- •Передмова
- •1.1. Гігієнічна оцінка фізичних та хімічних чинників повітря
- •1.2. Термометрія
- •1.3. Гігрометрія
- •1.4. Барометрія
- •1.5. Визначення напряму і швидкості руху повітря
- •1.6. Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини
- •1.7. Гігієнічна оцінка впливу погодно-кліічатнчннх умов на здоров'я людини
- •1.8. Методика відбору проб та організація хімічного дослідження повітряного середовища
- •1.9. Визначення і оцінка вмісту хімічних домішок у повітрі
- •1.10. Вивчення впливу забруднень атмосферного повітря на організм людини
- •Гігієна світлового клімату
- •2.1. Гігієнічна оцінка світлового клімату
- •2.2. Визначення інтенсивності інфрачервоного випромінювання
- •2.3. Визначення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання
- •2.4. Визначення природної та штучної освітленості приміщень
- •2.5. Дослідження впливу освітлення на зорові функції
- •Гігієна води
- •3.1. Гігієнічна оцінка якості води
- •3.2. Методика вщбору, зберігання і транспортування проб води
- •3.3. Дослідження органолептичних властивостей води
- •3.4. Дослщження хімічних властивостей води
- •3.5. Методи очищення та знезараження води
- •3.6. Вивчення впливу води на здоров'я людини
- •Гігієна грунту
- •4.1. Гігієнічна оцінка якості грунту
- •4.2. Методика вщбору проб грунту для дослідження
- •4.3. Дослідження механічного складу та фізичних властивостей грунту
- •4.4. Дослідження хімічних властивостей грунту
- •4.5. Вивчення впливу грунту на здоров'я людини
- •5.1. Визначення енергетичних витрат організму
- •5.2. Оцінка харчування за даними меню-розкладки
- •6.1. Дослідження м'яса
- •6.2. Дослідження молока
- •6.3. Дослідження борошна
- •6.4. Дослідження хліба
- •6.5. Дослідження консервів
- •6.6. Оцінка адекватності харчування за вітамінним складом
- •9.1. Гігієнічні аспекти роботи лікаря дитячого закладу
- •9.2. Гігієнічне обстеження дитячих закладів
- •9.3. Гігієнічна оцінка дитячих меблів
- •9.4. Гігієнічна оцінка дитячих іграшок
- •9.5. Гігієнічна оцінка шкільних підручників
- •9.6. Оцінка режиму дня дітей та підлітків і організації навчального процесу
- •10.1. Дослідження та оцінка фізичного розвитку дітей і підлітків
- •10.2. Дослідження та оцінка функціонального стану дітей і підлітків
- •11.1. Гігієнічні аспекти роботи цехового лікаря
- •11.2. Гігієнічне обстеження цехової дільниці
- •II. Гігієнічне обстеження цеху.
- •III. Гігієнічна характеристика детальної професії.
- •11.3. Гігієнічна оцінка умов і характеру праці
- •12.1. Виробничий мікроклімат
- •12.2. Виробничий шуп
- •12.3. Виробнича вібрація
- •12.4. Ультразвук та інфразвук на виробництві
- •12.5. Електромагнітні поля на виробництві
- •12.6. Іонізація повітря виробничих приміщень
- •13.1. Дослідження запиленості повітря
- •13.2. Дослідження токсичних речовин у повітрі виробничих приміщень
- •13.3. Гігієнічна оцінка токсичності шкідливих хімічних речовин
- •14.1. Організація і проведення медичних оглядів
- •14.2. Облік, реєстрація та розслідування професійних захворювань і нещасних випадків
- •14.3. Аналіз захворюваності працюючих
- •14.4. Дослідження функціонального стану працюючих
- •15.1. Гігієнічні аспекти роботи лікарів лікувального профілю
- •15.2. Гігієнічна експертиза проектів лікувальних закладів
- •15.3. Гігієнічний контроль за експлуатацією лікувально-профілактичних закладів
- •16.1. Радіоактивні перетворення і види випромінювань
- •16.2. Методи реєстрації іонізуючих випромінювань
- •16.3. Дозиметрія зовнішнього опромінювання
- •16.4.Розрахункові методи захисту від зовнішнього опромінення
- •16.5. Особливості планування та обладнання радіологічних відділень лікарень
- •16.6. Гігієнічні вимоги до розташування
- •Медичний контроль за розташуванням військ
- •Гігієна харчування військ
- •18.1. Гігієнічна оцінка харчування у військовій частині
- •18.2. Методика визначення й оцінка харчового статусу військовослужбовців
- •18.3. Дослідження борошна та хліба в польових умовах
- •18.4. Визначення вітаміну с у свіжих овочах
- •Гігієна водопостачання війсь!
