16.3. Дозиметрія зовнішнього опромінювання

Для реєстрації доз зовнішнього опромінювання у виробничих при­міщеннях від бета-, гама-, рентгенівських променів, потоків нейтронів можна застосовувати прилади, дія яких базується на будь-якому прин­ципі, описаному в попередньому розділі. До них належать:

рентгенометри — прилади, що фіксують потужність експо­зиційної дози іонізуючого випромінювання;

індивідуальні дозиметри — прилади, що вимірюють по­тужність експозиційної дози або величину поглиненої дози випро­мінювань;

радіометри, призначені для вимірювання щільності потоків іонізуючих частинок (бета-частинки, нейтрони).

Ці прилади можуть бути стаціонарного призначення або пере­носними.

Прилади для загального (групового) дозиметричного контролю.

Рентгенометр СП — 1-М "Кактус" — стаціонарний рентгено­метр мережного живлення, призначений для вимірювання потужності дози жорсткого гама-випромінювання в діапазоні від 0,2 мР/год до 100 Р/год. Датчик — іонізаційна камера об'ємом 5 л. Завдяки наявності в комплекті приладу екранованого кабеля завдовжки до 100 м датчик і пульт приладу можуть бути розташовані у різних приміщеннях.

Прилад показаний на мал. 97. Перемикач діапазонів має значення від "х 1" до "х 10000". Прилад обладнаний світловим і звуковим сигнальними пристроями. Крім того, на пульті розташовані пристрої для встановлення режиму роботи приладу.

Після увімкнення в мережу тумблер "установка нуля —робота" слід поставити в положення "установка нуля", тумблер "сигнал" у положення "вимкн.". Перемикач діапазонів переводять у положен­ня "х 100" і встановлюють стрілку приладу на нуль за допомогою регулятора "установка нуля". Далі слід натиснути на кнопку "пере­вірка". Якщо стрілка шкали встановиться між цифрами 1 і 2, то прилад справний.

Вмикають піддіапазон очікуваної потужності дози і встановлю­ють на цьому піддіапазоні нуль приладу. Переводять тумблер "уста­новка нуля —робота" в положення "робота". Прилад готовий до ви­мірювань.

Мал. 97. Прилад "Кактус":

/ — перехідні колодки кабеля; 2 — іонізаційна камера об'ємом 5 л; 3 — попередній підсилювач постійного струму на електрометричній лампі; 4 — пульт керування; 5 — індикатор; б — перемикач піддіапазонів; 7 — тумблер мережі; 8 — тумблер "установ­лення нуля — робота"; 9 — установлення нуля (точне); 10 — установлення нуля (приблизне); 11 — регулювання чутливості сигнального пристрою; 12 — тумблер вмикання дзвінка сигнального пристрою "сигнал"; 13 — кнопка "перевірка"; 14 — сигнальна лампочка вмикання мережі.

Підносять джерело випромінювання до іонізаційної камери. Стріл­ка приладу відхиляється вправо. При значному відхиленні, що свід­чить про надлишкову (вище від допустимої) потужність дози, спрацьо­вує сигнальний пристрій — лампочка та дзвінок. Чим потужніша доза, тим менші інтервали між світловими (звуковими) сигналами.

Мікрорентгенометр медичний МРМ —1 призначений для вимірювання малих доз рентгенівського та гама-випромінюван-ня. Датчик — іонізаційна камера, вмонтована у корпус приладу (мал. 98). Перемикач діапазонів має значення: "х 0,2", "х 1", "х 10", "х 100" мкР/с і розташований в центрі пульта. Справа внизу розташований тумблер "установка нуля", зліва внизу — тумблер увімкнення прила­ду в мережу та розжарення, вище — кнопка перевірки. Прилад пере­носний.

Мал. 98. Прилад МРМ-1.

Щоб підготувати прилад до робо­ти, необхідно увімкнути його в мере­жу, перевести перемикач діапазонів у положення "О", прогріти прилад уп­родовж 10 хв, встановити тумблером "установка нуля" стрілку приладу на нуль шкали і перевести перемикач піддіапазонів у положення "х 100". Прилад готовий для роботи. Перено­симо його у точку контролю потуж­ності дози і через 20-30 с фіксують покази шкали. Якщо стрілка прила-

д у не відхиляється або відхи­ляється менш ніж на одну по­ділку, вмикають більш чутливий піддіапазон "х 10", а якщо по­трібно — ще більш чутливий.

