- •Передмова
- •1.1. Гігієнічна оцінка фізичних та хімічних чинників повітря
- •1.2. Термометрія
- •1.3. Гігрометрія
- •1.4. Барометрія
- •1.5. Визначення напряму і швидкості руху повітря
- •1.6. Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини
- •1.7. Гігієнічна оцінка впливу погодно-кліічатнчннх умов на здоров'я людини
- •1.8. Методика відбору проб та організація хімічного дослідження повітряного середовища
- •1.9. Визначення і оцінка вмісту хімічних домішок у повітрі
- •1.10. Вивчення впливу забруднень атмосферного повітря на організм людини
- •Гігієна світлового клімату
- •2.1. Гігієнічна оцінка світлового клімату
- •2.2. Визначення інтенсивності інфрачервоного випромінювання
- •2.3. Визначення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання
- •2.4. Визначення природної та штучної освітленості приміщень
- •2.5. Дослідження впливу освітлення на зорові функції
- •Гігієна води
- •3.1. Гігієнічна оцінка якості води
- •3.2. Методика вщбору, зберігання і транспортування проб води
- •3.3. Дослідження органолептичних властивостей води
- •3.4. Дослщження хімічних властивостей води
- •3.5. Методи очищення та знезараження води
- •3.6. Вивчення впливу води на здоров'я людини
- •Гігієна грунту
- •4.1. Гігієнічна оцінка якості грунту
- •4.2. Методика вщбору проб грунту для дослідження
- •4.3. Дослідження механічного складу та фізичних властивостей грунту
- •4.4. Дослідження хімічних властивостей грунту
- •4.5. Вивчення впливу грунту на здоров'я людини
- •5.1. Визначення енергетичних витрат організму
- •5.2. Оцінка харчування за даними меню-розкладки
- •6.1. Дослідження м'яса
- •6.2. Дослідження молока
- •6.3. Дослідження борошна
- •6.4. Дослідження хліба
- •6.5. Дослідження консервів
- •6.6. Оцінка адекватності харчування за вітамінним складом
- •9.1. Гігієнічні аспекти роботи лікаря дитячого закладу
- •9.2. Гігієнічне обстеження дитячих закладів
- •9.3. Гігієнічна оцінка дитячих меблів
- •9.4. Гігієнічна оцінка дитячих іграшок
- •9.5. Гігієнічна оцінка шкільних підручників
- •9.6. Оцінка режиму дня дітей та підлітків і організації навчального процесу
- •10.1. Дослідження та оцінка фізичного розвитку дітей і підлітків
- •10.2. Дослідження та оцінка функціонального стану дітей і підлітків
- •11.1. Гігієнічні аспекти роботи цехового лікаря
- •11.2. Гігієнічне обстеження цехової дільниці
- •II. Гігієнічне обстеження цеху.
- •III. Гігієнічна характеристика детальної професії.
- •11.3. Гігієнічна оцінка умов і характеру праці
- •12.1. Виробничий мікроклімат
- •12.2. Виробничий шуп
- •12.3. Виробнича вібрація
- •12.4. Ультразвук та інфразвук на виробництві
- •12.5. Електромагнітні поля на виробництві
- •12.6. Іонізація повітря виробничих приміщень
- •13.1. Дослідження запиленості повітря
- •13.2. Дослідження токсичних речовин у повітрі виробничих приміщень
- •13.3. Гігієнічна оцінка токсичності шкідливих хімічних речовин
- •14.1. Організація і проведення медичних оглядів
- •14.2. Облік, реєстрація та розслідування професійних захворювань і нещасних випадків
- •14.3. Аналіз захворюваності працюючих
- •14.4. Дослідження функціонального стану працюючих
- •15.1. Гігієнічні аспекти роботи лікарів лікувального профілю
- •15.2. Гігієнічна експертиза проектів лікувальних закладів
- •15.3. Гігієнічний контроль за експлуатацією лікувально-профілактичних закладів
- •16.1. Радіоактивні перетворення і види випромінювань
- •16.2. Методи реєстрації іонізуючих випромінювань
- •16.3. Дозиметрія зовнішнього опромінювання
- •16.4.Розрахункові методи захисту від зовнішнього опромінення
- •16.5. Особливості планування та обладнання радіологічних відділень лікарень
- •16.6. Гігієнічні вимоги до розташування
- •Медичний контроль за розташуванням військ
- •Гігієна харчування військ
- •18.1. Гігієнічна оцінка харчування у військовій частині
- •18.2. Методика визначення й оцінка харчового статусу військовослужбовців
- •18.3. Дослідження борошна та хліба в польових умовах
- •18.4. Визначення вітаміну с у свіжих овочах
- •Гігієна водопостачання війсь!
