Гігієна води

3.1. Гігієнічна оцінка якості води

Вода — один із найважливіших факторів навколишнього середо­вища. Вона бере участь у всіх фізико-хімічних процесах, що відбува­ються в організмі. Крім того, її використовують для санітарно-гігі­єнічних, господарсько-побутових та виробничих потреб. Від якості води величезною мірою залежить стан здоров'я людини.

Дослідження води починається із санітарного обстеження дже­рел водопостачання за спеціально розробленою картою. Санітарне обстеження вододжерел передбачає санітарно-топографічне обсте­ження, тобто візуальне, опитне та анамнестичне вивчення вододже-рела і території навколо з метою оцінки санітарної та епідеміологіч­ної ситуації, санітарно-технічне обстеження з відбиранням проб во­ди з метою з'ясувати відповідність влаштування та експлуатації споруд, призначених для водопостачання, гігієнічним вимогам і са­нітарно-епідеміологічне обстеження вододжерел з метою виявити серед населення бактеріоносіїв та осіб з інфекційними захворюван­нями, при яких фактором передавання може бути вода.

Роль води в поширенні інфекційних захворювань, таких, як хо­лера, тиф, дизентерія, інфекційний гепатит, поліомієліт, хвороба Ва-сильєва-Вейля (жовтяничний лептоспіроз), водяна пропасниця (не-жовтяничний лептоспіроз), туляремія та деякі інші, загальновідома. Однак виявити патогенні мікроорганізми безпосередньо у воді, на­віть у тих випадках, коли епідемії мали явно водний характер, вда­валося рідко, тому не можна було забезпечити систематичний бак­теріологічний контроль води.

Значного поширення набуло нормування епідемічної безпечності води за непрямими показниками: загальною кількістю бактерій (мік­робне число) та вмістом кишкових паличок. Як доведено численни­ми науковими спостереженнями, при вмісті в 1 мл води 100 мікро-бів-сапрофітів вона практично позбавлена потенційно небезпечного забруднення.

Показником бактеріального забруднення, що свідчить про фекальне, найбільш потенційно небезпечне для людини забруднення води, є кишкова паличка. Як санітарно-показовий (індикаторний) фактор використовується група кишкових паличок, які забарвлюються грам-від'ємно, не утворюють спор, зброджують лактозу з утворенням кис­лоти і газу при 37°С упродовж 24 год і не мають оксидазної актив­ності. Вибір кишкової палички як індикатора фекального забруд­нення води зумовлений її резистентністю порівняно з іншою, зокре­ма патогенною мікрофлорою, до загальноприйнятих методів очищення та знезараження питної води. Якщо віл води міститься не більше трьох кишкових паличок або колітитр не менше 300, то у питній воді нема життєздатних і вірулентних патогенних мікроорганізмів.

У деяких випадках за санітарно-епідеміологічними показника­ми проводять цілеспрямовані дослідження на вміст патогенної мік­рофлори у воді.

Природні води містять безліч хімічних речовин і деякі з них можуть стати причиною захворювання людини. Держстандарт 2874 — 82 нормує хімічні речовини, які трапляються в природних водах або додаються до води під час її обробки.

Тривале вживання води, що містить понад 0,0002 мг/л берилію, призводить до порушення еритропоезу й умовно-рефлекторної ді­яльності. Якщо вживати воду з підвищеним вмістом молібдену (по­над 0,25 мг/л), змінюється функція ксантиноксидази, а також ак­тивних сульфгідрильних груп. Надходження з водою підвищених кількостей миш'яку є причиною функціональних розладів периферич­ної нервової системи. Якщо питна вода містить понад 45 мг/л нітра­тів, виникає водно-нітратна метгемоглобінемія. Якщо вміст свинцю, який надходить з водою, перевищує 0,03 мг/л, настає свинцева ін­токсикація.

