14.2. Облік, реєстрація та розслідування професійних захворювань і нещасних випадків

Чітко налагоджений облік і реєстрація всіх випадків професій­них захворювань, отруєнь та нещасних випадків на виробництві, сво­єчасне і правильне їх розслідування, вміння накреслити раціональ­ний план профілактичних заходів є важливими передумовами змен­шення професійної захворюваності та виробничого травматизму. Сво­єчасне розпізнавання професійного захворювання чи нещасного ви­падку, з'ясування причин їх виникнення та усунення цих причин шляхом проведення відповідних санітарно-гігієнічних й оздоровчих заходів дають змогу попередити виникнення нових професійних за­хворювань та нещасних випадків.

Професійні захворювання — захворювання, зумовлені дією шкід­ливих умов праці. Вони поділяються на гострі, що виникли після одноразової, упродовж не більше однієї робочої зміни, дії шкідли­вих виробничих факторів, та хронічні, що виникли після багатора-

зової й тривалої дії шкідливих факторів. Гостре й хронічне профе­сійне отруєння є окремим випадком гострого або хронічного профе­сійного захворювання. Групове професійне захворювання — захво­рювання, при якому одночасно захворіло (постраждало) двоє й біль­ше людей.

До нещасних випадків належать травми, теплові удари, опікі, об­мороження, утеплення, ураження електричним струмом і блискав­кою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (зем­летруси, зсуви ґрунту, повені, урагани тощо), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками флори і фауни, що трапили­ся на робочому місці на території підприємства або в іншому місці при виконанні потерпілим трудових обов'язків як у робочий час, включаючи встановлені перерви, так і за час, необхідний для впо­рядкування засобів виробництва, одягу й т.ін. перед початком або після завершення роботи, а також під час проїзду на роботу чи з роботи на транспорті, що надало підприємство.

Згідно з "Положенням про розслідування та облік нещасних ви­падків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в уста­новах і організаціях" № 623-93, у нашій країні налагоджено спеці­альну систему обліку професійних захворювань і нещасних випад­ків, яка включає низку обов'язкових організаційних етапів: 1) пові­домлення про всі випадки ушкоджень; 2) розслідування їх причин із оформленням акта; 3) складання звітів.

Про кожний нещасний випадок, гостре професійне захворюван­ня чи отруєння його очевидець чи сам потерпілий негайно пові­домляє безпосереднього керівника робіт (бригадира, майстра, дис­петчера, змінного інженера), який зобов'язаний терміново організу­вати першу допомогу потерпілому та його доставлення в лікуваль­но-профілактичний заклад (медпункт, медсанчастину, поліклініку, лі­карню), сповістити про випадок керівника підрозділу або власника підприємства, зберегти до розслідування ситуацію на робочому міс­ці й стан обладнання такими, якими вони були в момент випадку (якщо це не загрожує життю та здоров'ю інших працівників і не призводить до більш важких наслідків).

Лікувально-профілактичний заклад повинен упродовж доби про­інформувати власника підприємства про кожне звертання потерпі­лого від нещасного випадку. При гострому професійному захворю­ванні (отруєнні) лікувально-профілактичний заклад інформує не лише власника, а також територіальну санепідемстанцію спочатку телефоном (телетайпом, факсом), а потім надсилаючи екстрене по­відомлення на кожного потерпілого за наведеною нижче формою для прийняття термінових запобіжних заходів. Зв'язок гострих, у тому числі інфекційних, захворювань з професійною діяльністю потерпі­лого після обов'язкової консультації з лікарем з гігієни праці та епідеміологом санепідемстанції у разі необхідності уточнюється спе­ціалізованими відділеннями лікарень, клініками науково-дослід­них інститутів гігієни праці. Лікувально-профілактичний заклад, який уточнив або змінив діагноз гострого професійного отруєння (захво-

рювання), складає нове екстрене повідомлення за тією ж формою та упродовж 10 год надсилає його в територіальну санепідемстанцію за місцем праці потерпілого із зазначенням зміненого (уточненого) діагнозу та дати його встановлення.