- •19.1. Вибір джерел водопостачання в польових умовах
- •19.2. Відбір проб води з різних джерел
- •19.3. Дослідження фізико-хімічних властивостей води
- •19.4. Очищення та знезараження води
- •19.5. Визначення радіоактивного забруднення води та харчових продуктів
- •Ситуаційні задачі ситуаційні задачі до розділу 1
- •Ситуаційні задачі до розділу 2
- •Ситуащйш задачі до розділу з
- •Ситуаційні задачі до розділу 4
- •Ситуаційні задачі до розділу s
- •Ситуаційні задачі до розділу 6
- •Ситуаційні задачі до розділу 7
- •79005 Львів, вул. Зелена, 20.
12.3. Виробнича вібрація
Вібрація — механічні коливання, що генеруються ручним інструментом, верстатами, машинами й механізмами і сприймаються тілом робітника під час безпосереднього стикання. Вібрація поділяється на загальну, яка передається на тіло людини, що сидить або стоїть, через опорні поверхні (сидіння, підлога, робоча площадка), і локальну, яка передається на руки при контакті з вібруючим інструментом або обладнанням.
Вібрація характеризується частотою (Гц), амплітудою (м) та її похідними за часом — віброшвидкістю (м/с) і віброприскоренням (м/с2). Критеріями для гігієнічної оцінки й нормування вібрації служать віброшвидкість або віброприскорення, оскільки зміни в організмі під впливом вібрації залежать від кількості енергії коливань, що передається організмові; кількість енергії, у свою чергу, пропорційна квадратові коливальної швидкості або коливальному прискоренню.
Людина відчуває вібрацію в діапазоні від часток герца до 8000 Гц. Вібрація більш високої частоти сприймається як теплове випромінювання. За поріг сприйняття віброшвидкості прийнято вважати 10~6 м/с, а за поріг больового відчуття — 1 м/с.
Інтенсивність вібрації вимірюється не лише абсолютним значенням віброшвидкості або віброприскорення, але й, за аналогією із шумом, їх логарифмічним рівнем, який виражається в децибелах. При цьому за стандартну одиницю взято віброшвидкість 5-Ю'8 м/с або віброприскорення 3-10~4 м/с2, що відповідають середньоквадратич-ній коливальній швидкості (прискоренню) при стандартному порозі звукового тиску 2-10~5 Па.
Віброшвидкість, віброприскорення та їх логарифмічні рівні вимірюють в октавних або третинооктавних* смугах частот.
За джерелом виникнення загальна вібрація поділяється на транспортну (самохідні й причіпні машини, транспортні засоби), транспортно-технологічну (машини з обмеженою рухомістю, які переміщуються по спеціально підготовлених поверхнях, наприклад, екскаватори, крани, автонавантажувачі) та технологічну (стаціонарні машини, а також вібрація, яка передається на робочі місця, що не мають власних джерел), локальна — на таку, що передається від ручного механізованого інструмента та органів ручного управління машин і обладнання, а також від ручних інструментів без двигуна і оброблюваних деталей.
За характером спектра розрізняють вібрацію вузькосмугову, параметри якої в одній третинооктавній смузі частот більш ніж на 15 дБ перевищують значення сусідніх третинооктавних смуг, і широкосмугову, що не відповідає зазначеній вимозі.
За частотним складом загальна вібрація буває низькочастотною із переважанням максимальних рівнів в октавних смугах 1-4 Гц, середньочастотною (8-16 Гц) і високочастотною (31,5-63 Гц). Максимальний рівень низькочастотної локальної вібрації припадає на октавні смуги 8-16 Гц, середньочастотної — 31,5-63 Гц, високочастотної - 125-1000 Гц.