Із вмістом фтору в воді пов'язане поширення двох масових за­хворювань — карієсу зубів і флюорозу. Причиною флюорозу — плямистості емалі зубів — є підвищене надходження фтору з пит­ною водою. Беручи до уваги, що кількість води, яку випивають, зале­жить від кліматичних умов, визначено нормативи цього мікроеле­мента диференційовано для різних кліматичних районів (Держстан­дарт 2874 — 82). Недостатній, менше 0,5 мг/л, вміст фтору у воді сприяє підвищенню захворюваності населення на карієс зубів.

За санітарно-токсикологічною ознакою лімітується вміст селену та стронцію у воді. Причиною захворювання можуть стати і викори­стовувані для очищення питної води поліакриламід та алюміній.

Нормування інших хімічних речовин у воді пов'язане з їх не­сприятливим впливом на органолептичні властивості води. За цією ознакою нормуються як хлориди, сульфати, залізо, мідь, цинк, що трап­ляються у природних водах, так і поліфосфати, які додаються до води під час обробки.

Нормативи (ГДК) хімічних речовин, які є промисловими або сіль­ськогосподарськими забрудниками водойм, наводяться в СанПіН "Охорона поверхневих вод від забруднення" (М., 1988).

Висновок про якість питної води роблять на основі аналізу всіх груп показників досліджуваного зразка води.

Про фекальне забруднення води свідчить не лише наявність у воді групи кишкових паличок, але й збільшення порівняно з вихід­ним вмісту у воді амонійного азоту, азоту нітритів і нітратів, хлори­дів і окисності, що може використовуватись як непрямий хімічний показник забруднення води фекаліями. Беручи до уваги, що під час розпаду білків у кишечнику утворюються солі амонію, збільшення вмісту даного хімічного інгредієнта у воді при забрудненні ЇЇ фека­ліями свідчить про свіже забруднення, найбільш небезпечне епіде-мічно.

У процесі мінералізації амонійні солі окислюються послідовно до солей азотистої та азотної кислот. Це дає змогу використовувати значення вмісту азотовмісних речовин для визначення ступеня й строків забруднення води відкритих водойм фекаліями. Наприклад, ізольоване підвищення вмісту солей азотистої кислоти у воді свід­чить про недавнє забруднення води, а збільшення кількості солей азотної кислоти — про давнє забруднення. Якщо вода містить під­вищені порівняно з характерними для даної водойми кількості всьо­го комплексу азотовмісних речовин (солей аміаку, азотистої та азот­ної кислот), то це можна трактувати як показник постійного, трива­лого фекального забруднення води.

Однак не слід виключати і можливість вимивання азотовмісних речовин і хлоридів із ґрунту або ж утворення азотовмісних речовин унаслідок розкладу рослинних решток у воді.

Вода відіграє певну роль у поширенні геогельмінтів, особливо в тих районах, де населення використовує неочищену воду, забруднену побутовими стоками, для купання, поливання городів, миття овочів та фруктів і т. ін. Для виявлення яєць і личинок гельмінтів воду філь­трують через подвійний сатиновий або мембранний фільтри, на яких затримуються яйця гельмінтів усіх видів, після чого вміст фільтрів мікроскопують під малим збільшенням у краплі 50% гліцерину.

Якість питної води, що подається централізованими системами водопостачання, оцінюється за трьома групами показників: мікробі­ологічними, токсикологічними та органолептичними (Держстандарт 2874-82 "Вода питна").

Мікробіологічні показники — мікробне число і колііндекс — свідчать про безпеку води в епідемічному відношенні.

Токсикологічні показники характеризують нешкідливість її хі­мічного складу і включають нормативи для хімічних речовин, що містяться в природних водах чи додаються до води в процесі її обробки у вигляді реагентів або потрапляють у воду в результаті промислового, сільськогосподарського, побутового чи іншого забруд­нення джерела водопостачання.

Органолептичні показники забезпечують сприятливі органолеп­тичні властивості води (запах, смак, колірність, каламутність), а та­кож нормативи тих хімічних речовин, що впливають передусім на органолептичні властивості води.