Мал. 99. Прилад ДРГ-05.

Рентгенометр ДРГ —05 використовується для вимірю­вання потужності дози рентге­нівського та гама-випроміню-вання в діапазоні від 0,1 до 10000 мкР/с і оцінки наявно­сті бета-випромінювання в енер­гетичному діапазоні від 200 до 3000 кеВ. Детектор випромінювання — електронний фотопомножу-вач ФЕУ —35. Прилад переносний."

У нижній частині корпусу (мал.99) кріпиться ручка, в якій роз­ташовані елементи живлення. На задній частиш корпусу розташо­ване світлове табло з позначками "менше 100 мкР/с" та "більше 100 мкР/с", а також перемикач піддіапазонів. На передній частині кріпиться блок детектування у вигляді циліндра, на торці якого змон­тована діафрагма, що служить світловим затвором. Робота затвора здійснюється обертанням стакана, конструктивно з ним з'єднаного. На цей стакан одягнутий знімний ковпачок-екран з поліетилену, який знімається при визначенні бета-випромінювання. У комплект при­ладу входять контрольні бета-джерела стронцій-90 та ітрій-90.

Щоб підготувати прилад до роботи, обертанням стакана блок де­тектування треба встановити в положення "відкрито". Через 15 хв після увімкнення приладу вимірюють покази від контрольного бе­та-джерела на обох піддіапазонах ("менше 100 мкР/с" та "більше 100 мкР/с") в такому порядку: на піддіапазоні "менше 100 мкР/с" знімають покази приладу, зумовлені власним фоном; з блоку детек­тора знімають поліетиленовий ковпачок і фіксують покази приладу від контрольного бета-джерела, обчисливши середнє арифметичне з 15-20 послідовних вимірювань; встановлюють перемикач піддіапа­зонів у положення "більше 100 мкР/с".

Прилад готовий до роботи. Наявність бета-випромінювання ви­значають за допомогою поліетиленового екрана та без нього. Збіль­шення показів при знятому ковпачку більш ніж на 20 проти пока­зів за його наявності свідчить про присутність бета-випромінюван­ня.

Радіометр "Прип'ять" РКС —20.03 призначений для вимірю­вання потужності експозиційної дози гама-випромінювання, а також щільності потоку і питомої активності бета-частинок. Переносний портативний прилад. Детектор випромінювання — газорозрядний лічильник та цифровий індикатор вмонтовані в корпус приладу. Жив­лення батарейне (мал. 100).

Потужність дози гама-випромінювання вимірюють таким чином. Перемикач "живлення" встановлюють у положення "Увімкн.", пе-

ремикач "Р-у" — у положення "у", переми­качі "Н", "X" — в одне з положень залеж­но від того, в яких одиницях необхідно ви­міряти потужність дози: Н — мкЗв/год, X — мР/год. Потужність дози "X" при положенні перемикача "межа 1" вимірю­ється в діапазоні 0,01-1,999 мР/год з ін­дикацією коми після першої цифри. При положенні перемикача "межа 2" потуж­ність дози вимірюється в межах 2,0-19,99 мР/год з індикацією коми після другої цифри. Потужність еквівалентної дози при положенні перемикача "межа 1" вимірю­ється в діапазоні 0,1 — 19,99 мкЗв/год з індикацією коми після третьої цифри. Пе­ремикач "час" при цьому повинен бути в положенні 20 с.

Мал. 100.Радіометр "Прип'ять".

При вимірюванні щільності потоку бе­та-частинок перемикач "Р-у" встановлюють у положення "Р", перемикач "ер-Am" — у положення "ф". При положенні перемикача "межа 1" щільність потоку вимірюється в діапазоні 10-1999 Ом/хв, кома ставиться після другої цифри. Перемикач "час" по­винен бути встановлений у положення 20 с. Вимірювання прово­дять двічі — при наявності кришки (для визначення гама-фону) та без неї. Остаточним результатом є різниця другого і першого відлі­ків.

Для визначення питомої активності при положенні перемикача "Р-у" в позиції "Р" перемикач "ф-Am" встановлюють у положення "Am". При положенні перемикача "межа 1" питома активність зраз­ка вимірюється в межах 1-10~⁷-1,999-10~⁶ Кі/кг; при положенні пе­ремикача "межа 2" — в діапазоні 2-10~⁶-19,99-10'⁶ Кі/кг з індикаці­єю коми після другої цифри. Перемикач "час" повинен бути вста­новлений у положення 10 хв.