За часовими характеристиками вібрація поділяється на постійну (віброшвидкість змінюється не більше як на 6 дБ за 1 хв) і непостійну (зміни віброшвидкості не менше 6 дБ за 1 хв). До непостійних вібрацій належать коливні у часі (рівень віброшвидкості безперервно змінюється), імпульсні (один або кілька вібраційних впливів тривалістю менше 1 с), переривчасті (час вібраційної дії становить більше 1 с).
Унаслідок тривалого впливу інтенсивної вібрації, особливо локальної, розвивається вібраційна хвороба — специфічне професійне захворювання з переважним порушенням тонусу капілярів долонної поверхні пальців, їх спазмуванням і атонією на тлі розладів вібраційної та інших видів чутливості під дією високочастотної локальної вібрації або трофічними розладами та атрофією дрібних м'язів кисті та плеча, патологією кістково-суглобового апарату верхніх кінціаок і плечового пояса під дією низькочастотної локальної вібрації. Дія загальної високочастотної вібрації супроводиться ураженням центральної та вегетативної^ нервової системи з явищами астеновегетативного синдрому, порушенням зорових функцій, спазмом вінцевих судин серця і розвитком кардіодистрофії, змінами периферичних нервів і судин нижніх кінцівок. Під впливом загальної низькочастотної вібрації уражуються органи опори і руху, найчастіше нижні кінцівки і хребет з розвитком ішіорадикулітів, вестибулярний аналізатор, статева сфера.
Параметри загальної вібрації вимірюють на робочих місцях при безпосередньому стиканні з тілом людини масою 70 кг, локальної — на вібруючому обладнанні при зусиллі натискання руками працівника не більше 100 Н для одноручної машини, 200 Н для дворучної та масі машини 100 Н.
Для вимірювання вібрації використовується вібровимірювальна апаратура ВШВ-1, ВШВ-003, ШВК-1, НВА-1, "Брюель і К'єр", RFT, принцип роботи якої грунтується на перетворенні механічних коливань на пропорційні їм електричні сигнали, які реєструються стріл-ковим індикатором, градуйованим у м/с, м/с2 або дБ.
Перетворювачем механічної енергії на електричну служить п'єзоелектричний датчик (віброприймач), принцип дії якого грунтується на виникненні електрики в матеріалі під дією стискання або розтягування.
Вібрацію частотою 16-8000 Гц та інтенсивністю 30-140 дБ вимірюють апаратурою ВШВ-1 (мал. 70).
У процесі роботи з приладом до роз'єму "вхід" замість мікрофона підключають віброприймач. Тумблер перемикання роботи на мікрофон або віброприймач установлюють у положення "датчик". Перемикач роду вимірювання встановлюють у положення "лін", якщо визначається загальний рівень вібрації, або в положення "фільтри", якщо визначаються рівні вібрації в октавних смугах частот. Перемикач виду робіт установлюють у положення "швидко" при безперервній вібрації або "повільно" — при переривчастій. Усі інші маніпуляції й техніка вимірювання такі ж, як і при вимірюванні шуму.
Для вимірювання вібрації використовується також низькочастотна вібровимірювальна апаратура НВА-1. Вона призначена для вимірювання середньоквадратичних значень загальних і октавних рівнів віброшвидкості (дБ) в діапазоні інтенсивності 70-130 дБ та частотному діапазоні 1,4-335 Гц з октавними частотами 2, 4, 8, 16, 31,5, 63, 125, 250Гц (мал. 72).
Під час підготовки приладу до роботи підключають шланги, які з'єднують вимірювальний підсилювач з октавними фільтрами і попереднім підсилювачем. Віброприймач установлюють на вібруючій поверхні. Прилад вмикають у мережу; при живленні від акумуляторів перевіряють їх напругу, натискаючи кнопки перевірки напруги акумулятора, при цьому стрілка індикатора повинна встановитися в межах сектора "акумулятор".
