3.Характеристика товарів промислового призначення: основні та допоміжні матеріали.

Матеріали поділяються на основні та допоміжні.

Основні матеріали повністю беруть участь у процесі виробництва й багато хто з них повністю входять у готовий виріб, а деякі впливають на виробничий процес своєю присутністю (каталізатори). До основних матеріалів відносять: лісоматеріали (деревина, пиломатеріали, шпали, сліпери, фанера), будматеріали (цемент, щебені, вапно, полімерні смоли, бітуми, графіт, бетон, гіпс, пісок, глина, азбест), кабельна продукція, електроізоляційні матеріали, абразивні матеріали, текстильні вироби (пряжа, нитки, тканини), продукти хімічної промисловості (пластмаси, стекло) і т.п.

Оскільки основні матеріали повністю входять у готовий виріб, то при їхній закупівлі для покупця дуже важливим фактором буде їхня вартість.

Основні матеріали відрізняються від вузлів і агрегатів тим, що вони, як правило, стають нерозрізненими в готовому виробі. Лише в дуже малої кількості основних матеріалів є замінники. Тому їхня реклама, розрахована не на покупця, а на кінцевого споживача виробів, звичайно буває малоефективною.

Основні матеріали, як правило, закуповуються відповідно до специфікації покупця, розроблюваної на основі прийнятих галуззю стандартів, іноді затверджуваних чи схвалюваних державними організаціями. Постачальники цих товарів можуть прагнути створити для свого товару репутацію стабільності якості тощо, але наявність стандартизації робить головними факторами в конкурентній боротьбі ціни й технічне обслуговування.

Допоміжні матеріали не входять до складу готового виробу, вони використовуються в процесі виробництва повністю, полегшуючи або сприяючи роботі обладнання (виробничого циклу).

Вони бувають двох видів:

• оперативні (папір для друкування, олівці та інші канцтовари, мило і миючі засоби) та

• для ремонту і підтримання устаткування в належному стані (паливно-мастильні матеріали, фарби, охолоджуюча рідина, цвяхи, щітки та інші різні експлуатаційні матеріали.).

У бухгалтерському обліку їх відносять до категорії малоцінних і швидкозношуваних виробів (МШВ). Ці товари повинні продаватися досить широко, тому система їхнього збуту схожа на систему збуту ТНП.

4.Використання Паблік рилейшнз на промисловому підприємстві.

Паблік рилейшнз - це мистецтво завойовувати довіру і сприятливе ставлення до себе громадськості, спрямоване на створення позитивного іміджу підприємства, пов'язаного із зага­льнолюдськими цінностями. З погляду маркетингу паблік рилейшнз в умовах підприємства - це неоплачувана форма сти­мулювання попиту на його продукцію, послугу тощо з метою їх популяризації у вітчизняних та закордонних споживачів для створення позитивної репутації, залучення інвестицій і т. ін.

Як правило, на промисловому підприємстві використовують такі основні засоби паблік рилейшнз:

- встановлення та підтримка зв'язків з пресою - розміщення відомостей пізнавально - подійного характеру в засобах масової інформації для привернення уваги до осіб (керівників або провідних спеціалістів підприємства), вироблюваної продукції та послуг;

- товарна пропаганда - діяльність, що об'єднує в собі різноманітні зусилля з популяризації конкретних товарів підприємства;

- загальнофірмова комунікація - діяльність комунікативних зв'язків усередині підприємства та за його межами, яка спрямована на забезпечення більш глибокого розуміння громадськістю специфіки даного промислового підприємства;

- лобізм - робота із законодавцями та урядовими чиновниками з метою домогтися підсилення, поправок чи змін законодавчих правових актів або недопущення прийняття нових законів чи регулювання старих, що відповідають інтересам підприємства (протекціонують конкретні види товарів);

- видача рекомендацій керівництву підприємства з питань громадської значущості, стану і образу підприємства.