Прилади для індивідуального дозиметричного контролю. Ви­мірювання потужності дози зовнішніх потоків частинок та квантів у виробничих приміщеннях часто є недостатнім для гігієнічної оцін­ки умов праці персоналу, оскільки поля випромінювань змінюють­ся в часі та просторі. Тому паралельно проводиться індивідуальний дозиметричний контроль, що дає змогу зафіксувати величину дози, яку отримав за час перебування на роботі кожний працівник. В НРБУ-97 зазначено, що індивідуальний дозиметричний контроль у кон­кретних для кожного випадку обсягах є обов'язковим для осіб, у яких річна ефективна доза опромінення може перевищувати 10 мкЗв (1 бер).

Дозиметр КІД-2 (мал. 101) призначений для визначення дози рентгенівського та гама-випромінювання в діапазонах 0,005-0,05 Р

та 0,05-1 P. Прилад мережного живлення, який складається з заряд­но-вимірювального пульта та комплекту дозиметрів.

На панелі зарядно-вимірювального пульта розташовані: зліва — запобіжник, гніздо живлення струму, тумблер вмикання приладу в мережу, ручка змінного опору "установка шкали"; справа — гнізда "заряд" та "вимірювання", а також виведені під шліц змінні опори для встановлення чутливості на діапазонах 0,05 та 1 Р; в центрі — шкала гальванометра з двома згаданими діапазонами виміру.

Індивідуальні дозиметри складаються з двох конденсаторних ка­мер, розрахованих на граничну дозу до 1 Р та 0,05 Р. Принцип дії останніх полягає в розрядці зарядженої камери за умови виник­нення в ній струмів під впливом іонізації за рахунок надходження в об'єм камери енергії іонізуючого випромінювання. Ступінь розряд­ки камери пропорційний потужності дози.

Для підготовки приладу до роботи слід здійснити такі операції. Колодку запобіжника слід поставити в позицію, що відповідає на­прузі в мережі (127 або 220 В), й увімкнути прилад. При цьому запалиться індикаторна лампочка, а стрілка гальванометра відхилиться в граничне праве положення. Після ЗО хв прогрівання ручкою "уста­новка шкали" слід встановити стрілку гальванометра на праву крайню риску шкали. Зняти глушник із гнізда "заряд", розгвинтити кон­трольний дозиметр і зарядити його (обидві камери), втоплюючи їх у гніздо на максимальну глибину. Перевірити ступінь зарядки ка­мер дозиметра, втоплюючи їх у гніздо "вимірювання". При цьому стрілка гальванометра повинна встановитись у межах "чорного по­ля" (до 0,0025 Р). Прилад готовий для роботи.

Дозиметри, що використовувались в процесі роботи, перевіряються на ступінь розрядки. Для цього в гніздо "вимірювання" підготовле­ного до роботи приладу втеплюють обидві камери — спочатку менш чутливу (з діапазоном вимірювання до 1 Р). На шкалі відчитують результат вимірювання отриманої дози. Результати вимірювання за-

носять у журнал реєстрації одер­жаних індивідуальних доз опро­мінення.

Мал. 102. Комплект індивідуальних дозиметрів ІД-02.

Вимірювач дози ІД —02 призначений для вимірювання по­глинених доз гама- та нейтронно­го випромінювання в діапазоні від О до 200 мрад. Він складається з комплекту дозиметрів та зарядно­го пристрою ЗД —6. Дозиметр кон­структивно виконаний у формі ав­торучки. У верхній частині дози­метра є закритий склом отвір, че­рез який можна візуально спосте­рігати шкалу з поділками від О до 200 мрад, на яку аплікована нитка, що показує величину виміря­ної дози (мал. 102).

Дозиметр слід зарядити. Ручку зарядного пристрою повертають проти годинникової стрілки до кінця. Вставляють дозиметр у за­рядний пристрій. Дзеркало зарядного пристрою спрямовують на дже­рело зовнішнього освітлення і повертанням дзеркала забезпечують максимальне освітлення шкали. Далі треба натиснути на дозиметр і, спостерігаючи в окуляр, повертати рукоятку зарядного пристрою за годинниковою стрілкою доти, доки зображення нитки на шкалі до­зиметра не перейде приблизно на дві поділки лівіше від позначки "О". Потім витягнути дозиметр і доторкнутися пінцетом або метале­вою паличкою до центрального контакту дозиметра, щоб зняти заряд з діафрагми. Відтак перевірити положення нитки на світло. Вона повинна встановитися на нулі.