- •19.1. Вибір джерел водопостачання в польових умовах
- •19.2. Відбір проб води з різних джерел
- •19.3. Дослідження фізико-хімічних властивостей води
- •19.4. Очищення та знезараження води
- •19.5. Визначення радіоактивного забруднення води та харчових продуктів
- •Ситуаційні задачі ситуаційні задачі до розділу 1
- •Ситуаційні задачі до розділу 2
- •Ситуащйш задачі до розділу з
- •Ситуаційні задачі до розділу 4
- •Ситуаційні задачі до розділу s
- •Ситуаційні задачі до розділу 6
- •Ситуаційні задачі до розділу 7
- •79005 Львів, вул. Зелена, 20.
12.5. Електромагнітні поля на виробництві
Електромагнітним полем (ЕМП) називається особлива форма існування матерії, яка поширюється у повітряному просторі у вигляді електромагнітних хвиль і в напрямі свого поширення переносить енергію, що створює силовий вплив на нерухомі та рухомі електричні заряди. Основними параметрами ЕМП є довжина хвилі, частота коливань і швидкість поширення, які пов'язані між собою співвідношенням с — швидкість поширення електромагнітної хвилі, яка у повітрі дорівнює швидкості світла 3-108 м/с;/" — частота коливань, Гц; є — діелектрична і
— магнітна проникність середовища, які у повітрі дорівнюють 1.
Залежно від частоти коливань і довжини хвилі електромагнітні поля поділяються на електростатичне ЕСП, постійне магнітне ПМП, змінне низькочастотне, зокрема електричне ЕП і магнітне МП промислової частоти 50 Гц, електромагнітне поле радіочастот ЕМП, лазерне випромінювання ЛВ та висвітлені у розділі І інфрачервоне, видиме й ультрафіолетове випромінювання (табл. 96).
Усі ЕМП несприятливо впливають на функціональний стан центральної та вегетативної нервової системи з розвитком неврастенічного, астеновегетативного і гіпоталамічного (діенцефального) синдромів, серцево-судинної системи з розвитком вегетосудинної дистонії нейроциркуляторного типу, ендокринної системи, обміну речовин, периферичної крові, репродуктивної функції. Під впливом ЕМП радіочастот можливий розвиток катаракти ока. В умовах ЕМП промислової частоти персонал зазнає також негативного впливу струмів стікання та електричних розрядів, що виникають при дотику до конструкцій і чинять больову дію. Під впливом ПМП додаються зміни з боку травної системи, зовнішнього дихання, біохімічних показників крові та сечі, РОЕ. Лазерне випромінювання, крім властивого для інших діапазонів ЕМП загального впливу, чинить виражену теплову дію на тканини шкіри і особливо ока, що призводить до опіків його структур і втрати зору.
Електромагнітні поля діапазону радіочастот обіймають 5-11-й діапазони електромагнітного спектра. ЕМП, що утворюються ламповими генераторами струмів високої частоти (5-7-й діапазони), використовуються для обробки металів і діелектриків, а також у радіомовленні; ультрависокочастотними генераторами (8-й діапазон) — в телебаченні, радіозв'язку і медицині; надвисокочастотними генераторами (9-11-й діапазони) — в радіозв'язку, радіолокації, радіонавігації, радіоспектроскопії, радіоастрономії й т. ін.