Вимоги до якості питної води при централізованому водопо­стачанні наведено в табл. 37.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23 грудня 1996 р. № 383 затверджено Державні санітарні правила і норми (ДСанПіН) "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води центра­лізованого господарсько-питного водопостачання", в яких система­тизовані та викладені основні гігієнічні вимоги до якості води цен­тралізованого господарського водопостачання, порядок здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за якістю води у системах централізованого господарсько-питного водопостачання в звичайних та екстремальних ситуаціях, а також відповідальність за недотримання вимог цих ДСанПіН.

Гігієнічні вимоги, що визначають придатність води для пиття, поділяються на чотири групи: безпека в епідемічному відношенні;

нешкідливість хімічного складу; сприятливі органолептичні власти­вості; радіаційна безпека.

До першої групи належать показники, що з досить високою віро­гідністю характеризують відсутність у ній небезпечних для здоров'я споживачів бактерій, вірусів чи інших біологічних включень.

Показники безпеки поділяються на мікробіологічні та паразито-логічні.

До мікробіологічних показників безпеки питної води відносять загальне мікробне число (ЗМЧ) — кількість бактерій в 1 см³ води; індекс бактерій групи кишкових паличок (БГКП) — кількість бак­терій групи кишкових паличок (коліформних мікроорганізмів), що міститься в 1 дм³ води; індекс фекальних коліформ (ФК) — число термостабільних кишкових паличок в 100 см³ води; число патоген­них мікроорганізмів в 1 дм³ води та число коліфагів у 1 дм³ води (табл. 38).

Таблиця 38
Мікробіологічні показники безпеки питної води
Найменування показника	Норматив
Загальне мікробне число	Не більше 100 одиниць, що утворюють колонії (мікроорганізмів), насм3
Індекс бактерій групи кишкових паличок	Не більше 3 одиниць, що утворюють колонії на дм3
Індекс фекальних коліформ	Не допускається
Число патогенних мікроорганізмів у 1 дм3 води, що досліджується	Не допускається
Число коліфагів у 1 дм3 води, що досліджується	Не допускається

Для визначення епідемічної безпеки води за мікробіологічними показниками знаходять ЗМЧ та індекс БГКП. При перевищенні індексу БГКП на етапі ідентифікації колоній, що виросли, додатко­во проводять дослідження на наявність термостабільних кишкових паличок — фекальних коліформ. При виявленні фекальних колі­форм у двох послідовно відібраних пробах води слід упродовж 12 год розпочати дослідження на наявність патогенних мікроорганіз­мів — збудників інфекційних захворювань бактеріальної чи вірус­ної етіології (залежно від епідситуації).

Крім того, епідемічну безпеку води оцінюють за паразитологіч-ними показниками (табл. 39).

Таблиця 39
Паразитологічні показники безпеки питної води
Найменуванні) показника 4	Норматив
Число патогенних кишкових найпростіших (клітини, цисти) у 25 дм'1 води, що досліджується	Не допускається
Число кишкових гельмінтів (клітини, яйця, личинки) у 25 дм-' води, що досліджується ,	Не допускається

Нешкідливість хімічного складу питної води визначається по­казниками, які з досить високою вірогідністю характеризують відсут­ність у ній небезпечних для здоров'я хімічних речовин, що містять­ся у природних водах або потрапляють у воду в процесі її очищен­ня чи внаслідок забруднення вододжерела (табл. 40).

Вода не повинна містити інші токсичні компоненти (ртуть, талій, кадмій, нітрити, ціаніди, хром (+6), 1,1-дихлоретилен, 1,2-дихлоретан, бенз(а)пірен у концентраціях, що визначаються стандартними ме­тодами досліджень.

При знезараженні води вміст залишкових кількостей дезінфек­тантів, що визначається не рідше ніж раз на годину, повинен стано­вити: залишкового вільного хлору — 0,3-0,5 мг/дм³ при тривало­сті контакту хлору з водою не менше ЗО хв; залишкового зв'язаного хлору — 0,8-1,2 мг/дм³ при тривалості контакту хлору з водою не менше 60 хв; залишкового озону на виході з камери змішування — 0,1-0,3 мг/дм³ при тривалості контакту не менше 4 хв.