Дозиметр готовий для роботи. Результати вимірів відліковують-ся за положенням нитки на шкалі.

Дозиметри індивідуального фотоконтролю (ІФК). Існує декілька їх модифікацій: ІФК-2,3, ІФК-2.3М, ІФКУ (уніфікований). Вони викори­стовуються для реєстрації рент­генівського та гама-випроміню-вання, потоків бета-частинок та нейтронів. Діапазон вимірюван­ня від 0,03 до 3 рад. Касети ІФК-2,3 (мал. 103) мають чо­тири фільтри: перший — не­проникний для світла шар сріб­ла завтовшки 14 мг/см², дру­гий — гетинаксу завтовшки 300 мг/см², третій — алюмінію 540 мг/см² та гетинаксу 320 мг/см², четвертий — свинцю 840

мг/см² та гетинаксу 450 мг/см². Перший шар пропускає тама- та рентгенівське випромінювання, а також бета-випромінювання з енер­гією від 0,15 МеВ, другий використовується для визначення дози, яку отримує кришталик ока (останній розташований за рогівкою завтов­шки 300 мг/см²), третій та четвертий фільтри пропускають гама-випромінювання менших енергій. Для заряджання касет використо­вують різні види фотоплівок, наприклад "Агфа".

Ступінь потемніння окремих ділянок фотоплівки визначають після завершення роботи за допомогою денситометра.

Прилади для вимірювання забрудненості робочих поверхонь. При роботі з радіоактивними речовинами у вигляді відкритих джерел (порошки, розчини) виникає ймовірність забруднення рук і одягу працюючих, приладів, обладнання, огороджувальних кон­струкцій, а також повітря робочої зони радіоактивним матеріалом. Небезпека для персоналу за таких обставин полягає в можливому надходженні речовин в організм через органи дихання (пари, аеро­золі), шлунок і кишки (при порушенні правил техніки безпеки). Крім того, забруднені поверхні створюють потоки частинок чи кван­тів, провокуючи надлишкове зовнішнє опромінення працівників. Контроль за забрудненням робочих поверхонь входить у систему заходів, спрямованих на оптимізацію умов праці персоналу.

Гігієнічні регламенти забруднення робочих поверхонь згідно з НРБУ-97 наведені в табл. 124.

Таблиця 124
Допустимі рівні загального радіоактивного забруднення робочих поверхонь, част. • хв~'-см~2
Об'єкти забруднення	Альфа-нукліди		Бета-нукліди
	окремі*	інші
Непошкоджена шкіра, спецбілизна, рушники, внутрішня поверхня лицевих частин засобів індивідуального захисту	1	1	100
Основний спецодяг, внутрішня поверхня додаткових 313	5	20	800
Поверхня приміщень постійного перебування персоналу та розміщеного в них обладнання, зовнішня поверхня спецвзуття	5	20	2000
Поверхні приміщень періодичного перебування персоналу та розміщеного в них обладнання	50	200	8000
Зовнішня поверхня додаткових 313, що знімаються в санітарних шлюзах	50	200	10000
* До окремих належать альфа-нукліди, середньорічна допустима активність яких у повітрі робо­чих приміщень менше 0,3 Бк-м3.

Ступінь забруднення робочих поверхонь контролюють за допо­могою переносних радіометрів (метод прямої радіометрії) та мето­дом мазків.

Універсальний бета-гама радіометр-інтенсиметр ЛУЧ —А призначений для кількісного та якісного визначення м'яко­го бета-випромінювання з мінімальною енергією 0,15 МеВ (типу ви­промінювання С¹⁴, S³⁵), жорсткого бета-випромінювання (Р³²) та гама-випромінювання. Він конструктивно оформлений у вигляді портатив­ного вимірювального пульта та виносного зонда (мал. 104). На торці зонда закріплюються детектори випромінювання — газорозрядні лі­чильники типу СБТ-7, СБТ-9, СТС-5, СТС-6, що є у комплекті прила­ду. До лічильників додані металеві екрани-трубки, за допомогою яких можна окремо здійснити реєстрацію бета- чи гама-випромінювання.

