2. Об’єм екстренної медичної допомоги:

2.1. З метою ліквідації дегідратації та гіперосмолярності плазми крові налагодити внутрішньовенне краплинне уведення гіпотонічного (0,45%) розчину натрію хлориду (вводити упродовж перших двох годин від початку лікування в кількості 1 л/год, а в подальшому 0,75-0,5 л/год під контролем функціонального стану серцево-судинної системи, осмолярності плазми крові, рівня калію та натрію крові і величини венозного тиску).

2.2. З метою подолання гіперглікемії увести інсулін короткої дії методом малих доз, тобто спочатку 10 ОД простого інсуліну внутрішньовенно струменево та 10 ОД внутрішньом’язово, відтак внутрішньовенно краплинно по 10 ОД/год до рівня глікемії нижче 18 ммоль/л. У подальшому введення інсуліну проводити зі швидкістю 4 ОД/год внутрішньовенно краплинно. При глікемії нижче 10 ммоль/л перейти на внутрішньом’язові ін’єкції інсуліну кожні 4 години по 4-6 ОД, до встановлення стабільної глікемії на рівні 8-10 ммоль/л.

2.3. Внутрішньовенно краплинно увести 4% розчин калію хлориду 20 мл (0,8 г).

Ситуаційна задача 2.21.

Хвора І., 19 років, хворіє на цукровий діабет 5 років. Отримує 19 ОД інсуліну короткої дії на добу. Два тижні тому назад перенесла пневмонію. Напередодні увечері стан хворої погіршився: посилились спрага, з'явився біль у животі, нудота, блювання, сонливість. Лікар амбулаторії сімейної медицини, оглянувши хвору І., відчув запах ацетону з рота хворої. Незабаром вона втратила свідомість.

Об'єктивно. Шкіра суха, дихання шумне, пульс – 120 уд/хв, малого наповнення, АТ – 85/49 мм.рт.ст. Язик сухий. На пальпацію живота хвора не реагує, нижній край печінки на 3 см виступає з-під краю ребрової дуги по l.medioclavicularis dextra. Рівень глюкози в крові 28 ммоль/л. Реакція сечі на ацетон – різко позитивна.

Діагноз: Цукровий діабет, інсулінозалежний, середнього ступеня важкості, декомпенсований. Діабетична кетоацидотична (гіперкетонемічна) кома.

Еталон відповіді.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і скерувати хвору в ендокринологічний стаціонар.

2.Об’єм екстренної медичної допомоги:

2.1. Налагодити постійну внутрішньовенну інфузію малих доз інсуліну. Спочатку увести10 ОД інсуліну внутрішньовенно струменево, відтак простий інсулін розвести в 400,0 мл 0,9% ізотонічного розчину натрію хлориду і вводити його із швидкістю 10 ОД/год. При зниженні глікемії до 11 ммоль/л перейти на підшкірне введення по 6 ОД інсуліну кожні 4 год. При досягненні глікемії в 11 ммоль/л замість 0,9% ізотонічного розчину натрію хлориду внутрішньовенно застосувати 5% розчин глюкози з подвійною дозою простого інсуліну – 20 ОД (для відновлення запасів глікогену). Контроль цукру в крові щогодинно.

2.2. Регідратаційна терапія: інфузійну терапію слід проводити наступним чином: 1 л 0,9% ізотонічного розчину натрію хлориду протягом 1-ї години, 1 л – упродовж наступних 2 годин, ще 1 л – упродовж подальших 3 годин і т.д.; всього за добу хвора І. повинна отримати 6-8 л рідини.

2.3. Провести корекцію електролітних порушень, передусім, дефіциту калію: 3% розчин калію хлориду увести через 3 години від початку інсулінотерапії (кількість калію розраховувати на 1 г чистої речовини на 1 годину під контролем вмісту калію в крові).

2.4. З метою боротьби з ацидозом (при зниженні рН артеріальної крові менше 7,2) увести 400 мл 2,5% розчину гідрокарбонату натрію до зникнення дихання Кусмауля і нормалізації рН крові.

Ситуаційна задача 2.22.

В палату денного стаціонару амбулаторії сімейної медицини поступила хвора З., 49 років, яка 15 років хворіє на дифузний токсичний зоб, з приводу якого постійно отримує мерказолін (згідно рекомендацій ендокринолога) Два дні тому назад стан її погіршився: посилились серцебиття, аритмія, задишка, збільшився набряк гомілок та стіп. АТ – 160/50 мм.рт.ст. Живіт м'який, нижній край печінки на 7 см виступає з-під краю ребрової дуги по l.medioclavicularis dextra.

ЕКГ: фібриляція передсердь з прискореним проведенням імпульсів шлуночків – 170 імп/хв.

ЕхоКГ: діаметр лівого шлуночка – 8,3 см, правого – 4,5 см, лівого передсердя – 5,7 см; товщина задньої стінки лівого шлуночка – 0,57 см, міжшлуночкової перетинки – 0,6 см; ФВ – 20%.

Діагноз: Дифузний токсичний зоб, важка форма. Гіпертиреоїдна кардіоміопатія. Пароксизм фібриляції передсердь. ХСН IIA стадія із систолічною дисфункцією лівого шлуночка, III ФК. Тиреотоксичний криз.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і скерувати хворуо в ендокринологічний стаціонар.