Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ekonomika_predpriatia_kniga.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
6.18 Mб
Скачать

Планування фзп. Планування фонду оплати праці на підприємствах ресторанного господарства.

Початковими передумовами для планування є:

  • планована чисельність працівників підприємств живлення.

  • Матеріали аналізу фонду заробітної плати за періоди, передуючі планованому.

  • Положення про оплату праці і преміюванню підприємств живлення.

  • Нормативні матеріали державних органів з питань праці і заробітної плати.

Методи планування:

  1. економіко-статистичний із застосуванням різних середніх величин.

  2. розрахунковий-аналітичний метод на основі експертної оцінки динаміки показників темпів зростання вироблення і середньої заробітної плати по групі працівників виробництва і працівників торгової і інших груп підприємства ресторанного господарства. При цьому використовується формула

ФОТ =(Т*СЗП)/В

де Т – товарообіг, СЗП – середня з/п, В – вироблення (продуктивність праці).

  1. метод з розрахунком коефіцієнта еластичності, який показує на скільки збільшується ФОТ при збільшенні товарообігу на 1%.

Тема: „витрати підприємств ресторанного господарства” Витрати підприємств ресторанного господарства, їх особливості. Номенклатура витрат.

Із врахуванням функцій, що виконують підприємства громадського харчування, витрати бувають.

витрати виробництва, що складаються з витрат на оплату праці і матеріальних ресурсів без врахування вар­тості сировини. До них належать: заробітна плата праців­ників кухні, витрати на зберігання сировини і напівфаб­рикатів, на паливо, пару, електроенергію, оренду виробни­чих приміщень, ремонт і амортизацію технологічного об ладнання, зношення, прання і ремонт санспецодягу пра­цівників кухні, відповідна частина витрат на утримання складів і баз, частина адміністративно-управлінських ви­трат та інші витрати, пов'язані з виготовленням продукції;

витрати обігу: витрати на оплату праці торговельних працівників, на доставку товарів і сировини, амортизацію торговельних приміщень та їх обладнання, витрати на прання і ремонт санспецодягу торговельного персоналу, на рекламу та інші, пов'язані з реалізацією продукції і купо­ваних товарів;

витрати, пов'язані з організацією споживання про­дукції на підприємствах громадського харчування, що складаються з витрат на оплату праці офіціантів, приби­ральниць, оформлення інтер'єра, опалення й освітлення обідньої зали, зношення, прання і ремонт столової білизни і санспецодягу працівників, пов'язаних з обслуговуванням споживачів.

Сукупності всіх витрат, виражених у грошовій фор­мі, складають витрати підприємств громадського харчу­вання.

Особливості планування витрат на підприємствах ресторанного господарства.

Рівень витрат підприємств громадського харчування складається під впливом різних чинників.

До них належать: обсяг товарообороту і виробничої програми, оплата праці та її продуктивність, матеріально-технічна база, асортимент, якість сировини і товарів тощо.

Розрахунок впливу наведених чинників на витрати підприємств громадського харчування здійснюється так само, як і в роздрібній торгівлі. При аналізі визначається вплив зміни складу товарообороту на рівень витрат.

Із врахуванням цього інститутом запропонована така формула розрахунку коефіцієнта впливу зміни частки обо­роту з продукції власного виробництва на рівень витрат громадського харчування:

де К - поправочний коефіцієнт зміни рівня витрат при зміні питомої ваги власної продукції на 1%;

В — плановий рівень витрат, % до обороту;

С - питома вага продукції власного виробництва в загальному обороті за планом;

а — відношення витратомісткості купованих товарів.

Ціноутворення на продукцію власного виробництва і куповані товари.

Цінова політика є не тільки однією з головних складо­вих системи управління прибутками підприємства громадського харчування, але й найважливішим механіз­мом, що забезпечує багато з пріоритетів його економічного розвитку. Вона суттєво впливає на обсяги господарської діяльності підприємства громадського харчування, форму­вання його іміджу у споживачів, рівень фінансового стану. До того ж цінова політика підприємства громадського харчування є дійовим інструментом його конкуренції на споживчому ринку.

Загальні підходи до формування цінової політики під­приємств розглядаються в багатьох підручниках і посіб­никах з маркетингу. Однак ці підходи орієнтовані в основ­ному на стимулювання збуту товарів їх виробниками в умовах розвинутого ринкового середовища.

Спроби підприємств громадського харчування вико­ристати цінові орієнтири і методи формування цінової політики зарубіжних підприємств громадського харчування призводять на практиці до серйозних помилок, викликаних, з одного боку, непорівнянністю ринкових умов, а з другого, недостатнім врахуванням специфіки виробничо-торго­вельної діяльності підприємств громадського харчування.

Непорівнянність ринкових умов пов'язана, перш за все, з різницею в рівні розвитку ринкового середовища, системи ринкової інфраструктури, психології споживачів. Крім того, наші принципи ціноутворення (податкова система, по­рядок обчислення витрат тощо) поки що суттєво відрізняються від загальноприйнятих у країнах з розвинутою ринковою економікою.

Ціноутворення на підприємствах громадського харчу­вання відрізняється від ціноутворення в роздрібній торгівлі. Це зумовлено специфічними особливостями даної галузі.

Джерелом відшкодування витрат поряд із торговель­ною надбавкою на підприємствах громадського харчування є націнка на вартість сировини і куповані товари.

Вартість сировини і купованих товарів із включенням надбавки та націнки являє собою роздрібну ціну (ціну про­дажу) або ціну, за якою продукція реалізується споживачам підприємствами громадського харчування.

Особливостями ціноутворення на підприємствах гро­мадського харчування є:

  • залежність рівня цін продажу від типу і класу під­приємства;

  • відсутність розрахунку собівартості продукції, як це має місце на промислових підприємствах;

  • здійснення калькуляції вартості продукції (цін продажу) безпосередньо на самих підприємствах;

  • калькулювання цін на продукцію щоденно або через короткі проміжки часу залежно від зміни цін на сировину і товари, що надходять;

  • регулювання рівня націнок на продукцію власного виробництва на підприємствах класу, що обслуговують робітників, службовців, учнів, студентів тощо.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]