Спеціальним тумблером вмикають живлення блока октавних фільтрів, при цьому загоряється індикатор живлення. Прилад прогрівають 15 хв і перевіряють калібрування, встановивши тумблер роду роботи в положення "загальний", а перемикачі меж вимірювань "децибели І" — у положення "калібрування", "децибели II" — на 20. Стрілка приладу повинна встановитися на рисці калібрувального рівня шкали (у випадку її відхилення встановлення нуля проводиться шліцом). Перемикачі меж вимірювань "децибели І" і "децибели II" встановлюють у крайні праві положення, що відповідає діапазонові вимірювань 120-130 дБ. Якщо стрілка індикатора не рухається, то діапазон вимірювань зменшують, перевівши перемикач "децибели II" спочатку в положення 10, а потім у положення 0. Подальше зменшення діапазону здійснюють перемикачем "децибели І", знайшовши таке положення, коли стрілка індикатора зупиниться у правому секторі шкали (більше 0 дБ). Покази приладу знімають підсумовуванням показів перемикачів "децибели І" і "децибели II" та стрілкового індикатора.
Для вимірювання загального рівня віброшвидкості тумблер роду робіт установлюють у положення "загальний", віброшвидкості в октавних смугах частот — у положення "октавний" з наступною зміною положення перемикача октавних смуг від 2 до 250 Гц. При вимірюваннях в октавах нижче 8 Гц постійних вібрацій тумблер для перемикання сталої часу індикації встановлюють у положення "повільно", а при вимірюваннях в октавах понад 8 Гц, ударних вібрацій та поштовхів — у положення "швидко".
Загальну вібрацію вимірюють у таких координатних осях: Z — вертикальна, перпендикулярна до опорної поверхні, що йде вздовж тулуба; X — горизонтальна від спини до грудей; У — горизонтальна від правого плеча до лівого. При вимірюванні локальної вібрації вісь X паралельна осі місць охоплення джерела вібрації, вісь Z лежить у площині, утвореній віссю X та напрямом подачі або прикладення сили (віссю передпліччя, якщо сила не прикладається), вісь У перпендикулярна до площини осей X та Z (мал. 73). Для вимірювання вібрації в окремих координатних осях вібропрнймач закріплюють на вібруючій поверхні повздовжньою віссю у відповідних напрямках.
Згідно з "Санітарними нормами вібрації робочих місць" № 3044-84 та "Санітарними нормами й правилами при роботі з машинами та обладнанням, що створюють локальну вібрацію, яка передається на руки працівників" № 3041 —84 основним методом, який характеризує вібраційну дію на робітника, є частотний аналіз, при якому
Мал. 73. НапрЯіМ
координатних осей при дії загальної
вібрації в положенні
стоячи (а), сидячи
(б) та локальної вібрації при охопленні
циліндричних
(в) і сферичних (г)
поверхонь.
нормативними параметрами служать середньоквадратичні значення віброшвидкості й віброприскорення або їх логарифмічні рівні, виміряні в октавних або третинооктавних смугах частот (для локальної вібрації лише в октавних смугах частот, для загальних вузь-космугових вібрацій лише в третинооктавних смугах).
Орієнтовну оцінку вібраційного фактора допускається здійснювати інтегральним за частотою методом, нормативним параметром якого є коректоване значення віброшвидкості й віброприскорення (або їх логарифмічні рівні), а для оцінки вібрації з урахуванням часу дії рекомендовано використовувати дозу вібрації, параметром якої є еквівалентне за енергією коректоване значення віброшвидкості або віброприскорення.
Гранично допустимі значення нормативних параметрів загальної та локальної вібрації при тривалості робочої зміни 8 год подано в табл. 94.
Гранично допустимі рівні віброшвидкості в житлових приміщеннях згідно з "Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів" №173-96 не повинні перевищувати на середньогеометричних частотах 2 Гц79дБ, 4Ґц — 73 дБ, 8, 16, 31,5 і
271
63 Гц — 67 дБ. Ці норми мають бути зменшені на 10 дБ при дії непостійної вібрації. Допускається їх перевищення на 5 дБ, а також на 5, 10 чи 15 дБ при зменшенні тривалості впливу вібрації упродовж доби відповідно до 18-56, 6-18 і менше 6%.