ЕМП діапазону радіочастот характеризується сукупністю електричного та магнітного полів. У ближній до джерела зоні індукції, яка переважає при роботі з довгими, середніми, короткими і ультракороткими хвилями (5 —8-й діапазони), відсутня певна залежність між електричною та магнітною складовими ЕМП і інтенсив-
ність опромінення персоналу оцінюється окремо за силовими характеристиками електричного і магнітного полів. Кількісною характеристикою електричного поля є напруженість Е, за одиницю вимірювання якої прийнятий вольт на метр (В/м) — напруга однорідного електричного поля, створювана різницею потенціалів 1 В між точками, які розташовані на відстані 1 м на лінії напруженості поля. За кількісну характеристику магнітного поля слугує його напруженість Н, яка визначається силою, що діє в полі на одиницю прямолінійного провідника зі струмом в одну одиницю, розташованого перпендикулярно до напряму магнітних силових ліній, і вимірюється у амперах на метр (А/м). Крім напруженості електричного та магнітного полів інтенсивність ЕМП у 5-8-му діапазонах характеризується енергетичним навантаженням ЕН, яке дорівнює добутку квадрата напруженості поля на час його дії. Енергетичне навантаження, створюване електричним полем, дорівнює ЕН =Е2-Т, магнітним — ЕН=Н2-Т.
п
При роботі з джерелами 9-11-го діапазонів робочі місця розташовані в проміжній (зоні інтерференції) та дальній (хвильовій) зонах, де електромагнітне поле вже сформоване і напруженість його електричної і магнітної складових пов'язана залежністю £=377 Н, де 377 — хвильовий опір повітря. Інтенсивність складових цього поля оцінюється сукупно за енергетичною характеристикою — поверхневою густиною потоку енергії/77.Е, тобто кількістю енергії, що переноситься від джерела через одиницю поверхні за одиницю часу й виражається в Вт/м2, та створюваним енергетичним навантаженням ЕН — сумарним потоком енергії, що проходить через одиницю опромінюваної поверхні за час дії Т і виражається добутком ЕН№Е = ГПЕ-Т.
Напруженість електричного і магнітного полів у 5-8-му діапазонах вимірюють за допомогою приладів, наведених v табл. 97.
Таблиця 97 |
||||
Прилади та діапазони вимірювання ЕМП 5— 8-го діапазонів |
||||
Прилади |
Електричне поле |
Магнітне поле |
||
частоти , МГц |
напруженість, В м |
частоти, МГц |
напруженість, А/м |
|
ВЕМП-1, ВЕМП-2, ВЕМП-Т |
0,1-300 |
4-1500 |
1-1,5 |
0,5-3000 |
ВЕМП-30 |
0,06-30 |
1-1000 |
0,06-30 |
1-300 |
NFM-1 |
0,06-350 |
2-40000 |
0,1-10 |
1-Ю |
ПЗ-15, ПЗ-16, ПЗ-17 |
201-300 |
1-1000 |
0,01-30 |
0,5-16 |
Принцип дії всіх приладів полягає у наведенні в антені (зонді), розташованій в електричному або магнітному полі, електрорушійної сили, яка після випрямлення та підсилення реєструється гальванометром. Прилади серії ВЕМП (мал. 75) обладнані дипольною і рамковою антенами, прилад NFM— 1 — зондами Е і Н для вловлен-ня відповідно електричного і магнітного полів. Змінюючи положення антени у полі, досягають максимального відхилення стрілки. При-
Мал. 75. Вимірювач електромагнітних
полів ВЕМП-Т:
/
— вимірювач (а
— магнітоелектричний
мікроамперметр; б
— кнопки
перевірки напруги
анода, розжарювання і вібратора; в
— гнізда
під'єднаний датчиків; г
— потенціометр
регулювання напруги вібратора; д
— ручка
перемикача меж вимірювання); 2
— рамкова
антена; 3
— дипольна
антена.
лади типу ПЗ (мал. 76) складаються з трьох зондів, розташованих по осяхХ, Y, Z і обладнаних ізотропними датчиками, й дозволяють виміряти сумарну напруженість електричного або магнітного поля від декількох джерел, які працюють одночасно, незалежно від орієнтації датчика у просторі.
Густину потоку енергії ЕМП у 9-11-му діапазонах в межах 0,02-316 мВт/см2 з частотою 150-16700 Гц вимірюють приладами ПО-1, ПЗ-9, ПЗ-13, ПЗ-18, ПЗ-19, ПЗ-20.
Прилад ПО-1 (мал. 77) випускається в різній комплектності залежно від діапазону робочих частот і складається з двох основних вузлів: високочастотного блока, що встановлюється на тринозі, та вимірювача потужності випромінювання. Високочастотний блок складається з антени, атенюатора (регулятора інтенсивності) і термісторної головки. У кожний комплект входить до 11 вимірювальних антен з відомими величинами їх ефективних поверхонь. Електромагнітна енергія, прийнята антеною, надходить в атенюатор і термістор, увімкнутий до вимірювального моста постійного струму, за допомогою якого вимірюють ГПЕ.