На панелі пульта розташовані: зліва — тумблер увімкнення при­ладу в мережу або до батареї, гніздо для підключення звукового індикатора, сигнал якого реалізується через розміщений нижче мік­рофон. Посередині вмонтовано шкалу (імп/с); справа — переми­кач діапазонів зі значенням "реж.", "х 2", "х 10", "х 50", "х 100", кнопка "скид" та рукоятка "режим".

Прилад вмикають у мережу або до батареї, відповідно розташу­вавши тумблер увімкнення в одну з позицій "вимк." Правий тум­блер установлюють в позицію "режим". Рукояткою "режим" устано­влюють стрілку приладу на режимну мітку (чорний трикутник). Переводять перемикач діапазонів у позицію "х 100". Стрілка прила­ду при цьому має встановитись на нулі.

Після цього датчик приладу підносять до вимірювальної поверх­ні. Якщо стрілка не відхиляється, то переходять до вимірювань на більш чутливому діапазоні. Слід пам'ятати, що при вимірюваннях при відкритому детекторі фіксується інтенсивність сумарного бета-та гама-випромінювання, при заекранованому — лише інтенсивність гама-випромінювання.

Якщо інтенсивність випромінювання настільки незначна, що при позиції перемикача на найбільш чутливому діапазоні "х 2" стрілка приладу відхиляється менш ніж на одну поділку, вимірювання про­довжують за допомогою звукового індикатора, поставивши лівий пе-

ремикач у позицію "звук". Відлік здійснюють за кількістю клацань мікрофона за одиницю часу. Вимірювання повинно тривати не мен­ше ніж 1 хв.

При обох способах дослідження в інтервалі між вимірювання­ми слід втеплювати кнопку "скид", встановлюючи стрілку прила­ду на нуль.

Радіометр "ТІСС" — переносний лабораторний прилад ме-режного живлення. Призначений для вимірювання забруднення тіла, одягу та інших поверхонь альфа-, бета- та гама-активними речови­нами при енергії альфа-частинок не менше 3 МеВ, бета-частинок не менше 0,6 МеВ. Має шість діапазонів вимірювання: до ЗО, 1000, 3000, 10000, 30000 та 100000 імп/хв. Схема приладу та вигляд передньої і задньої панелі подані на мал. 105.

У комплекті приладу є три датчики: ТЧ — для реєстрації бета-і гама-випромінювання, що складається з касети трьох газорозряд­них лічильників СТС-6; ТЮ — плоский пропорційний лічильник з попереднім підсилювачем, призначений для реєстрації альфа-части­нок; ТІ — сцинтиляційний датчик з фотопомножувачем ФЕП-19, що також застосовується для реєстрації альфа-частинок.

Щоб підготувати прилад до роботи, треба поставити тумблер "ме­режа" в позицію "вимкн.". Регулятор високої напруги і рукоятку "регулювання чутливості", що виведені під шліц на передній панелі, повернути до кінця ліворуч. Перемикач діапазонів встановлюють у позицію "З", тумблер "лічба" — у позицію "вимкн.", тумблер "компен­сація фону" — в позицію "ручна", тумблер "перевірка-робота" — в позицію "перевірка", тумблер "мережа" — в позицію "увімкн.". При­лад прогрівають упродовж 10 хв. Тумблер "встановлення нуля — робота" переводять у позицію "встановлення нуля" і фіксують нуль приладу. Тумблер "лічба" переводять у позицію "пуск" і підрахову­ють за 1 хв число імпульсів на шкалі механічного лічильника. Це число повинно дорівнювати 3000±100 і збігатись з показами стріл-кового приладу. Перемикач діапазонів слід перевести у позицію "ви­сока напруга", що необхідно для роботи виносного блока. Тумблер "перевірка-робота" переводять у позицію "робота". Після 5 — 10 хв прогрівання приладу з датчиком ТЧ тумблер "компенсація фону" на задній панелі блоку встановлюють у позицію "авт.". Переводять перемикач діапазонів у позицію "висока напруга" і регулятором вста­новлюють на шкалі приладу напругу 400 В. Перемикач діапазонів переводять у позицію, при якій число імпульсів, зумовлених гама-фоном приміщення, не перевищувало б 80 % повного значення шка­ли. Накладають чистий вимірювальний предмет на касету лічильни­ків так, щоб кнопка на верхній кришці була натиснутою. Стрілка відхилиться від нуля, після цього через 12 с на сигнальному при­строї замість сигналу "готовий" повинен засвітитись сигнал "чисто". Якщо на касету накласти предмет, забруднений бета- чи гама-актив-ними речовинами, то через 12 с замість сигналу "готовий" засвітить­ся сигнал "брудно". Стрілка при цьому зупиниться в положенні, що відповідатиме ступеню забруднення (імп/хв).