Дослідження впливу виробничої вібрації на організм. За об'єктивні критерії шкідливого впливу вібрації на організм працюючого слугують інтенсивність змін вібраційної, больової, температурної чутливості, тонусу судин, стан вестибулярного і слухового аналізаторів тощо.
При визначенні вібраційної чутливості фіксують ЇЇ пороги до коливань різної частоти. Поступово збільшуючи амплітуду коливань, знаходять таку, яка ледь відчувається обстежуваним. При цьому параметри заданої вібрації відомі, що дає змогу визначити по-роговий рівень вібраційної чутливості на різних частотах. З цією метою використовується вимірювач вібраційної чутливості ВВЧ —02 (мал. 74).
Прилад генерує механічні коливання вібруючої площадки на фіксованих частотах 16, 31,5, 63, 125, 250 і 500 Гц. Амплітуда подаваних коливань регулюється ступінчасте і плавно. Прилад відградуйова-ний у децибелах. Нулю децибел на різних частотах відповідають наступні амплітуди: на 16 Гц — 5, на 32 Гц — 3, на 63 Гц — 1,5, на 125 Гц - 0,2, на 250 і 500 Гц - 0,15 мкм.
Мал, 74. Вимірювач
вібраційної чутливості:
/
— електромеханічній"! прилад; // —
електродинамічна приставка; 1
— стрілочний
індикатор;
2
— перемикач
шкал; 3
— перемикач
частот; 4,
5 — ручки
для грубого і плавного
встановлення амплітуди вібрації; 6,
7 — тумблер
і кнопка подання і переривання
сигналу; 8
— лампочка
відповіді; 9,
10 — тумблер
і сигнальна лампа вмикання мережі;
11
— в
і бра ці її на площадка; 12
— кнопка
відповіді обстежуваного.
Обстежуваний поміщає вказівний палець на вібруючу площадку, не натискаючи на неї, в іншу руку він бере кнопку відповіді пацієнта. Експериментатор перемикачем установлення частоти встановлює частоту 500 Гц і перемиканням ручки установлення амплітуди, поступово збільшуючи амплігуду подаваної вібрації, знаходить поріг вібраційної чутливості на даній частоті. Обстежуваний свідчить про виникнення відчуття вібрації натисканням на кнопку пацієнта, в цю мить загоряється сигнальна лампочка. Поріг (дБ) визначається за сумою показів перемикача амплітуди та стрілки індикатора. Потім переходять до відповідних вимірювань на більш низьких частотах.
Про зміни вібраційної чутливості судять, порівнюючи її поріг у осіб, що зазнали і не зазнали впливу вібрації, або у одних і тих самих осіб до роботи і в різні періоди після її виконання. Збільшення порога, яке свідчить про втому вібраційного аналізатора, найбільш виражене на діючій частоті і на частоті 250 Гц. При тривалому впливі вібрації спостерігається стійке збільшення порога, особливо на частоті 250 Гц.
Зміни больової чутливості виявляються при поколюванні голкою різних ділянок шкіри, звичайно рук і ніг.
Простим, але дуже ефективним методом виявлення впливу вібрації на тонус судин є капіляроскопічне дослідження — огляд за допомогою спеціального мікроскопа підшкірних капілярів нігтьового ложа пальців, переважно IV пальця лівої руки при дії локальної вібрації або ноги при дії загальної вібрації. На шкіру в місці огляду наносять кедрову олію, гліцерин або іншу просвітлювальну речовину.
При капіляроскопії звертають увагу на колір поля, число капілярів, форму і ширину просвіту венозного і артеріального колін, їх звивистість, особливості кровообігу. У здорових людей фон поля світло-рожевий, колір капілярів інтенсивно рожевий чи червоний. Капіляри першого ряду розташовані правильними рядами, обидві половини капіляра ідуть паралельно. За ходом артеріальної і особливо венозної частини капіляра наявні два-три легкі вигини, кровообіг швидкий, рівномірний.
На ранніх стадіях впливу вібрації спостерігається тенденція до спастичного стану або атонії капілярів, далі переважають спастично-атонічні явища. Капіляри стають звивистими, деформованими, артеріальне коліно деяких сильно звужене, венозне — частіше розширене. Часто капіляри погано розрізняються на мутному судинному фоні, кровообіг уповільнюється.