути відкритого та закритого типів.Розмір статутного капіталу ВАТ-не менше1250мін.з/п;ЗАТ-не менше 25. ВАТ може випуск як іменні акції, так і на пред'явника, а ЗАТ - лише іменні, що пов'яз з деякою обмеженістю кола учас­ників у цьому виді товариств.Переваги: обмеж відповідальність власників; безперервність і необмеж існування; ліквідність акцій корпорацій; можливість акумуляції значних сум капіталів, викор додаткових джерел для збільш своїх фондів у порівнянні з некорпоративним бізнесом.Функціону-вання АТ в Укр далеко не досконале. Це обумовл цілим рядом причин: нетривалим періодом їх існу-вання; недоліками законодавчої бази; не викорис-танням в полному обсязі фінансових інструментів мобілізації коштів, які дуже поширені в світовій практиці.В ряді випадків недоліки законодавчої бази призводять до виникнення "фіктивних" АТ при відсутності в них власного капіталу і їхньому функціонуванню на основі побудованої "піраміди".