Згідно зі стандартом 12.1.006-88 "ССБП. Електромагнітні поля радіочастот. Допустимі рівні на робочих місцях і вимоги до проведення контролю" гранично допустимі значення напруженості електричної та магнітної складової ЕМП 5-8-го діапазонів на робочих місцях персоналу визначають, виходячи з допустимого енергетичного навантаження і часу дії за формулами
де Егд і Нгд — гранично допустимі значення напруженості електричногоВ/м) і магнітного (А/м) полів, які не повинні перевищувати значень, наведених у табл.98; ЕНЕгд і ЕННгд гранично допустимі значення енергетичного навантаження упродовж робочого дня електричного [(В/м)2тод] і магнітного [(А/м)2-год] полів, наведені в табл. 98; Т — тривалість впливу за робочу зміну, год.
Одночасний вплив електричного і магнітного полів в діапазоні 0,06-3 МГц вважають допустимим за умови
Граничне допустиму густину потоку енергії у 9—11-му діапазонах на робочих місцях персоналу визначають, виходячи з допустимого енергетичного навантаження на організм і тривалості дії за формулою
де — граничне допустиме значення густини потоку енергії,
Вт/м2; — граничне допустиме енергетичне навантаження,
що дорівнює 2 Вт-год/м2(200 мкВт-год/см2); К — коефіцієнт послаблення біологічної ефективності, що дорівнює 1 для всіх випадків впливу, виключаючи випромінювання від антен, що обертаються або сканують, 10 — для антен, що обертаються або сканують; Т — час перебування у зоні опромінення за робочу зміну, год. Однак у всіх випадках максимальне значення ГПЕГД не повинно перевищувати 10 Вт/м2(1000 мкВт/см2).
Вимірювання ЕМП проводять на робочих місцях на віддалі від джерел ЕМП, на декількох рівнях від поверхні підлоги або землі (0,5; 1,0 і 1,7 м або на рівні голови, грудей і малого таза працюючого у позі сидячи) з визначенням максимального значення напруженості або ГПЕ для кожного робочого місця. У кожній точці проводять не менше трьох вимірів. Найбільше значення заносять у протокол. Під час вимірювання персонал не повинен перебувати в зоні вимірювання.
При впливі ЕМП від декількох джерел, що працюють у 5 — 11-му діапазонах, для яких визначені єдині ГДР, сумарну інтенсивність впливу визначають приладами з ізотропними датчиками. При використанні приладів з антенами напруженість або ГПЕ вимірюють від кожного джерела окремо і визначають сумарне енергетичне навантаження, яке не повинно перевищувати наведених вище ГДР. При впливі ЕМП від декількох джерел, що працюють у 5-11-му діапазонах, для яких визначені різні значення ГДР, або які нормуються за різними параметрами поля, вимірювання проводять від кожного джерела окремо і допустимість впливу оцінюють за сумою відношень енергетичних навантажень, створюваних кожним джерелом, до відповідних гра-нично допустимих значень, яка не повинна перевищувати 1.
При послідовному або одночасному опроміненні персоналу ЕМП 9-11-го діапазонів у безперервному і переривчастому (від обертальних і сканувальних антен) режимах сумарне енергетичне навантаження визначають за формулою
де — енергетичне навантаження від безперервного опромі-
нення; — енергетичне навантаження від переривчастого
опромінення; — сумарне енергетичне навантаження, яке
не повинно перевищувати 200 мкВт-год/см2.
У зв'язку з поширенням радіотехнічних об'єктів у населених пунктах "Державними санітарними нормами і правилами захисту населення від впливу електромагнітного випромінювання" № 239-96 визначені ГДР ЕМП радіочастот, які в житловій забудові не повинні перевищувати значення, наведені в табл. 99.