Власник підприємства, одержавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію для розслідування у складі ке­рівника (спеціаліста) служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівника або головного спеціаліста структурного підрозді­лу. До комісії також входить представник профспілкової організа­ції, а у випадках гострих професійних отруєнь (захворювань) — спеціаліст санепідемстанції. Комісія зобов'язана упродовж трьох діб з моменту події обстежити місце нещасного випадку, опитати оче­видців і, якщо це можливо, потерпілого, розглянути відповідність умов праці і засобів виробництва вимогам нормативно-технічної до­кументації, визначити обставини, причини та винуватців нещасного випадку, розробити заходи щодо попередження подібних випадків. Результати розслідування оформляють актом за формою Н-1, який подають для затвердження власникові підприємства. До акта дода­ють пояснення очевидців, потерпілого, документи, що характеризу­ють стан робочого місця з визначенням небезпечних і шкідливих виробничих факторів, медичний висновок про наявність алкоголю в організмі потерпілого. Нещасні випадки, гострі професійні захворю­вання (отруєння), оформлені актом, реєструються на підприємстві у спеціальному журналі. Власник підприємства упродовж доби після завершення розслідування затверджує акт і передає по одному при­мірнику потерпілому, керівнику структурного підрозділу, де виник нещасний випадок, державному інспектору з нагляду за охороною праці, профспілковій організації, керівнику служби охорони праці підприємства, а копію у випадку гострого професійного отруєння (захворювання) у санепідемстанцію.

По закінченні терміну тимчасової непрацездатності потерпілого ке­рівник структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, вносить до акта дані про наслідки нещасного випадку і скеровує повідомлен­ня про це організаціям і посадовим особам, які отримали акт.

Про групові та із летальним кінцем нещасні випадки власник підприємства зобов'язаний також повідомити місцевий орган дер­жавного нагляду за охороною праці, місцевий орган державної ви­конавчої влади, керівний профспілковий орган, місцеву прокурату­ру та відповідне міністерство. Про груповий випадок професійного отруєння (захворювання), внаслідок якого загинуло двоє і більше осіб, повідомляється також Міністерство охорони здоров'я. Комісія для розслідування цих випадків призначаєтья наказом керівника територіального органу держнагляду за охороною праці, а при ма­сових нещасних випадках, аваріях, отруєннях робітників — централь­ним органом державного нагляду за охороною праці або Кабінетом міністрів України.

Власник підприємства на основі актів організовує складання зві­ту про потерпілих за формою, затвердженою Міністерством стати-

стики, аналізує причини нещасних випадків і здійснює заходи, спря­мовані на попередження виробничого травматизму і професійних захворювань. Санепідемстанція у випадках гострого отруєння (за­хворювання) на основі актів заповнює "Карточку обліку професій­ного отруєння (захворювання)" за формою, затвердженою Міністер­ством охорони здоров'я, для оперативного обліку та аналізу цих випадків за підсумками першого півріччя та року. Контроль за сво­єчасним і правильним розслідувашіям, документальним оформлен­ням та обліком нещасних випадків, здійсненням заходів профілак­тики виробничого травматизму і гострих отруєнь (захворювань) здійснюється органами державного нагляду за охороною праці.

Усі вперше виявлені хронічні професійні захворювання і отру­єння також підлягають обліку та розслідуванню. Захворювання від-

носять до професійного відповідно до списку професійних захво­рювань, затвердженого Міністерством охорони здоров'я. До списку внесені професійні захворювання (пневмоконіоз, вібраційна хворо­ба, неврит слухового нерва і т.ін.), спричинені впливом виробничих факторів і трудового процесу, а також захворювання, у виникненні яких визначений причинний зв'язок із впливом певного виробничо­го фактора або процесу і виключається вплив інших, непрофесійних факторів, що призводять до аналогічних змін в організмі (бронхіт, алергічні захворювання, катаракта тощо). Зв'язок професійного за­хворювання з умовами праці робітника визначається на основі клі­нічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яку складає санепідемстанція. Цю характеристику видають на запит ке­рівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підпри­ємство, спеціаліста з професійної .патології міста (області), клініки науково-дослідних інститутів гігієни праці і професійних захворю­вань, завідуючого спеціалізованим відділом професійної патології міської (обласної) лікарні.

При підозрі на професійне захворювання лікувально-профілак­тичний заклад скеровує робітника з відповідними документами, пе­релік яких визначений Міністерством охорони здоров'я, на консуль­тацію до спеціаліста з профпатології міста (області). Для встанов­лення заключного діагнозу та зв'язку професійного захворювання з впливом виробничих факторів і трудового процесу спеціаліст із професійної патології скеровує хворого у визначені МОЗ спеціалі­зовані лікувально-профілактичні заклади (Український інститут ме­дицини праці, Донецький, Криворізький, Харківський НДІ гігієни праці та професійних захворювань, Український НДІ екогігієни та токсикології хімічних речовин, Донецька обласна спеціалізована клі­нічна лікарня професійних захворювань, відділення профпатології Луганської, Львівської та Черкаської обласних лікарень). У су­перечливих випадках діагноз профзахворювання визначає Інститут медицини праці (м.Київ).

