1

ЗМІСТ

ББК51.20я7

Д14 УДК 613 (076.58)

Рецензенти:

д-р мед. наук, проф. Р.Д. Габович,

д-р мед. наук, проф. В.Г. Бардов

(Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольця, м. Київ)

Редактор Л.В.Дячишин

Даценко І.І. та ін.

Д14 Загальна гігієна: Посібник для практичних занять /За загальною ред. Даценко 1.1.— Львів: Світ, 2001. — 472 с., іл. Бібліогр.: с. 467. ISBN 966-603-013-6.

У навчальному посібнику викладено методики дослідження факторів навколишнього середовища і його впливу на організм людини за розділами: ко­мунальна гігієна, гігієна харчування, гігієна дітей та підлітків, гігієна праці, гігієна лікувально-профілактичних закладів, радіаційна гігієна, військова гігієна. По­сібник написано з урахуванням найновіших досягнень гігієнічної науки та бага­торічних традицій викладання загальної гігієни у Львівському медичному уні­верситеті.

Для студентів медичних і стоматологічних факультетів закладів освіти II-IV рівнів акредитації.

ISBN 966-603-013-6

© Даценко 1.1., Денисюк О.Б., Пластунов Б.А. та ін., 2001

Передмова

Нинішній етап розвитку цивілізації характеризується посиленням процесів денатурації довкілля та їх негативного впливу на здоров'я населення. За цих умов значно зростає роль гігієни в підготовці спеціаліста-медика (магістра і бакалавра).

Медична освіта повинна формувати у молодого спеціаліста профілак­тичний напрям мислення, гігієнічний світогляд, розуміння ролі чинників дов­кілля в етіології, патогенезі та профілактиці захворювань, вміння здійснюва­ти профілактичні заходи серед різного контингенту населення в умовах лікарні, лікарської дільниці, промислового підприємства, дитячого закладу, військової частини тощо. Цьому повинні сприяти широке вивчення загальної гігієни з основами медичної екології студентами всіх факультетів (відділень) медич­них навчальних закладів II-IV рівнів акредитації, передбачене новими навчаль­ними планами та програмами, наближення програм для студентів II рівня підготовки до програм вищих навчальних закладів, укладання нових підруч­ників і посібників з загальної гігієни.

У процесі вивчення загальної гігієни важливого значення набувають прак­тичні заняття, які передбачають освоєння гігієнічних методів дослідження, дають змогу студентам отримати відповідні практичні навички, а також; допомагають опанувати методи запобіжного і поточного санітарного на­гляду за об'єктами, що продиктовано нагальною потребою охорони навко­лишнього середовища.

Мета навчального посібника — допомогти студентам підготуватися до практичних занять, які проводяться за принципом самостійного опрацюван­ня кожної теми. Такий принцип організації занять сприяє поліпшенню прак­тичної підготовки студентів з основних розділів гігієни.

Навчальний посібник написано за програмами для студентів медичних, і сто­матологічних факультетів (відділень) медичних навчальних закладів П-IVрівнів акредитації, затвердженими Міністерством охорони здоров'я України. Навчаль­ний посібник складається з таких розділів: комунальна гігієна, гігієна харчуван­ня, гігієна дітей та підлітків, гігієна праці, гігієна лікувально-профілактичних закладів, радіаційна гігієна, військова гігієна. У додатках наведені ситуаційні задачі та приблизна тематика реферативних робіт до кожного розділу.

Навчальний посібник порівняно з попередніми його виданнями (1988, 1992) доповнено главами, присвяченими гігієнічній оцінці іонізуючих випромінювань, кліматопогодних чинників, фізичних факторів довкілля (інфрачервоне та уль­трафіолетове випромінювання, інфразвук, ультразвук). У ньому висвітлені новітні гігієнічні підходи до оцінки якості питної води, харчування населення, радіаційного фактора з урахуванням вимог найновіших, державних стандартів та санітарних норм. За сучасною класифікацією електромагнітних полів по­дані методи їх гігієнічної оцінки, зокрема лазерного випромінювання.

Автори з вдячністю приймуть зауваги та побажання щодо подальшого вдосконалення посібника.

ВСТУП

Гігієна — наука, що вивчає закономірності впливу на організм людини та суспільне здоров'я комплексу чинників довкілля з метою розробки гігієнічних норм, санітарних правил, запобіжних і оздоровчих заходів, спрямованих на ліквідацію або зменшення до безпечних величин впливу негативних чинників і широкого використання позитивних чинників, реа­лізація яких забезпечить оптимальні умови для збереження і зміцнення здоров'я, попередження захворювань.

Чинники довкілля поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та со­ціальні, їх вплив на організм може призвести до морфологічних, функціо­нальних, біохімічних зрушень, патологічних та генетичних змін, спричи­нити зростання захворюваності населення.