Третя група — сукупність регламентованих значень безпосеред­ньо органолептичних показників якості води (запах, присмак, кала­мутність, колірність) і фізико-хімічних характеристик води, які впли­вають передусім на її органолептичні властивості (табл. 41).

Вода не повинна містити інших компонентів, здатних змінювати її органолептичні властивості (цинк, поверхнево-активні речовини, нафтопродукти, феноли в концентраціях, що визначаються стандарт­ними методами досліджень).

Радіаційна безпека питної води визначається за гранично допу­стимими рівнями сумарної об'ємної активності альфа- та бета-ви-промінювачів (природних), наведеними нижче.

Загальна об'ємна активність альфа-внпромінювачів, Бк/дм³ 0,1 Загальна об'ємна активність бета-випромінювачів, Бк/дм³ 1,0

У разі перевищення цих рівнів слід визначити радіонуклідний склад досліджуваних проб води щодо його відповідності нормам радіаційної безпеки.

	Таблиця 41
Органолептичні показники якості пі	Ітної води
Найменування показника	Норматив, не більше
Запах, показник розведення	2
Присмак, показник розведення	2
Каламутність, нефелометрнчних одиниць каламутності	0,5 (1,5)*
Колірність, градусів	20 (35)
Водневий показник, рН	6,5-8,5
Мінералізація загальна (сухий залишок), мг/дм3	1000 (1500)
Твердість загальна, мг-екв/дм3	7 (10)
Сульфати, мг/дм3	250 (500)
Хлориди, мг/дм3	250 (350)
Мідь, мг/дм3	1,0
Марганець, мг/дм3	0,1
Залізо, мг/дм3	0,3
Хлорфеноли, мг/дм3	0,0003
* Значення, подані в дужках, допускаються з урахуванням конкретної ситуації.

З огляду на фізіологічну важливість деяких біогенних елементів, що надходять в організм через воду, ДСанПіН містить рекомендова­ні мінімально та максимально допустимі рівні мінерального складу питної води (табл. 42).

Таблиця 42
Показники фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води
Найменування показника	Рекомендована кількість
Мінералізація загальна, мг/дм3	Від 100 до 1000
Твердість загальна, мг-екв/дм3	Від 1,5 до 7,0
Лужність загальна, мг-екв /дм3	Від 0,5 до 6,5
Магній, мг/дм3	Від 10 до 80
Фтор, мг/дм3	Від 0,7 до 1,5

Вимоги до питної води з місцевих джерел водопостачання перед­бачені "Санітарними правилами влаштування та утримання коло­дязів і каптажів джерел, використовуваних для децентралізованого господарсько-питного водопостачання" (М., 1975), згідно з якими вода колодязів і каптажів, використовувана для пиття, повинна бути прозорою (не менше ЗО см за шрифтом), безбарвною (не більше 30° колірності), без смаку і запаху (при 20°С не більше 2-3 балів), вміст нітратів не повинен перевищувати 10 мг/л, вміст кишкових пали­чок в 1 л не повинен перевищувати 10 (колітитр не менше 100). Про надходження в воду забруднень може свідчити збільшення вмі­сту, порівняно з результатами попередніх досліджень для одного й того ж сезону, хлоридів, аміаку, нітритів та окисності.

Показники якості води джерел централізованого водопостачан­ня регламентуються Держстандартом 2761-84 "Джерела централі­зованого господарсько-питного водопостачання".

За джерела водопостачання можуть правити як підземні, так і відкриті водойми.

Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання з урахуванням їх санітарної надійності вибирають у такому поряд­ку: міжпластові напірні води, міжпластові безнапірні води, ґрунтові води, води штучно наповнюваних водойм та підруслові води, по­верхневі води (річки, водосховища, озера, канали). Із наявних дже­рел водопостачання вибирають лише ті, для яких можливі організа­ція зони санітарної охорони й дотримання відповідного режиму в межах ЇЇ поясів. Показники якості води підземних і поверхневих джерел водопостачання наведені відповідно в табл. 43 і 44.

