Продуктивність праці робітників торговельного підприємства: методи оцінки та резерви зростання

Найбільш загальним та універсальним показником, який відо­бражає ефективність використання трудових ресурсів (персоналу) підприємства є продуктивність праці робітників.

В загальному розумінні продуктивність праці характеризує її ре­зультативність (плідність), тобто оцінює результат праці, отриманий на одиницю витрат, пов'язаних з використанням трудових ресурсів підприємства. У вузькому розумінні рівень продуктивності праці ви­значається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що вироб­ляються одним працівником за одиницю робочого часу (годину, змі­ну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання робіт чи послуг).

Найбільш розповсюдженим показником продуктивності праці ро­бітників торговельного підприємства є виробок, який визначається середнім розміром товарообігу на одного працівника підприємства:

де П - середня виробка на одного працівника, грн;

Т - розмір товарообігу за період у фактичних цінах, грн;

n - середньоспискова чисельність робітників підприємства, чол.

Тема: „витрати торговельного підприємства” Склад витрат від операційної діяльності за економічними елементами.

Сфера обігу товарів пов'язана з їх виробниками і споживачами. Вона виконує дві економічні функції: зміни форми вартості і доведення товарів до споживачів. Перша функція має непродуктивний характер, її виконання пов'язане безпосередньо з процесом купівлі-продажу това­ру, касовими і банківськими операціями, веденням обліку тощо. Друга функція являє собою продовження вироб­ництва у сфері обігу і носить продуктивний характер. Це стосується транспортування товарів, їх зберігання, пере­робки, фасування, пакування тощо. Крім того, сфера обігу виконує і соціальні функції, серед яких і економія часу покупців на придбання товарів. Здійснення цих функцій потребує різного роду витрат.

У ринкових умовах для виконання зазначених функцій торговельні підприємства здійснюють різні за напрямами види діяльності:

• операційну, або основну, пов'язану з реалізацією товарів і наданням послуг;

• інвестиційну;

• фінансову.

Кожен з них зумовлює витрати ресурсів. Спожита частка цих ресурсів перетворюється на витрати діяльності підприємства, які можна об'єднати в дві групи:

1. авансовані одночасні витрати;

2. поточні витрати.

Витрати першої групи спрямовують на просте і роз­ширене відтворення виробничих основних фондів й об'єк­тів соціальної інфраструктури, другої -- на безпосереднє здійснення виробничої діяльності.

Поточні витрати торговельного підприємства - це сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення його поточної торговельно-виробничої діяль­ності.

Витрати підприємств й організацій в Україні з 01.01.2000 р. приведені у відповідність до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку. Згідно з чинними Поло­женнями (стандартами) бухгалтерського обліку 16 "Витра­ти" та 9 "Запаси", у складі поточних витрат торговельного підприємства можна виділити:

• собівартість реалізованих товарів;

• собівартість реалізованих робіт і послуг;

• витрати операційної діяльності, що не входять до собівартості реалізованих товарів, робіт, послуг;

• фінансові витрати та витрати від участі в капіталі;

• податки на прибуток;

• надзвичайні витрати.

Собівартість реалізованих товарів - це витрати на їх придбання, закупівлю та доставку до місця реалізації. Вона визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націн­ки на них. Цей показник слугує орієнтиром при визначенні потреби торговельного підприємства в оборотному капіталі для формування товарних запасів.

Собівартість реалізованих робіт і послуг визначає вар­тість робіт (послуг), що були здійснені (надані) за звітний період.

Поточні витрати діяльності торговельного підприємст­ва можна поділити на ті, що:

• визначають собівартість торговельної послуги (витрати обігу);

• фінансуються за рахунок чистого прибутку під­приємства.

З огляду на формування прибутку підприємства його діяльність має три складові:

• операційну;

• звичайну;

• надзвичайну.

Операційна - це основна діяльність підприємства та інші її види, що не належать до інвестиційної чи фінансової діяльності.

Під звичайной розуміють будь-яку основну діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують (з реа­лізації товарів, надання послуг, виконання робіт).

Надзвичайна діяльність пов'язана з усуненням наслід­ків надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техно­генних аварій тощо).

Кожен з цих видів діяльності характеризується відпо­відними за назвою витратами, які містять у своєму складі такі елементи:

«Матеріальні затрати»

Сировина й основні матеріали. Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби Паливо й енергія Будівельні матеріали Запасні частини Тара й тарні матеріали Допоміжні та інші матеріали.

2. Витрати на оплату праці. Заробітна плата за окладами й тарифами. Премії та заохочення. Компенсаційні виплати. Оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу. Інші витрати на оплату праці.

3. Відрахування на соціальні заходи. Відрахування на пенсійне забезпечення. Відрахування на соціальне страху­вання. Страхові внески на випадок без­робіття. Відрахування на індивідуальне стра­хування персоналу підприємства.

4. Амортизація. Сума нарахованої амортизації основ­них засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

5. Інші операційні витрати. Витрати на відрядження, послуги зв'язку, виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.