59. Підстави, умови і форми цивільно-правової відповідальності за аграрні

правопорушення.

Майнова відповідальність за порушення аграрного законодавства регулюється перш за все норма¬ми, що містяться у цивільному, трудовому, земельному, аграрному, гос¬подарському законодавстві. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені у ст. 1166 ЦК України. Для настання майнової відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка суб'єкта шкоди; 3) причинний зв'язок між шкодою та проти¬правною поведінкою суб'єкта шкоди; 4) наявність вини.

Враховуючи специфіку аграрних відносин, що земля посідає домі¬нуюче становище серед інших природних компонентів і відграє основ¬ну роль у сільському господарстві, слушно розглядати майнову відпо¬відальність саме за порушення норм земельного законодавства. Захист прав громадян і юридичних осіб за порушення земельного законодав¬ства передбачений нормами ЗК України і здійснюється шляхом від¬шкодування заподіяних збитків, що передбачено п. «ґ» ч. З ст. 152 ЗК України.

Підстави та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам передбачені статтями 156, 157 ЗК України. Згідно зі ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшко¬довуються збитки, заподіяні внаслідок: 1) вилучення (викупу) сільсь-когосподарських угідь та чагарників для потреб, не пов'язаних із сіль¬ськогосподарським виробництвом; 2) тимчасового зайняття сільсько¬господарських угідь для інших видів використання; 3) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; 4) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподар¬ських угідь; 5) приведення сільськогосподарських угідь у непридатний для використання стан; 6) неодержання доходів за час тимчасового не¬використання земельної ділянки. Визначення шкоди може проводити¬ся на основі різноманітних методів, зокрема витратного, розрахунково-го, нормативного тощо. Норми, які передбачають відшкодування майнової шкоди, також передбачені ст. 68 Закону України «Про охорону НПС», згідно з якою підприєм¬ства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охо¬рону НПС, в порядку та розмірах, встановл. з-вом України.

Збитки, заподіяні неправомірними діями, відшкодовуються на під¬ставі загальних положень статей 1166—1194, 1209—1211 ЦК України та статей 224—229 ГК України. Заподіяння шкоди власникам землі та землекористувачам відшкодовується на підставі Методики визначен¬ня розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земель¬них ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призна¬ченням, зняття ґрунтовного покриву (родючого шару ґрунту) без спеці¬ального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, зазначеним у ст, 157 ЗК України, розроблений за Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Мінприроди України.

Майнова відповідальність здійснюється також за заподіяння втрат сільськогосподарського виробництва. Так, відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ) та чагарників як основного засобу ви-робництва в сільському господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом, об¬меженням прав власників землі і землекористувачів або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або дер¬жави. Відшкодовуються також втрати, спричинені виключенням сіль¬ськогосподарських угідь і чагарників з господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. При цьо¬му втрати сільськогосподарського виробництва компенсуються вин¬ними особами незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Майнову відповідальність у межах порушення земельного законо¬давства несуть як суб'єкти, що виробляють товарну сільськогосподар¬ську продукцію чи займаються її переробкою, так і органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Наприклад фермерське го¬сподарство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства. Звернення стягнен¬ня на земельні ділянки, надані у власність для ведення фермерсько¬го господарства, допускається у випадках, коли у фермерського госпо¬дарства відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення. Органи виконавчої влади та ОМС несуть відповідальність за шкоду, заподіяну неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою. Крім того, за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок, органи виконавчої вла¬ди та ОМС несуть відповідальність шля-хом відшкодування збитків у повному обсязі органом, який видав акт.

Майнова відповідальність може застосовуватися за порушення до¬говірних відносин у сфері технічного сервісного обслуговування сіль¬ськогосподарських підприємств, реалізації сільськогосподарської про¬дукції тощо. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони не¬суть майнову відповідальність.

Статтею 623 ЦК України передбачена відповідальність за відшко¬дування збитків, завданих порушенням зобов'язання. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збит¬ки. У договорі контрактації можуть бути передбачені також інші санк¬ції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань. Так, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоє¬часне виконання грошових зобов'язань у разі прострочення платежу за аграрну продукцію заготівельник сплачує пеню. Порядок розгляду спорів, що виникають з договірних відносин, здійснюються відповідно до Господарського процесуального кодексу України.