Таблиця 99 |
|||
Граничне допустимі рівні ЕМП радіочастот у житловій забудові |
|||
Діапазон ЕМП |
ГДР, В/м |
Діапазон ЕМП |
ГДР, мкВт/см2*' |
5 |
25 |
9 |
15-40 |
6 |
15 |
10 |
60 |
7 |
6-3* |
11 |
10-140 |
8 |
3 |
|
|
* Залежно від частоти і довжини хвилі. ** Залежно від довжини хвилі, часу опромінення, швидкості обертання антен РЛС метеорологічного, оглядового авіаційного і морського призначення при імпульсному випромінюванні. |
При вимірюванні ЕМП у довкіллі вибір точок вимірювання визначається місцевою ситуацією та розташуванням головних, бічних і задніх пелюсток діаграми спрямування антени з урахуванням поверховості забудови на висоті від поверхні Землі 1,7, 3, 6, 9 м. На кожній висоті виконують по три виміри.
Електромагнітні поля промислової частоти 50 Гц створюються мережею повітряних високовольтних ліній електропередач змінного струму 220-1150 кВ і розподільними та перетворювальними електричними підстанціями, трансформаторами, випрямлячами тощо.
Для вимірювання напруженості ЕП промислової частоти в межах 1-60 кВ/м використовують прилад ПЗ-1, у межах 2-100 кВ/м — його модифікований варіант ПЗ-1М. Принцип роботи приладів полягає у тому, що ЕП створює електрорушійну силу в симетричній антені, яка являє собою сферичний диполь з двох напівсфер, розділених діелектриком. Сигнал підсилюється підсилювачем змінного струму, випрямляється лінійним випрямлячем і вимірюється стрілочним мікроамперметром. Крім того, напруженість ЕП промислової частоти можна вимірювати приладами NFM-1, ВНЕП-2.
Згідно зі стандартом 12.1.002-84 "ССБП. Електричні поля промислової частоти. Допустимі рівні на робочих місцях і вимоги до
проведення контролю" граничне допустимий рівень напруженості електричного поля для персоналу, що обслуговує електроустановки, визначається рівнем 25 кВ/м. Перебування у полі напруженістю понад 25 кВ/м без використання засобів захисту не допускається, від 20 до 25 кВ/м обмежується 10 хв, до 5 кВ/м включно допускається упродовж робочого дня. Допустимий час Тгл (год) перебування в електричному полі фактичної напруженості Еф від 5 до 20 кВ/м та допустиму напруженість поля Ег залежно від часу перебування у ньому Т. (год) в межах від 0,5 до 8 год обчислюють за формулами
Допустимий час перебування в електричному полі може бути реалізований одноразово або дозовано упродовж робочого дня. Решту робочого часу напруженість, поля не повинна перевищувати 5 мВ/м.
Напруженість ЕП вимірюється в зонах перебування особи при виконанні робіт без піднімання на конструкції або обладнання за відсутності засобів захисту — на висоті до 1,8 м від поверхні Землі, при наявності колективних засобів захисту — на висоті 0,5, 1,0 і 1,8 м від поверхні Землі, при виконанні робіт з підніманням на конструкції або обладнання (незалежно від наявності засобів захисту) — на висоті 0,5, 1,0 і 1,8 м від робочого майданчика і на віддалі 0,5 м від заземлених струмопровідних частин обладнання.
Для захисту населення від несприятливого впливу ЕП, яке створюють повітряні ЛЕП змінного струму промислової частоти в умовах населених пунктів, ДСН № 239-96 встановлені такі гранично допустимі рівні його напруженості: усередині житлових приміщень — 0,5 кВ/м, на території зони житлової забудови — 1 icR /м, у заселеній місцевості поза зоною житлової забудови (териіирія в межах проходження ЛЕП, приміські й зелені зони, курорти, городи і сади) — 5 кВ /м, на ділянках перетину ЛЕП з автомобільними шляхами — 10 кВ м, на сільськогосподарських угіддях — 15 кВ/м, у важкодо-ступній місцевості — 20 кВ/м.
Одночасно обслуговування невимкнених повітряних ліній електропередач напругою 220-1150 кВ змінного струму супроводиться локальним (на кисті рук і стопи ніг) чи загальним (на все тіло працюючого) впливом змінного магнітного поля частотою 50 Гц.
