3.Конкурентні стратегії інноваційного характеру.

Згідно біологічного підходу до класифікації конкурентної поведінки і використовуваного спеціалістами для класифікації компаній і відповідних конкурентних стратегій, поведінку можна підрозділити на чотири види:

• віолентна, характерна для великих компаній, які здійснюють масове виробництво, виходять на масовий ринок зі своєю або придбаною новою продукцією, випереджають конкурентів за рахунок серійності виробництва й ефекту масштабу;

• патієнтна, яка полягає у пристосуванні до вузьких сегментів ринку (ніш) шляхом спеціалізованого випуску нової або модернізованої продукції з унікальними характеристиками;

• експлерентна, що передбачає вихід на ринок з новим (радикально інноваційним) продуктом і захоплення частки ринку;

• комутантна, яка полягає у пристосуванні до умов попиту місцевого ринку, заповненні ніш, що за певних причини не зайняті «віолентами» і «патієнтами», освоєнні нового виду послуг після появи нових продуктів і нових технологій, імітації новинок і просуванні їх до найширших шарів споживачів.

4.Формування виробничих запасів.

Виробничий запас - обсяг запасів матері­альних ресурсів, що забезпечує безперервність виробничого процесу.

Необхідність створення запасів сировини, матеріалів, напів­фабрикатів та комплектуючих виробів обумовлена розбіжностя­ми розмірів партій та інтервалів поставки з розмірами та інтерва­лами їх запуску у виробництво на підприємствах-споживачах. Для планування запасів матеріальних ресурсів та контролю за їх фактичним залишком у підприємств-споживачів розробляються норми виробничих запасів, у підприємств-постачальників - нор­ми збутових запасів.

Норма виробничого запасу - це середній на протязі року запас кожного виду сировини та матеріалів, що приймається як перехідний запас на кінець наступного року. Норма виробничого запасу вимірюється кількістю днів середньодобового споживання ресурсу даного виду. До виробничих запасів належать ресурси, які поступили до споживача, але ще не підлягали обробці.

Норма збутового запасу матеріалів у вигляді готової продук­ції в підприємств-постачальників характеризує мінімальну кіль­кість вироблюваної ними продукції кожного виду, яка забезпечує безперебійне виконання договорів поставок. Ця норма вимірю­ється в днях середньодобового обсягу виробництва продукції.

Виробничий запас залежно від факторів, що визначають його абсо­лютні та відносні розміри, поділяється на поточний, страховий, підготовчий та сезонний.

Поточний запас — основна частина виробничого запасу, що систематично витрачається у виробництві між двома черговими поставками матеріалів. Його величина залежить від трьох факто­рів: обсягу щоденного споживання; ступеня рівномірності спо­живання, часу між двома послідовними поставками. Максималь­ний поточний запас визначається за формулою Z_{max пот} = М_доб Т _пост , де М_доб - середньодобова витрата матеріалу; Т _пост - період між двома суміжними поставками.

Страховий запас забезпечує безперебійність виробництва у випадку затримання в надходженні чергової партії матеріалів. Величина страхового запасу визначається за формулою Z_стр = М_доб Т_тер , де Т_тер - час термінового поновлення запасу в днях з урахуван­ням часу на оформлення документів, навантаження, транспорту­вання, розвантаження та складські операції.

Необхідність у підготовчому запасі матеріалів виникає при здійсненні підготовчих операцій (розвантаження, прийомка, сор­тування, очищування, правка, рихтовка, сушка, ферментація та ін.) для підготовки прибулих від постачальників матеріалів та пе­редачі їх у виробництво. Величина підготовчого запасу може бу­ти обчислена за формулою: Z_підг = М_доб Σ t_опер , де Σ t_опер - сума часу на всі підготовчі операції, передбачені тех­нологічним процесом.

Сезонний запас пов'язаний з нерівномірністю обсягів поста­чання та виробництва тієї чи іншої продукції залежно від її се­зонних коливань.

Виробничий запас є сумою поточного, страхового, підготов­чого та сезонного запасів.