Мал. 105. Прилад "ТІСС":

а — загальний вигляд приладу "ТІСС": / — детектор ТЧ; 2 — детектор ТІ; 3 — детектор ТЮ; 4 — основний блок приладу; 5 — сигнальний пристрій; 6 — вимірюваль­ний прилад; 7 — електромеханічний лічильник; 8 — ручки установлення на нуль стрілок електромеханічного лічильника; 9 — тумблер пуску електромеханічного лічильника; 10 — тумблер "робота-установлення нуля"; // — тумблер "мережа"; 12 — ручка "вста­новлення нуля"; 13 — перемикач піддіапазонів;

б — загальний вигляд приладу "ТІСС" з боку задньої панелі: / — колодка силового трансформатора; 2 — клеми вмикання зовнішнього приладу; 3 — тумблер "компенсація фону"; 4 — шліц регулювання чутливості сигнального пристрою; 5 — тумблер "пере-вірка-робота"; 6 — роз'єм для підмикання детектора; 7 — запобіжник; 8 — кабель ме­режі; 9 — шліц регулювання високої напруги; 10 - клеми для підмикання зовнішніх

приладів; в — функціональна схема приладу "ТІСС".

Аналогічно проводять вимірювання із застосуванням детекторів ТЮ і ТІ.

Визначення активності поверхонь методом мазків. Метод за­стосовується для вимірювання забрудненості поверхонь радіоактив­ними речовинами, а також для перевірки якості дезактивації. Суть методу полягає в знятті радіоактивного матеріалу з забрудненої по­верхні фільтрувальним папером, марлею, ватою тощо. Мазки можна брати сухими або вологими матеріалами. Змочування водою або кислотою підвищує чутливість методу. Остання залежить також від того, з якої поверхні — гладкої чи шпаруватої — знімається мазок. Числовою характеристикою ефективності методу є коефіцієнт знят-

тя мазка (КЗМ), що визначається процентним відношенням повної активності мазка до повної активності протертої поверхні. Середні КЗМ фільтрувальним папером близькі до 20%, змоченим у воді мар­лево-ватним тампоном — близько 60%, тампоном, зволоженим 1-1,5 н. азотною кислотою — до 90%.

Важливо вибрати місце поверхні, з якого планують взяти мазок. Очевидно, що найбільш доцільно брати мазок із ділянок поверхні, на яких можна сподіватись радіоактивного забруднення. Останнє легко визначити за допомогою переносних радіометрів, наприклад Луч-А.

Далі активність мазків визначають на стаціонарних радіометрич­них установках, попередньо приготувавши препарат шляхом озо-лювання матеріалу мазка дією високої температури, наприклад у муфельній печі.

Прилади для визначення радіоактивних речовин в об'єктах се­редовища. Вплив іонізуючого фактора на здоров'я зумовлюється не лише використанням радіоактивних речовин у господарстві чи ме­дицині, коли опромінюється певна частина населення (персонал). Збільшення ризику захворювання на хвороби променевого поход­ження, так званих віддалених наслідків дії радіації, може спостеріга­тись при збільшенні променевого навантаження на населення вна­слідок забруднення середовища радіоактивними відходами вироб­ництва, а також при радіаційних аваріях. Техногенний фон, як зви­чайно, вдвічі перевищує природний (останній становить пересічно 100 мбер/рік) і за таких обставин, що найважливіше з гігієнічних позицій, опромінюються великі популяції і створюється можливість для поширення стохастичних ефектів соматичного та генетичного характеру. Тому контроль за станом навколишнього середовища є надзвичайно важливим заходом з точки зору забезпечення радіа­ційної безпеки населення.

Нижче наводимо коротку характеристику приладів, що викори­стовуються в санітарній практиці для визначення присутності радіо­активного матеріалу в об'єктах довкілля.