Інтенсивність МП 50 Гц оцінюється за значенням магнітної індукції, яка вимірюється у теслах (Тл), залежить від властивостей середовища, в якому існує поле, і дорівнює силі, що діє у цьому полі на провідник одиничної довжини з одиничним струмом, або за амплітудним значенням напруженості МП, яка визначається силою, що діє на провідник зі струмом незалежно від властивостей середовища і вимірюється в амперах на метр (А/м). Магнітна індукція і напруженість магнітного поля пов'язані співвідношенням де
— магнітна стала, що дорівнює абсолютна
магнітна проникність речовини, що становить для повітря 1 Гн/м. Значення магнітної індукції 1 МТл відповідає значенню напруженості МП 800 А/м.
Згідно з СН № 5060-89 у випадках впливу МП 50 Гц на все тіло працюючого орієнтовний безпечний рівень дії (ОБРД) має дорівнювати 4 МТл (3,2 кА/м), а за умов локального впливу з урахуванням одночасного загального впливу МП на все тіло працюючого — 6,5 МТл (5,2 кА/м), що забезпечує дотримання ОБРД при дії на все тіло. Тривалість перебування в МП при виконанні робіт під напругою не повинна перевищувати 50 % загальної тривалості робочого дня. Допустимий час перебування в МП може бути реалізований одноразово або частинами упродовж робочого дня.
Значення напруженості МП на робочих місцях персоналу для кожного випадку виконання робіт під напругою обчислюється за такою формулою: де / — сила струму, де 5 —
навантаження, що визначається на підстанції за показами приладів, Вт; U — напруга на повітряній лінії, В; R — радіус дроту, м. Якщо напруженість МП на робочих місцях перевищує ОБРД, проведення робіт під напругою можливе при зменшенні сили струму на лінії до значень, що забезпечують допустимі рівні магнітної індукції (напруженості МП).
Крім ЛЕП, джерелами змінних магнітних полів 50 Гц є різноманітне виробниче обладнання змінного струму, яке може чинити безперервний або переривчастий вплив на працюючих. Основними його параметрами, крім амплітудного значення напруженості, є тривалість імпульсу т та паузи між імпульсами t, а також загальний час впливу упродовж робочого дня Т.
Згідно з СН 3206-85 напруженість МП на робочих місцях залежно від часових характеристик впливу не повинна перевищувати значення, наведені в табл. 100, і досягається захистом екраном, віддаллю та часом.
При тривалості імпульсу МП 50 Гц понад 3 с напруженість поля вимірюється мікротесламетром Г-79 з подальшим перерахунком ефективного значення в амплітудне шляхом множення на коефіцієнт 1,41, менше Зс — комплектом апаратури у складі відкаліброваних датчиків і реєструвальних пристроїв (імпульсних осцилографів, вольтметрів тощо), зокрема приладом ВНМП.
Постійне електричне (електростатичне) поле утворюється матеріалами і виробами, що легко електризуються, високовольтним електрообладнанням постійного струму (електрогазоочи-стка, електростатична сепарація руд і матеріалів, нанесення лакофарбових матеріалів) унаслідок накопичення нерухомих електричних зарядів. ЕСП може існувати у вигляді власне електростатичного поля (поле нерухомих зарядів) або стаціонарного електричного поля (електричне поле постійного струму).
За гігієнічний параметр ЕСП приймається його напруженість (В/м), яка відповідає відношенню сили, що діє у полі на точковий заряд, до величини цього заряду.
Напруженість ЕСП вимірюють приладами ВЕСП-1, ВЕСП-9, ВНЕП-1, ВВНЕП-2, ВНЕП-20Д.
Прилад ВЕСП-1 працює за принципом індукування електричного заряду на диполі, де заряд за допомогою обертальної заземленої сфери перетворюється на змінний сигнал, який підсилюється і реєструється мікроамперметром. Вимірювач має чотири діапазони — 10, ЗО, 50 і 150Кв/м.
Прилад ВЕСП-9 — статичний індукційний електрометр, основою якого є електрометрична лампа або транзистор. Під впливом електричних зарядів змінюється струм анода лампи або транзистора, який вимірюється мікроамперметром. Діапазон вимірювання приладу 0-2,5-106В/м. Для розширення діапазону вимірюваних значень напруженості на корпус датчика надягають змінні екрануючі кришки з каліброваними отворами діаметром 2,5-15 мм, які зменшують ефективну площу дискового сприймального електрода.
