Показники роздрібного товарообороту.

Якісну характеристику роздрібного товарообороту складає його асортиментна структура. Під укрупненою структурою роздрібного товарообороту мають на увазі співвідношення в його складі між продовольчими і непро­довольчими групами товарів. Розширену структуру товаро­обороту складає співвідношення між реалізацією окремих товарних груп у розрізі номенклатури ф.З-торг статистич­ної звітності, що включає 92 товарні групи.

При характеристиці роздрібного товарообороту вико­ристовують такі показники, як: його загальний обсяг у дію­чих і порівнянних цінах, середньодушовий роздрібний то­варооборот, питома вага окремих товарних груп у загаль­ному обсязі товарообороту. В сучасних умовах у зв'язку із загальною кризою економіки в Україні спостерігаються тенденції зниження фізичного обсягу товарообороту в ці­лому і в розрахунку на душу населення, викривлення в роз­витку його асортиментної структури, коли частка непро­довольчих товарів, наприклад в системі споживчої коопе­рації, становить менше 20% від загального обсягу товаро­обороту.

Доречно сказати, що в розвинутих країнах частка не­продовольчих товарів становить 80% від загального обсягу товарообороту. Ці показники свідчать про те, що в нашій країні відбуваються процеси зубожіння людей і зниження життєвого рівня.

Отже, роздрібний товарооборот характеризує резуль­тати діяльності не тільки торговельних підприємств. У ньо­му відображається стан економіки в цілому: ефективність виробництва, ступінь розвинутості ринку і кон'юнктура його розвитку.

Обґрунтування плану товарообороту.

Обґрунтування плану роздрібного товарообороту має важливе значення у здійсненні економічної стратегії під­приємства. Від його обсягів і структури значною мірою за­лежать показники інших напрямів господарської діяльності.

Майбутні обсяги реалізації залежать як від внутрішніх можливостей підприємства, так і від показників, що харак­теризують стан і розвиток ринку. Аналіз співвідношення між обсягом товарообороту і ринковими чинниками дає можливість отримати реальні оцінки його розвитку в май­бутньому.

При оцінці ринкової ситуації аналізують такі показни­ки, як: динаміка загальної чисельності населення і його статево-вікової структури, споживання товарів у розрахун­ку на душу населення, динаміка доходів населення і його купівельної спроможності, динаміка розвитку товарообо­роту на підприємствах конкурентів, розвиток виробництва товарів народного споживання і можливості їх імпорту.

Мета планування полягає в тому, щоб забезпечити зба­лансованість між товарними ресурсами (ТР) і товарообо­ротом (7), з одного боку, і товарооборотом та купівельними фондами населення (КФ) - з другого. У математичній фор­мі ці залежності описуються нерівностями:

ТР>Т<КФ.

Отже, план роздрібного товарообороту та його струк­туру повинна забезпечувати відповідність між товарним забезпеченням і попитом населення.

При розробці плану товарообороту слід враховувати і внутрішні можливості підприємства, і обсяги прибутку, не­обхідного для подальшого розвитку підприємств. Розвиток роздрібного товарообороту в умовах ринку значною мірою залежить і від інструментів збутової політики: реклами, ці­нової політики, асортиментної політики, політики обслуго­вування, наявності кредитних ресурсів тощо.

Розрізняють довго-, середньо- і короткострокові плани розвитку товарообороту. В основному показники товаро­обороту в цілому і в розрізі товарних груп розраховують методом екстраполяції з урахуванням змін, що передба­чаються на ринку. Спосіб розрахунків і їх якість залежать від інформаційної бази, яка при цьому використовується, можливостей використання комп'ютерної техніки, досвіду економістів, горизонту планування тощо.

Послідовність розробки планів може бути двох видів:

1) від загального Обсягу товарообороту - - до його асортиментної структури (для великих підприємств);

,.. 2) від обсягу реалізації окремих товарних груп --до загального обсягу товарообороту (для невеликих і середніх підприємств).

При обґрунтуванні плану магазину необхідно врахову­вати і такі ознаки, як товарна спеціалізація, соціально-еко­номічна характеристика району, в якому знаходиться під­приємство, та його місцезнаходження, тривалість роботи, організаційно-економічні та торговельно-технологічні особ­ливості роботи.

