Товарне забезпечення роздрібного товарообороту.

У системі планів розвитку торговельного підприємства план товарного забезпечення роздрібного товарообороту посідає важливе місце. Виступаючи матеріально-уречевле­ною основою торговельної діяльності, товарне забезпечен­ня впливає як на розвиток показників роздрібного товаро­обороту і доходів підприємства, так і на більш повне задоволення попиту населення на доброякісні товари, а також покращання обслуговування покупців.

Мета розрахунків товарного забезпечення роздрібного товарообороту полягає в досягненні найбільш повної від­повідності (за обсягом, структурою і часом) між роздріб­ним товарооборотом і товарними ресурсами.

Розрахунок товарного забезпечення роздрібного това­рообороту включає такі взаємопов'язані етапи:

визначення потреби в товарних ресурсах для забез­печення обсягів роздрібного товарообороту, що проекту­ються;

розрахунок надходження товарних ресурсів;

аналіз товарного забезпечення;

розробка рекомендацій щодо залучення до складу то­варообороту додаткових товарних ресурсів і використання найбільш ефективних каналів надходження товарних ре­сурсів.

Потреба в товарних ресурсах складається з таких основних елементів:

роздрібний товарооборот, що проектується, за загаль­ним обсягом і в асортиментному розрізі;

приріст або зниження товарних запасів;

інше вибуття товарів (уцінка, природні втрати тощо);

резерви товарів з урахуванням можливих змін у струк­турі попиту.

Після визначення основних елементів потреби розрахо­вують необхідний для нормального розвитку товарообо­роту обсяг товарних ресурсів у цілому і в розрізі окремих товарних груп.

На другому етапі здійснюється пошук і вибір парт­нерів, а також організація економічних зв'язків із ними. В умовах економічної свободи торговельні підприємства са­мостійно формують товарну пропозицію, вишукуючи то­варні ресурси і добиваючись взаємовигідних умов по­ставок.

Для забезпечення беззбиткової діяльності підпри­ємствам пропонується проводити розрахунки ефективності комерційних угод, що ґрунтуються на зіставленні резуль­татів від угоди і відповідних витрат. Результатом комер­ційної угоди виступає розмір отриманого від неї чистого прибутку. При цьому розмежовують два види прибутку:

1) номінальний - той, що показується в бухгалтер­ській звітності;

2) реальний — той, що враховує розміри не отриманого від угоди доходу у зв'язку з відволіканням коштів підпри­ємства й порушенням умов угоди.

.Номінальні розміри чистого прибутку визначаються за формулою

П_н = ВД- МВ - ФОП- ОП,

де Пн номінальний чистий прибуток від угоди;

ВД сума валового прибутку, який отримало підприємство від угоди;

МВ сума матеріальних витрат і витрат, що до них прирівнюються;

ФОП сума витрат на оплату праці;

ОП сума обов'язкових платежів (податків, відрахувань).

Реальний розмір чистого прибутку від угоди ви­значають за формулою

П_р=Пн--Д_ВТ,

Пр - реальна сума чистого прибутку;

Двт - розміри втраченого від угоди доходу, який у свою чергу розраховують за формулою

де ВОК - сума власних оборотних коштів, що залу­чаються на придбання товарів; ДП - середня місячна ставка депозитного відсот­ка при зберіганні коштів у вигляді депозит­ного заощадження;

ТI - середньомісячний темп інфляції за останній квартал;

КР - сума кредитних ресурсів, що залучаються на закупівлю партії товару; місячна ставка кредитного відсотка за кре­дитний ресурс, що надається банком;

П - період часу між закупівлею і реалізацією товарів.

Відносний по­казник ступеня товарного забезпечення (С) визначается за формулою:

С = (Р / П)*100,

Де Р - ресурси, що направляються в торговельну мережу; П - потреба в ресурсах.