146. Правове регулювання пдв в сільському господарстві.

Важливим елементом податкової системи України є податок на додану вартість, доходи до бюджету від якого займають найбільшу питому вагу серед податків, які оподатковують споживання. ПДВ є одним з тих податків, теоретичному та практичному застосуванню якого присвячують дискусії вітчизняні та зарубіжні науковці та практики. Вчені постійно виявляють живий інтерес, як до загальних питань справляння цього податку, так і до застосування його в окремих галузях, на різних етапах розвитку економіки.

Податок на додану вартість є податком на споживання, а тому він стосується інтересів бюджету, сільськогосподарських підприємств і споживачів. Оптимальна взаємодія інтересів держави і товаровиробників має ґрунтуватися на посиленні регулюючої ролі податку в даній галузі. Проте, нині, як засвідчує практика, фіскальна функція податку на додану вартість в сільському господарстві суттєво превалює над регулюючою, а відтак стимулюючі чинники є малоефективними.

В багатьох працях глибоко досліджено теоретичні питання, а саме: економічна сутність ПДВ, роль та місце податку в податковій системі тощо. Разом з тим деякі теоретичні та практичні питання, зокрема будова податку на додану вартість та особливості його функціонування в різних галузях економіки і нині залишаються дискусійними. Чимало недоліків, пов’язаних з дією податку на додану вартість в сільському господарстві викликані тим, що і нині в механізмі оподаткування податку не враховуються специфіка сільськогосподарського виробництва.

Зважаючи на проблеми функціонування ПДВ в галузі сільського господарства та його ролі в податковій системі України, зростає актуальність удосконалення законодавчого регулювання механізму справляння цього податку.

Для досягнення даної мети визначені наступні завдання:

- узагальнити економічну суть податку на додану вартість;

- дослідити існуючий механізм оподаткування ПДВ в сільському господарстві та виявити особливості його стягнення в цій галузі;

- розробити пропозиції щодо удосконалення механізму справляння податку на додану вартість в сільському господарстві;

- оцінити досконалість механізму відшкодування податку на додану вартість сільськогосподарським товаровиробникам та розробити пропозиції щодо його удосконалення;

- визначити основні напрямки посилення впливу регулюючої та стимулюючої функції ПДВ у галузі сільського господарства;

- розрахувати тривалість відновлення бюджетних надходжень від ПДВ при зниженні податкового навантаження.

147. Правове регулювання збору на розвиток садівництва та хмелярства.

Законом України від 25.07.91 N 1251-XII "Про систему оподаткування" встановлено, що сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства відповідно до статті 14 цього Закону включено до Переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як загальнодержавний податок збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (далі - збір) вперше було запроваджено в квітні 1999 року Законом України N 587-XIV "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" (за текстом - Закон N 587). Зазначеним Законом встановлено, що механізм справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та порядок використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 N 587 "Про затвердження Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" (за текстом - постанова КМУ N 587).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво.

Тобто, зазначеним Законом не визначено особливих умов оподаткування збором на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства і платником збору може бути будь-які суб'єкти господарювання, що реалізують алкогольні напої та пиво в оптовороздрібній торговельній мережі. Разом з тим, в залежності від виду господарської діяльності, який здійснюють суб'єкти підприємницької діяльності, визначається його належність до платників збору.

Законом України від 01.06.2000 N 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено, що виробництво - це діяльність, пов'язана з випуском продукції, включаючи всі стадії технологічного процесу та реалізацію продукції власного виробництва. Тому, виробники алкогольних напоїв, які також отримують ліцензію на право оптової торгівлі та реалізують продукцію власного виробництва, не є платниками збору у разі поставки продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі, а є платниками лише у разі реалізації продукції у роздрібній торгівлі безпосередньо споживачам.

Відповідно до Закону України від 05.03.2009 N 1067-VI "Про внесення змін до Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства", який набирає чинності з 1 січня 2010 року, у разі реалізації алкогольних напоїв та пива за договорами комісії (консигнації) платниками збору є будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, які отримують на свій рахунок виручку або її компенсацію за продаж зазначеної продукції (крім виробників-комітентів у разі здійснення ними оптової торгівлі зазначеною продукцією на умовах комісії у межах власного виробництва).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" об'єктом оподаткування збором на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є виручка від реалізації у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пива, яку отримує платник збору коштами або за рахунок безоплатних операцій.