Щоб з'ясувати вплив чинників довкілля на організм, застосовують різноманітні методи гігієнічних досліджень. Серед них фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні (зокрема, мікробіологічні), соціологічні, опи­сові методи, які дають змогу вивчати окремі чинники довкілля. За допо­могою морфогістологічних, фізіологічних, біохімічних та інших клінічних методів оцінюють вплив чинників на здоров'я людини. Важливе місце по­сідають методи нормування чинників довкілля, що допомагають обгрун­тувати гігієнічні норми — чітко окреслені рівні, дози або концентрації чинників, які при довготривалій дії на організм людини залишаються без­печними з точки зору збереження нормальної життєдіяльності та здоров'я сучасного суспільства і майбутніх поколінь.

Впровадженням гігієнічних норм, санітарних правил, запобіжних і оз­доровчих заходів займається практична галузь гігієни — санітарія. Сані­тарно-гігієнічні заходи в Україні здійснює санітарно-епідеміологічна служ­ба, керована Головним державним санітарним лікарем України — заступ­ником міністра охорони здоров'я та Головним санітарно-епідеміологіч­ним управлінням Міністерства охорони здоров'я. Основним закладом са­нітарно-епідеміологічної служби є санітарно-епідеміологічна станція. Відповідно до адміністративно-територіального принципу побудови сані­тарно-епідеміологічної служби існують Український центр державного санепідемнагляду, республіканська (у Кримській АР), обласні, міські, районні у великих містах (з адміністративним поділом на райони) та ра­йонні санепідемстанції сільських районів.

Діяльність санепідемстанцій здійснюється у двох основних формах: запобіжного і поточного санітарного нагляду. Запобіжний санітарний на­гляд за дотриманням санітарно-гігієнічних норм і правил забезпечується під час вибору земельної ділянки, проектування, будівництва та введення в експлуатацію споруд різного призначення, а також при розробці заходів

з охорони довкілля. Поточний санітарний нагляд передбачає контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм і правил під час експлуатації споруд різного призначення, моніторингу за станом довкілля (атмосфер­ного повітря, питної води й води водойм, ґрунтів, харчових продуктів тощо). Функції санітарно-епідеміологічної служби поділяються на органі­заційну, спрямовану на розробку санітарно-гігієнічних і протиепідеміч­них заходів на контрольованому об'єкті, та контролюючу, яка полягає в контролі виконання адміністрацією об'єкта запропонованих заходів.

У своїй роботі санепідемстанції спираються на санітарне законо­давство, яке базується на Законі України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (1994) і складається з гігієнічних норм, санітарних правил, державних стандартів, будівельних норм і пра­вил у різних галузях охорони довкілля та здоров'я населення.

Об'єкти санітарного нагляду поділяються на комунальні (атмосферне повітря, джерела питного водопостачання, ґрунт, системи планування та очистки населених пунктів, лікувальні установи, житлові та громадські споруди), харчові, дитячі, промислові, радіаційні тощо. Такий поділ по­в'язаний, передусім, з особливостями характерних для цих об'єктів по­єднань чинників довкілля та їх впливу на здоров'я, вивчення яких вимагає специфічних методів дослідження. Цей поділ визначає як внутрішню структуру гігієнічної науки, так і структуру санітарно-гігієнічних відділів санепідемстанцій.

Комунальна гігієна вивчає вплив на здоров'я і санітарні умови жит­тя людей природних та антропогенних чинників довкілля в умовах населених пунктів і науково обґрунтовує гігієнічні норми, санітарні правила і рекомендації, спрямовані на запобігання та зниження за­хворюваності, оздоровлення умов побуту і відпочинку населення.

Комунальна гігієна охоплює питання гігієни повітряного сере­довища, світлового клімату, води і господарсько-питного водопоста­чання, ґрунту, а також тісно пов'язані з ними питання гігієни пла­нування населених пунктів, гігієни житлових і громадських споруд, лікувально-профілактичних закладів.

Вплив навколишнього середовища населених пунктів на організм людини за сучасних умов стає щораз складнішим, різноманітнішим і вимагає від органів охорони здоров'я здійснення на основі гігі­єнічних норм своєчасного санітарного нагляду і розробки профі­лактичних заходів щодо негативного впливу на здоров'я комплексу фізичних, хімічних, біологічних і соціальних чинників. Санітарний нагляд у населених пунктах передбачає передусім гігієнічну оцінку фізичних властивостей, хімічного та біологічного складу середови­ща, зокрема, ступеня забруднення атмосферного повітря і повітря приміщень, водойм та ґрунту, погодно-кліматичних умов і світлового клімату місцевості, мікроклімату, освітленості, вентиляції, опалення і водопостачання приміщень, методи дослідження яких викладені в цьому розділі.

ГІГІЄНА ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА