Фізичний знос та моральний знос

Основні засоби в процесі експлуатації піддаються зносу (зно­шуванню). Знос основних засобів — це втрата ними своєї вар­тості. Розрізняють два види зносу — фізичний та моральний.

Фізичний знос — це поступова втрата основними засобами своєї первісної споживної вартості, яка обумовлена не тільки їх функціонуванням, а й їх бездіяльністю (руйнування від зовніш­нього, атмосферного впливу, корозії). Унаслідок фізичного зно­су основних засобів погіршуються їх техніко-економічні та соціальні характеристики — знижується продуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим ро­боти тощо. На фізичний знос впливають якість основних засобів, їх технічна досконалість (конструкції, вид і якість матеріалів); особливості технологічного процесу (величина швидкості та сили різання, подання тощо), режим роботи, організація догля­ду, якість і своєчасність ремонту, якість перероблюваної сиро­вини, ступінь захищеності від зовнішніх умов (вологості, кис­лотності, атмосферних опадів) тощо.

Розрізняють фізичний частковий та фізичний повний знос основних засобів. Частковий знос можна усунути. Це означає, що споживчі вартості основних засобів відновлюються за раху­нок ремонту. Повний знос не можна усунути, він зумовлює не­обхідність ліквідації зношених засобів та заміни їх новими. Рівень зносу основних засобів та оцінку їхньої придатності ви­значають під час інвентаризації та переоцінки основних засобів. Мірилом фізичного зносу є коефіцієнт фізичного зносу, який обчислюється за формулою

Відсоток фізичного зносу можна обчислити за формулою

Моральний знос, як правило, настає раніше фізичного зно­су, тобто основні засоби, які ще можуть бути використані, еко­номічно вже не ефективні. Моральний знос — це зменшення вартості основних засобів під впливом підвищення продуктив­ності праці в галузях, що виробляють засоби праці (скорочення суспільне необхідних витрат на їх відтворення), а також у ре­зультаті створення нових, більш продуктивних і економічно вигідних машин та устаткування, ніж ті, що перебувають в екс­плуатації.

Таким чином, моральний знос виявляється у двох формах. Перша полягає в обезціненні старих засобів у результаті знижен­ня вартості їх відтворення, друга — як наслідок обезцінення ста­рих основних засобів через створення нових, більш ефективних.

У сучасних умовах дедалі більшого значення набуває враху­вання морального зносу. Поява нових, досконаліших видів ма­шин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації обумовлює неефек­тивність подальшого використання старих засобів праці, оскіль­ки на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція (нижча продуктивність праці, більші амортизаційні відрахуван­ня). Тому застарілі засоби праці доцільно заміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби.

Амортизація основних засобів.

Амортизація основних фондів — це процес перенесення авансова­ної раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто вста­новлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізич­ного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахуван­ня включають до собівартості продукції, реалізують під час прода­жу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. Розрахунки норм амортиза­ційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних фондів здійснюють централізовано за формулою

де Ф - балансова (первісна чи відновна) вартість основних фондів; Л — ліквідаційна вартість основних фондів; - амор­тизаційний період (нормативний строк функціонування) основ­них фондів.

За встановлення норм амортизаційних відрахувань слід виходи­ти з економічно доцільних середніх строків функціонування

Для здійснення правильної амортизаційної політики важливим є знання можливих методів амортизації основних фондів. У прак­тиці господарювання можуть застосовуватися методи рівномірної (лінійної), подвійно-залишкової і прискореної амортизації.

Метод рівномірної (лінійної) амортизації передбачає перене­сення балансової вартості основних фондів на собівартість про­дукції, що виробляється (послуг, що надаються), протягом аморти­заційного періоду (нормативного строку служби) засобів праці за однаковими нормами амортизаційних відрахувань. Згідно з чинним законодавством України щорічні норми амортизаційних відраху­вань за першою, другою і третьою групами основних фондів ста­новлять відповідно 5, 25 і 15%.

Норми амортизаційних відрахувань за методом подвійно-залиш­кової амортизації встановлюються через подвоєння норм, обчис­лених за методом рівномірної амортизації, але не щодо балансо­вої, а щодо залишкової вартості основних фондів. Підприємства можуть самостійно приймати рішення про застосування прискоре­ної амортизації основних фондів, віднесених за укрупненою кла­сифікацією до третьої групи і придбаних після травня 1997 року, тобто після набуття чинності Законом України «Про оподаткуван­ня прибутку підприємств». При цьому мають використовуватися такі норми прискореної амортизації відповідно до року експлуа­тації засобів праці: перший - -15%; другий - - 30%; третій - 20%; четвертий - - 15%; п'ятий - - 10%; шостий і сьомий — 5%. Збіль­шення масштабів застосування прискореної амортизації сприяти­ме істотному зменшенню фінансових втрат від техніко-економіч­ного старіння та інтенсифікації процесу оновлення діючих засобів праці на підприємствах і в організаціях України.