Прилад ВНЕП-1 і його модифіковані варіанти на транзисторах ВВНЕП-2 і ВНЕП-20Д побудовані за принципом періодичної модуляції електричного заряду, індукованого електричним полем на вимірювальному електроді. За допомогою обертальної заземленої крильчатки відбувається періодичне екранування поля. Зона індукованого заряду викликає появу перемінного струму в ланцюзі датчик — земля. Прилад ВНЕП-1 здатний безперервно вимірювати напруженість ЕСП у межах 0,4-2,5-Ю3 кВ/м, поділених на п'ять діапазонів, ВВНЕП-2 і ВНЕП-20Д - у межах 3-2-103 кВ/м, поділених на вісім діапазонів.
Прилади -В.ЕСП-9 і ВНЕП-1 можна використовувати також для
вимірювання напруженості ЕСП на поверхні матеріалів, виробів, тіла оператора.
Напруженість ЕСП контролюється на рівні голови і грудей працюючих за їх відсутності не менше трьох разів. Визначальним є найбільше значення. При вимірюванні ЕСП обов'язковим є вимірювання його значень на поверхні тіла оператора (на передній поверхні грудної клітки).
Гранично допустима напруженість ЕСП на робочих місцях персоналу, за стандартом 12.1.045-84 "Електростатичне поле. Допустимі рівні на робочих місцях і вимоги до проведення контролю", не повинна перевищувати 60 кВ/м при тривалості дії до 1 год. При напруженості ЕСП менше 20 кВ/м час перебування у полі не регламентується. У діапазоні напруженості 20-60 кВ/м допустимий час Ггд(год) перебування персоналу в ЕСП фактичної напруженості Е. без засобів захисту та допустиму напруженість поля Егл залежно від фактичної тривалості перебування персоналу на робочих місцях Т. визначають за формулами
Постійні магнітні поля створюються постійним електричним струмом або постійними магнітами. Джерелами їх є електролізні ванни (електролізери), лінії передачі та електротехнічні пристрої постійного струму, різноманітні магнітні пристрої та установки (електромагніти, соленоїди, імпульсні установки напів-періодичного або конденсаторного типу).
Основними характеристиками ПМП є його напруженість Н (А/м), магнітна індукція ЖТл), а також магнітний потік Ф, який визначається добутком магнітної індукції на площу 5 магнітного контуру Ф = В • S і вимірюється у веберах (Вб).
Для вимірювання ПМП використовуються мілівеберметри, магнітометри або вимірювачі магнітної індукції. Мілівеберметри (флюксметри) М-119 і М-119Т та балістичні гальванометри М-197/1 і М-197/2 грунтуються на здатності магнітного потоку збуджувати індукційні струми у вимірювальній котушці певного розміру і форми з одним шаром дротяної обмотки. Для визначення магнітного потоку вимірювальну котушку вміщують у ПМП перпендикулярно до силових ліній, потім її видаляють за межі поля або повертають на 90°. При цьому спостерігається відхилення стрілки приладу.
Магнітометри (ерстедометри) вимірюють напруженість магнітного поля за значенням кута відхилення магнітної стрілки, що обертається на осі, тобто за значенням моменту сил, який повертає стрілку у просторі. З цією метою може бути використаний магнітний компас, градуйований в амперах на метр.
Будова вимірювача магнітної індукції Е-113 (ВМІ-3) базується на ефекті Холла — виникненні різниці потенціалів між довгими кінцями пластинки, по якій проходить струм і яка розташована перпендикулярно до лінії зовнішнього МП. Прилад обладнаний двома
датчиками: С — для вимірювання індукції соленоїда і М — у зазорі електромагніту. Датчики розташовують у полі перпендикулярно до силових магнітних ліній. Від електромережі через трансформатор приладу на датчик подається зовнішня напруга, а перпендикулярно до напряму цього струму від датчика відводиться напруга Холла до підсилювача на напівпровідниках для її вимірювання.
Напруженість ПМП на робочому місці за СН 1742-77 не повинна перевищувати 8 кА/м.