Сцинтиляційний радіометр пошуковий СРП-68-01 призначений для пошуку радіоактивних руд за їх гама-випроміню-ванням і радіометричного знімання місцевості. Він придатний також для визначення природного гама-фону. Переносний прилад батарей­ного живлення (мал. 106). Складається з виносного зонда, в якому розміщений сцинтиляційний лічильник ФЕУ-85, і портативного пуль­та. На останньому розташовані: стрілковий прилад зі шкалами "0-100" та "0-30"; перемикач діапазонів вимірювань — потоків гама-випромінювання зі значеннями 10 т, 3 т, 1 т, 300, 100 • с"¹ і потужності експозиційної дози зі значеннями 3 т, 1 т, 300, 100, ЗО мкР/год; перемикач режимів роботи приладу з позиціями "вимк.", "бат.", "2,5", "5" та "5В", а також кнопка "контр.".

Вихідне положення перемикача меж виміру — 10 т-с"¹ (3 т- мкР/ год). Перемикач режиму роботи переводять у позицію "бат." Стріл­ка приладу має встановитися в межах 8-15 В. Далі переводять пере-

микач режиму роботи в позицію "5В". Стрілка шкали має встанови­тися на поділці 4±0,3 В. Потім переводять перемикач режиму робо­ти в позицію "5" і знімають показники зі шкали з урахуванням позиції перемикача діапазонів. Тривалість вимірів повинна станови­ти 5 с.

Для контролю справності приладу служить кобальтове джерело гама-випромінювання, вмонтоване з лівого торця пульта і закрите ме­талевою кришкою. Слід зняти кришку, з зонда — гумовий ковпачок і під'єднати блок детектування до джерела. При цьому покази шка­ли на діапазоні 1 т-мкР/год повинні становити 770±92 мкР/год.

Установка малого фону УМФ —1500 М. Стаціонарний радіометр живлення від мережі призначений для визначення бета-активності води, ґрунту, харчових продуктів, мазків тощо. Датчики (газорозрядні лічильники СБТ-13, СТС-5, СТС-6) встановлені в за­хисному свинцевому контейнері. На пульті управління (перерахун-ковий пристрій ПП-16) розташовані кнопки "мережа", "пуск", "скид", "стоп", "50 Гц-робота", а також кнопки для регулювання режиму роботи приладу з позначками "1:1" — "1:5"; " "" " — "-п_-ц- " і " -Л-" — " -І_г " за загальною назвою "вхід" (мал. 107).

Для перевірки приладу після увімкнення його в мережу вста­новлюють кнопки "вхід" у позиції "1:1", " •~^J" та " ~и~ ", а кнопку "50 Гц-робота" в позицію "50 Гц". Скинувши покази з декатронів натисканням кнопки "скид", натискають кнопку "пуск" і фіксують кількість імпульсів на декатронах упродовж 1 хв, після чого кноп­кою "стоп" зупиняють лічбу. Кількість імпульсів повинна становити 3000±50.

Встановлюють кнопки "вхід" у позиції "1:5", "-П- ~и~" і "_п_", кнопку "50 Гц-робота" переводять у положення "робота". Після цього, увімкнувши на блоці захисного контейнера тумблер "мережа", ви­мірюють кількість імпульсів від фону (не перевищує 10 за 1 хв (N.)), кількість імпульсів від препарату (разом з фоном — N_n + N ), кількість імпульсів від контрольного стронцієвого бета-джерела NT). Усі вимірювання тривають не менше 10 хв.

Припустимо, що фон становить 10 імп./хв, кількість імпульсів від препарату з фоном — 15010 імп./хв, а власне від препарату — 15000 імп./хв. Кількість імпульсів від контрольного джерела при його паспортній активності 3000 розп./хв становить 600 імп./хв. Тоді коефіцієнт перерахунку становитиме 5, тобто для видачі одного імпульсу на перерахункову схему реалізується енергія п'яти розпа­дів. Це означає, що активність препарату становить 15000 х 5 = 75000 розп./хв. Поділивши це число на кількість розпадів за хвилину, що відповідають активності в кюрі (2,22 • 10¹²), і перерахувавши ре­зультат на питому активність зразка (якщо для приготування пре­парату використано 1 мл досліджуваної води, то результат слід по­множити на 1000), одержимо власне питому активність досліджува­ного об'єкта в кюрі/л, яка становитиме 3,38 • 10~⁵ Кі/л.