Залежно від якості води і необхідного ступеня обробки для дове­дення її до показників Держстандарту 2874-82 водні об'єкти, придатні для господарсько-питного водопостачання, поділяють на три класи.

Таблиця 43
Показники якості води підземних джерел водопостачання
Найменування показника	Показники якості води джерел за класами
	1	2	з
Сухий залишок, мг/дм3, не більше	1000(1500)	1000(1500)	1000(1500)
Хлориди, мг/дм3, не більше	350	350	350
Сульфати, мг/дм3, не більше	500	500	500
Твердість загальна, мг-екв/дм3, не більше	7(10)	7(10)	7(10)
Каламутність, мг/дм3, не більше	1,5	1,5	10
Колірність, градуси, не більше	20	20	50
Водневий показник (рН)	6-9	6-9	6-9
Залізо, мг/дм3, не більше	0,3	10,0	20,0
Марганець, мг/дм3, не більше	0,1	1	2
Сірководень, мг/дм1, не більше	немає	3	10
Фтор, мг/дм3, не більше	1,5-0,7	1,5-0,7	5
Окисність перманганатна, мг/дм3 О, не більше	2	5	15
Число бактерій групи кишкових паличок у 1 дм1, не більше	3	100	1000

Підземні джерела водопостачання, вода в яких за всіма показни­ками задовольняє вимоги Держстандарту 2874-82, належать до 1-го класу. Вода із джерел 2-го класу має відхилення за окремими по­казниками від вимог Держстандарту 2874-82, які мають бути усу­нені аеруванням, фільтруванням, знезараженням. До 3-го класу на­лежать джерела, для доведення якості води яких до вимог Держ­стандарту 2874-82, крім методів обробки, передбачених для води із джерел 2-го класу, застосовують додаткові методи — фільтрування з попереднім відстоюванням, використанням реагентів і т. ін.

Поверхневі джерела водопостачання також поділяються на три класи.

Щоб отримати воду, яка відповідає Держстандарту 2874-82, воду із джерел 1-го класу піддають знезараженню, фільтруванню з коагулю­ванням або без нього. Воду з джерел 2-го класу слід коагулювати, від-

4 Таблиця 44
Показники якості води поверхневих джерел водопостачання
Найменування показника	Показники якості води джерел за класами
	1	2	3
Сухий залишок, мг/дм3, не більше	1000(1500)	1000(1500)	1000(1500)
Хлориди, мг/дм3, не більше	350	350	350
Сульфати, мг/дм3, не більше	500	500	500
Твердість загальна, мг-екв/дм3, не більше	7(10)	7(10)	7(10)
Каламутність, мг/дм3, не більше	20	1500	10000
Колірність, градуси, не більше	35	120	200
Запах при 20 і 60°С, бали, не більше	2	3	4
Водневий показник (рН)	6,5-8,5	6,5-8,5	6,5-8,5
Залізо, мг/дм3, не більше	1	3	5
Марганець, мг/дм3, не більше	0,1	1	2
Фітопланктон, мг/дм3, не більше	1	5	50
Фітопланктон, кліт./см3, не більше	1 000	10 000	100 000
Окисність перманганатна, мг/дм3 О,
не більше	7	15	20
Біохімічна потреба в кисні (повна),
мг/дм3 О2, не більше	3	5	7
Число лактозопозитивних кишкових
паличок у 1 дм3 води, не більше	1 000	10 000	50000

стоювати, фільтрувати, знезаражувати, а за наявності фітопланктону — мікрофільтрувати. Вода з джерел 3-го класу, крім обробки, передбаченої для води із джерел 2-го класу для доведення до вимог Держстандарту 2874-82, підлягає додатковому освітленню; застосовуються окислювальні, сорбційні, а також більш ефективні методи знезараження.

Гігієнічні вимоги до водних об'єктів, що використовуються для організованого масового відпочинку та купання, передбачені Держ­стандартом 17.1.5.02-80 (табл. 45).