Лазерне випромінювання — електромагнітне випромінювання оптичного діапазону з довжиною хвиль 0,2-1000 мкм, в якому розрізняють ультрафіолетову (від 0,2 до 0,4 мкм), видиму (від 0,4 до 0,75 мкм), ближню (від 0,75 до 1,4 мкм) і дальню інфрачервону (понад 1,4 мкм) ділянки. Біологічні ефекти, що виникають під впливом ЛВ, поділяються на первинні (органічні зміни в опромінюваних тканинах ока і шкіри) і вторинні (неспецифічні зміни в організмі у відповідь на опромінення). Лазерне випромінювання видимої та ближньої інфрачервоної ділянки спектра при потраплянні в орган зору досягає сітківки, а випромінювання ультрафіолетової і дальньої інфрачервоної ділянок поглинається кон'юнктивою, рогівкою, кришталиком ока. Біологічні ефекти впливу ЛВ залежать від енергетичної експозиції (енергетичної освітленості), довжини хвилі випромінювання, тривалості імпульсів і частоти їх повторення, тривалості загальної дії та площі опромінюваної ділянки тіла, а також від біологічних і фізико-хімічних особливостей тканин і органів, що опромінюються.
Енергетична експозиція (поверхнева густина енергії) дорівнює відношенню енергії випромінювання, що падає на досліджувану ділянку поверхні, до площі цієї ділянки (Дж/см2). Енергетична освітленість (поверхнева густина потужності) визначається відношенням потоку випромінювання, що падає на досліджувану ділянку поверхні, до площі цієї ділянки (Вт/см2). Енергетична експозиція може бути виражена через добуток енергетичної освітленості на тривалість опромінення.
Лазерне випромінювання вимірюють за допомогою лазерних дозиметрів — приладів, що дають змогу реєструвати енергетичну експозицію або енергетичну освітленість прямого, відбитого і розсіяного ЛВ у всіх його хвильових діапазонах, з порогом чутливості у 10 разів нижчим за граничне допустимі рівні, серед яких найбільш відомі "Ви-мірювач-1", ФПМ-01, ІЛД-2 тощо. Вимірювання проводять при лазері, що працює у режимі та напрямі максимальної віддачі енергії.
Згідно з "Санітарними нормами і правилами побудови та експлуатації лазерів" К° 2392-81 за граничне допустимий рівень (ГДР) лазерного випромінювання приймається його енергетична експозиція на рогівці, сітківці та шкірі, визначена для спектрального діапазону 0,2-20 мкм, яка виключає появу первинних біоефектів в означеному спектральному діапазоні і вторинних біоефектів у видимій ділянці спектра.
Для безперервного лазерного випромінювання (тривалістю понад
0,25 с) ультрафіолетового діапазону енергетична експозиція на рогівці ока та шкірі упродовж робочого дня не повинна перевищувати ГДР, наведені в табл. 101. Для видимої ділянки ГДР лазерного випромінювання, що не спричинюють первинних (Яп) і вторинних (Нв) біоефектів, регламентуються для рогівки ока і визначаються за формулами
де hi — енергетична експозиція на рогівці залежно від тривалості дії (Т) і кутового розміру джерела випромінювання при максимальному діаметрі зіниці (табл. 102); Kt — поправковий коефіцієнт на довжину хвилі і діаметр зіниці (наведені у санітарних нормах); Н2 — енергетична експозиція на рогівці залежно від довжини хвилі і діаметра зіниці , який визначається за фоновою освітленістю рогівки
(табл. 103). За ГДР приймають найменше з обчислених значень ГДР опромінення очей у ближній інфрачервоній ділянці спектра визначають так само, як і Нп, опромінення рогівки і шкіри у дальній інфрачервоній ділянці та шкіри у видимій і ближній інфрачервоній ділянках за табл. 104.
ГДР імпульсного ЛВ (тривалістю менше 0,25 с) для ультрафіолетового і видимого (за вторинними біоефектами) діапазонів визначають за співвідношенням відповідної енергетичної експозиції (табл. 101 і 103) на добуток частоти випромінювання і тривалості імпульсу (наводяться у паспорті приладу), для видимого (за первинними біоефектами), ближнього і дальнього інфрачервоних діапазонів — добутком їх енергетичної експозиції та відповідного по-правкового коефіцієнта частоти повторення імпульсів і тривалості впливу серії імпульсів (наведені у санітарних нормах).
Експлуатація лазерів може супроводжуватись іонізуючим випромінюванням, електромагнітним полем ВЧ — НВЧ діапазонів, шумом, вібрацією, запиленістю і загазованістю повітря, значення яких повинні відповідати чинним нормам.
289