Один із розповсюджених способів визначення обсягів реалізації підприємства в умовах ринку базується на цільо­вій установці отримання прибутку, достатнього для вико­нання програм виробничого і соціального розвитку. Це дає можливість співставляти результати роботи з витратами і забезпечувати високу ефективність діяльності. На першому етапі розрахунків, що проводяться за цією методикою, визначається обсяг прибутку, необхідний для нормальної діяльності підприємства в майбутньому періоді. Загальна сума прибутку визначається експертним шляхом із враху­ванням конкретної потреби за такими напрямами:

• фінансування приросту основного капіталу;

• фінансування приросту власних оборотних коштів;

• створення фінансових резервів;

• погашення довгострокових і середньострокових кредитів банку та оплата за користування ними;

• соціальний розвиток і матеріальне заохочення пра­цівників;

• виплата дивідендів;

• сплата податків та інших платежів, що передба­чаються фінансовим планом.

На другому етапі визначається необхідний рівень вало­вого прибутку і допустимий рівень витрат. При цьому використовують дані про розвиток названих показників у попередньому періоді. На основі експертних оцінок у них можуть бути внесені корективи з урахуванням оптималь­ного використання ресурсів.

На третьому етапі визначають обсяг реалізації за фор­мулами:

- беззбитковий роздрібний товарооборот, або поріг рентабельності;

-прибутковий роздрібний товарооборот;

постійні витрати в сумі;

- рівень валових прибутків, %;

- рівень витрат перемінних, %.

На основі зіставлення показників прибуткового і без­збиткового товарооборотів можна робити висновки віднос­но фінансової сталості підприємства. Запас фінансової міц­ності (Зфм) розраховують за формулою:

Якщо обсяг товарообороту, розрахований на основі по­треби у прибутку, виявиться нижче можливостей підприєм­ства, то необхідно забезпечити здійснення заходів щодо збільшення обсягів реалізації чи диверсифікації діяльності.

Заслуговує на увагу і методичний підхід до визначення обсягів реалізації, який ґрунтується на формуванні асор­тиментної структури роздрібного товарообороту з ураху­ванням досягнення бажаного рівня валового прибутку під­приємства, і на його основі розрахунок загального обсягу товарообороту. Вихідною інформацією для проведення розрахунків обсягу товарообороту (Т_п) виступають: рівні валового прибутку в цілому по підприємству (Р_впп)\ ціни на товари (Рi,); очікувані обсяги продажу в натуральних показниках (Кi,). Сам розрахунок проводять за формулою:

У цьому випадку обсяги реалізації окремих товарів, рі­вень цін на них і рівні валового прибутку можна регулю­вати. При прийнятті рішення про вибір чинника, що ре­гулює товарооборот, перевагу слід віддавати можливостям збільшення фізичного обсягу реалізації, зниженню і стабілізації цін, а вже потім використовувати всі інші комбі­нації. Отже, головним орієнтиром при обґрунтуванні плану товарообороту має бути відповідність його купівельному попиту при одночасному досягненні ефективної діяльності.

При визначенні обсягів реалізації доречно використо­вувати і методи, що ґрунтуються на врахуванні купі­вельного попиту населення. Найбільш простим і доступ­ним серед цих методів є метод, що ґрунтується на викори­станні коефіцієнта еластичності, який визначається за фор­мулою:

де К_с — коефіцієнт еластичності;

І_т - індекс росту середньодушового роздрібного товарообороту;

І_кф - індекс росту середньодушових купівельних фондів населення.

Він показує, як зі зміною середньодушових грошових доходів на 1% змінюється обсяг середньодушового това­рообороту. З допомогою цього коефіцієнта, знаючи темпи приросту середньодушових грошових доходів, визначають темпи приросту середньодушового товарообороту. А вже потім, використовуючи індекс росту середньодушового товарообороту та індекс чисельності населення, визначають обсяги реалізації.

,

де Р - реалізація;

Н - надходження товарних ресурсів;

- відповідно товарні запаси на початок і на кі­нець планового періоду.