На кожного потерпілого від хронічного професійного захворю­вання лікувально-профілактичний заклад, якому надано право ста­вити заключний діагноз професійних захворювань, упродовж трьох днів після встановлення діагнозу надсилає на підприємство, де пра­цює хворий, територіальній санепідемстанції та лікувально-профі­лактичному закладу, що обслуговує підприємство, повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за наведеною нижче формою.

Власник підприємства зобов'язаний організувати розслідування причин кожного випадку хронічного професійного захворювання упродовж семи днів з моменту одержання повідомлення. Розсліду­вання проводиться комісією, що призначається наказом головного лікаря санепідемстанції, у складі представників санепідемстанції (го­лова комісії), профспілкової організації трудового колективу, ліку­вально-профілактичного закладу, а також спеціаліста з профпатоло­гії місцевого органа управління охорони здоров'я і власника під-

приємства. Власник зобов'язаний надати комісії дані лабораторно-інструментальних досліджень шкідливих факторів виробничого про­цесу, необхідну документацію на цей процес. Комісія з розслідування здійснює гігієнічну оцінку умов праці хворого за матеріалами рані­ше проведених атестацій робочих місць і лабораторно-інструменталь­них досліджень, а в разі необхідності проводить нові дослідження, аналізує амбулаторні карти, історії хвороби, висновки лікувально-профілактичних закладів, приписи органів держнагляду за охороною праці тощо і складає акт розслідування хронічного професійного за­хворювання (отруєння) за визначеною формою. В акті накреслюють заходи з попередження розвитку професійних захворювань, забезпе­чення нормалізації умов праці, а також визначають відповідальність підприємства і посадових осіб у виникненні захворювання. Акт упро­довж трьох днів після завершення розслідування надсилається хво­рому, власникові та профспілковій організації підприємства, лікуваль-

но-профілактичному закладу, який обслуговує підприємство. Один при­мірник акта залишається в санепідемстанції для аналізу та контролю за виконанням накреслених заходів.

Розслідування профзахворювань у осіб, що змінили місце праці, здійснює санепідемстанція за місцем його виявлення. Санепідемстан­ція і лікувально-профілактичний заклад для уточнення діагнозу за­питують у відповідних закладів охорони здоров'я за місцем попе­редньої праці хворого санітарно-гігієнічну характеристику умов йо­го праці з урахуванням профмаршруту хворого, а також витяг з ме­дичної карти про стан його здоров'я. Заклади, яким адресовано запит, зобов'язані у місячний строк надати копії відповідних документів.

Реєстрація та облік осіб, у яких вперше виявлено хронічне про­фесійне захворювання, ведеться у спеціальних журналах за фор­мою, затвердженою МОЗ, які заповнюються на підприємстві та у закладах санітарно-епідеміологічної служби на підставі повідомлень про професійне захворювання та актів їх розслідування, а також у лікувально-профілактичних закладах на основі медичної карти ам­булаторного хворого, витягу з історії хвороби, медичного висновку про діагноз при обстеженні в стаціонарі. В ці журнали записують також результати систематичного медичного спостереження за ста­ном здоров'я і працездатністю кожного робітника, в якого виявлено хронічне професійне захворювання.

Санепідемстанції на основі цих актів розслідування складають спеціальні карти обліку та аналізу професійних захворювань за формою, затвердженою МОЗ, копії яких щорічно 1 лютого і 1 серп­ня разом зі звітами про професійну захворюваність надсилають Головному санепідемуправлінню Міністерства охорони здоров'я.

За результатами розслідування хронічних професійних захво­рювань власник підприємства видає наказ про виконання заходів щодо попередження професійних захворювань, притягнення до від­повідальності осіб, винних у порушенні санітарних норм і правил, що призвело до виникнення професійного захворювання, письмово інформує санепідемстанцію у визначені актом терміни про вико­нання заходів, спрямованих на попередження професійних захво­рювань. Контроль за правильним і своєчасним розслідуванням хро­нічних професійних захворювань, а також за впровадженням захо­дів по усуненню причин, які призвели до професійного захворюван­ня, здійснюють санепідемстанції.