Екзаменаційний білет № 10

1.Матеріальна складова ітр: склад та призначення

Матеріальна складова — складське господарство, таропакувальні системи, вантажно-розвантажувальні й транспортні системи;

Матеріальна складова (оцінюється за системою показників, які характеризують кількість і потужність складського таропакувального і транспортного господарства):

• площа складських будівель, споруд;

• площа закритих складів, кількість складів-холодильників, місткість їхніх холодильних камер, місткість газосховищ, ємностей для рідини та сипучих товарів;

• середня відстань перевезень однієї тонни вантажу за видами транспорту і продукції;

• обсяг вантажообороту окремих видів транспорту;

• рівень механізації вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт тощо.

2.Визначення та економічне значення лізингу.

Сучасне розуміння лізингу виходить із класичних принципів римського права про розмежування понять власник та користувач майна. Виникнення та існування його в якості особливого виду бізнесу основане саме на можливості розподілу компонентів власності на дві складові: 1) користування річчю, тобто використання її за призначенням з метою отримання доходу та інших вигод; 2) те саме право власності як правове панування особи над об'єктом власності. Багатовіковий досвід свідчить, що багатство полягає не просто у володінні власністю безпосередньо, а в ефективному її використанні.

Звідси випливає, що лізинг — це спосіб реалізації відносин власності, який відображає стан виробничих сил та виробничих відносин, з якими він перебуває у тісному взаємозв'язку.

В основі лізингової операції лежать правові відносини з передання майна в тимчасове користування, проте характеристика лізингу цим не вичерпується.

Як один з видів ринкових процесів, лізинг включає три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торговельні.

3. Характеристика суб`єктів промислового маркетингу — споживачів промислової продукції.

Основними постачальниками ТВП є промислові та гірничовидобувні підприємства.

Під промисловими покупцями (споживачами) розуміються всі компанії й організації, що вступають у відносини з виробниками й продавцями з метою придбання товарів і послуг.

Типи промислових покупців:

• виробничі підприємства, які закуповують товари для їх подальшого використання (споживання або приєднання)у виробничому процесі. Особливий вид виробника — це так званий ОЕМ-Виробник (Original Equipment Manufacturer, OEM), або виробник комплектного устаткування, який випускає оснащення, використовуючи комплектуючі деталі інших виробників - промислові підприємства, будівельні організації, транспортні фірми; підприємства невиробничої сфери;

• підприємства-посередники, що закуповують товари для їх подальшого перепродажу, маючи на меті отримання прибутку, зокрема підприємствами оптової та роздрібної торгівлі. Підприємства роздрібної торгівлі потребують складських приміщень, устаткувань, засобів реклами тощо. Також це приватні особи, що мають ліцензії із правом здійснення різної комерційної діяльності (агенти, брокери, маклери, нотаріуси, юристи й т.д.);

• державні установи, що здійснюють закупівлю товарів для розв'язання різного роду соціальних проблем, завдань, виконання урядових програм, тощо (у тому числі послуг) для забезпечення діяльності державних сфер економіки — військової, транспортної, зв'язку тощо, а також для формування матеріально-технічної бази міністерстві і відомств, урядових та муніципальних установ;

• неприбуткові організації, що закуповують товар для втілення певної ідеї у життя та її поширення у суспільстві.

Кожна організація-споживач керується своїми мотивами попиту.

Цілі можуть бути загальними як для всіх учасників ринку, так і специфічні для кожного окремого учасника.

Загальні цілі: доступність товару, надійність поставки та імідж продавця, можливість сервісного обслуговування, рівень цін і термін поставки. Поряд з іншими цілями особливе значення для підприємств-виробників має якість товару.

Специфічні цілі: для підприємств-посередників це може бути впевненість в можливості перепродажу товару, бажання одержати права на контроль каналів збуту у визначеному сегменті ринку, розрахунок на підтримку виробника при здійсненні реклами, транспортування, складування товарів.

4.Управління збутовою діяльністю на промисловому підприємстві.

Промислове підприємство реалізує продукцію са­мостійно засобами так званого прямого збуту (нульового рівня) або непрямого збуту за допомогою збутових агентів чи через фір­ми оптовиків-посередників (одно-, дво-, багаторівневі канали збуту). Якщо товар може бути реалізований на конкретному ринку в значній кількості, то ефективніший прямий збут, якщо, навпаки, обсяг збуту на окремому ринку невеликий — перевага віддається системі розподілу через посе­редників.

Для товарів промислового призначення та одиничного вироб­ництва продукції перевага віддається прямому або каналу з одним посередником. Прямий канал, коли продукція купується безпо­середньо у виробника, дозволяє виробникові контролювати розпо­діл свого товару до кінцевого споживача чи виробника більш скла­дного виробничо-технічного товару, в який перший входить як складова.

Для продукції виробничо-технічного призначення організа­ція каналів розподілу загалом відповідає типовим їх формам: виробник - філіал - споживач, виробник - агент - споживач, виробник - оптова фірма - споживач.

Виробник - філіал – споживач- прямий канал розпо­ділу, в якому збут здійснюється власною організацією вироб­ника;

Виробник - агент – споживач - агент проводить всю операцію продажу споживачеві, в разі необ­хідності здійснює консультування та нескладне технічне сприян­ня. Виробник лише відвантажує продані агентом товари безпосе­редньо за адресою споживача;

Виробник - оптова фірма – споживач - виробники продають та відвантажують товар через власні збутові структури значними партіями. А вже потім оптова фірма реалізує його індивідуально чи, як виняток, дрібнішими партіями.